Рішення № 79086836, 09.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 521/15446/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду в письмовому провадження в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 65122) до Другого Малиновського відділу ДВС м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вул.Бабеля,6, м.Одеса, 65080), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на боці відповідача ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2018 року за виконавчим провадженням №55822979,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 65122) до Другого Малиновського відділу ДВС м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вул.Бабеля,6, м.Одеса, 65080), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на боці відповідача ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2018 року за виконавчим провадженням №55822979.

В судовому засіданні 26.12.2018 року представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, в якій підтримав заявлені позовні вимоги з огляду на те, що виконавче провадження було відкрито не належним органом ДВС. Представник відповідача та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на його боці були сповіщені належним чином про день, час та місце слухання справи, але в судове засідання не прибули без поважних причин, а тому, на підставі положень ч.9 ст.205 КАС України, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження 09.01.2019 року за наявними в справі письмовим доказами та запереченнями.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач - Другий Малиновський відділу ДВС у м.Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області, на підставі ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.5 цього ж Закону здійснює повноваження щодо виконання судових рішень, в порядку передбаченому цим Законом, а тому, згідно положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.1 ст.19, ст.287 КАС України позивач може оскаржити до суду в порядку адміністративного судочинства рішення, дії чи бездіяльність органу виконання судових рішень, що також підтверджується п.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскаржень рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби».

Виконавчим написом №6183 від 20.08.2013 року приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на земельні ділянки: загальною площею 0,0500 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 загальною площею 0,0500 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7, що належить ОСОБА_1, який є майновим поручителем ОСОБА_3 за його кредитними зобов'язаннями за кредитним договором № МТ - 508/025/2008 від 03.06.2008 року, укладеним між ним та ЗАТ «ОТП Банк».

Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки від 03.06.2008 року передане в іпотеку ПАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником АБ «Райффайзенбанк Аваль». Право вимоги за зазначеним договором іпотеки було придбано Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» за Договором про відступлення прав вимоги від 26.11.2010 року.

На підставі виконавчого напису нотаріуса в Овідіопольському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було відкрито виконавче провадження № 52331898.

26.06.2017 року заступником начальника відділу Овідіопольського районного відділу ДВС в Одеській області було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п.3 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення.

Згідно повідомлення Одеської філії ДП «Сетам» перші, другі та треті торги не відбулись, у зв'язку з відсутністю допущених покупців. Листом від 12.06.2017 року стягувану запропоновано залишити за собою непродане майно у рахунок погашення боргу. Стягувачем повідомлено про відмову залишити майно в рахунок погашення боргу.

Повторна заява про відкриття виконавчого провадження була подана ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до Другого Малиновського ВДВС м. Одеса 16.02.2018 року. При цьому, адресу ОСОБА_1 було вказано - АДРЕСА_3.

16.02.2018 року заступником начальника Другого Малиновського ВДВС м. Одеса ОСОБА_4 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55822979. При цьому, у постанові були вказані дата народження, ідентифікаційний номер та адреса іншої особи, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, адреса: м.Одеса, Рибальський, буд. 8.

Суд оцінюючи оскаржений акт суб`єкту владних повноважень, виходячи з положень ч.2 ст.2 КАС України, приходить до висновку, що він винесений з порушенням закону з наступних підстав:

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання) встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Відповідно до договору іпотеки від 03.06.2008 року, виконавчого напису нотаріуса від 20.08.2013 року адресою проживання поручителя боржника ОСОБА_1 зазначена: АДРЕСА_4.

Вказана адреса знаходиться на території Київського району м.Одеси і вказана обставина не заперечувалась представниками сторін.

Майно, яке передавалась в іпотеку, а саме земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2 знаходиться на території смт.Таїрове, Овідіопольського району, Одеської області.

Навіть адреса боржника за кредитним договором ОСОБА_3 зазначена у вказаних документах: АДРЕСА_8 що також знаходиться на території Київського району м.Одеси.

У заяві про відкриття виконавчого провадження представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 14.02.2018 року, адреса боржника зазначена помилково як АДРЕСА_5, без надання жодного документу в підтвердження відношення боржника до вказаної адреси, що визнає представник відповідача у відповіді на позов від 13.11.2018 року №20897, а тому ця обставина вважається встановленою відповідно до положень ч.1 ст.78 КАС України.

Таким чином, місце проживання боржника, яке зазначено у виконавчому документі (виконавчому написі нотаріуса) не відповідає адресі боржника, зазначеній у заяві про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2018 року.

По жодній із наведених адрес можливого проживання боржника державний виконавець Другого Малиновського відділу ДВС у м.Одесі не мав права відкривати виконавче провадження за заявою стягувача від 14.02.2018 року, оскільки вони територіально знаходились поза межами компетенції цього органу ДВС.

Відповідно до п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен був повернути стягувану виконавчий документ без прийняття до виконання за підставою: виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Таке рішення не відповідає принципів «юридичної визначеності» та «належного урядування» з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди, які розглядають спори повинні використовувати положення Конвенції та судові рішення ЄСПЛ.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20.01.2012 року "Рисовський проти України" зазначив, що ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи.

Розглядаючи цю справу, Європейський суд зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Це є "гарантією стабільності суспільних відносин", яка породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче правове становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, тому саме на державний орган покладається обов'язок виправити свої помилки.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п.74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Виходячи з наведеного, суд констатує, що при розгляді цієї справи встановлено, що держава в особі Другого Малиновського відділу ДВС у м.Одесі, в порушення наведених принципів «юридичної визначеності» та «належного урядування» втрутилась у реалізацію прав позивача без наведення підстав такого втручання або відходу від власної правової позиції щодо не відповідності виконавчого документу вимогам «Закону України «Про виконавче провадження» та фактично діючи не послідовно, переклала ризик виникнення помилки на особу.

Таким чином, держава при втручанні у права позивача по цій справі, не дотрималась другого елементу трискладового тесту, оскільки таке втручання не переслідувало законну (легітимну) мету втручання.

Виходячи з наведеного, при винесені постанови про відкриття виконавчого провадження 16.02.2017 року ВП №55822979 державний виконавець діяв не порядком та у спосіб визначені Конституцією та законами України, а тому, згідно положень ч.2 ст.2 КАС України суд повинен визнати такий акт суб'єкта владних повноважень протиправним та скасувати його та задовольнити аналогічні позовні вимоги позивача згідно положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Другого Малиновського відділу ДВС у м.Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області про відкриття виконавчого провадження про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2018 року за виконавчим провадженням №55822979.

Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.