Рішення № 79086796, 27.12.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року м. ПолтаваСправа № 440/4082/18Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Скорика С.В.,

представників позивача - Приходько О.Я., Луцаєвої В.М.,

представника відповідача - Боровик Ю.С.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом

позивача Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазвидобувного управління "Полтаванафтогаз" до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

16.11.2018 Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазвидобувного управління "Полтаванафтогаз" (надалі - ПАТ "Укрнафта") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2018 № 0049951202.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідачем безпідставно застосовано положення пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України щодо зарахування контролюючим органом у рахунок погашення податкового боргу коштів платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість за відсутності судового рішення про стягнення податкового боргу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/4082/18, призначено підготовче засідання на 06.12.2018.

06.12.2018 до суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач зазначає, що за результатами проведеної камеральної перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно сплачено суму узгодженого грошового зобов'язання з ПДВ за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2016 року; у зв'язку з чим застосовано вимоги статті 126 Податкового кодексу України щодо притягнення платника до відповідальності у вигляді штрафу. За доводами відповідача, правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 07.08.2018 № 0049951202 /а.с. 72-74/.

У підготовчому засіданні 06.12.2018 оголошено перерву до 13.12.2018.

12.12.2018 позивачем надано до суду уточнений позов, згідно з яким позивачем збільшено позовні вимоги, а саме просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08.2018 № 0049951202 та від 04.12.2018 № 0021315012 /а.с. 146-149/.

Указаний уточнений позов обґрунтований з підстав та мотивів, викладених у позові первинної редакції.

13.12.2018 позивачем подано відповідь на відзив, у якій за доводами товариства, керуючись частиною другою статті 77, частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведена правомірність винесеного спірного рішення, а доводи позивача - не заперечені /а.с. 172-173/.

У підготовчому засіданні 13.12.2018 оголошено перерву до 20.12.2018.

14.12.2018 відповідачем надано до суду пояснення у справі, відповідно до яких наголошено, що в силу пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України контролюючим органом надсилається до органу казначейського обслуговування реєстр платників, на підставі яких останній перераховує кошти такого платника до бюджету із системи електронного адміністрування ПДВ. Так, у силу цієї норми відповідачем сформовано реєстр, на підставі якого кошти у сумі 17992001 грн, які перераховані платником на електронний рахунок ПДВ, зараховані до бюджету. Повідомлено, що надати такий реєстр не вбачається за можливе, оскільки останній формується ДФС України в електронному вигляді та підтверджується засобами ІС "Податковий блок" /а.с. 178-179/.

18.12.2018 до суду надійшов відзив на уточнений позов, обґрунтований з підстав, викладених у первинному відзиві. Наголошено, що рішенням суду в справі № 816/711/18 залишено в силі податкове повідомлення-рішення, винесене з аналогічних підстав /а.с. 181-184/.

Ухвалою суду від 20.12.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.12.2018.

22.12.2018 до суду надійшла відповідь на відзив на уточнену позовну заяву, відповідно до якої позивач наголошує, що відповідачем беззмістовно процитовано положення пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України. Товариство зауважує, що істотною обставиною є той факт, що в обох відзивах відповідач визнає, що суми, які платник направляв з лютого по жовтень 2018 року на поповнення рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ, стягнуті до бюджету. За доводами позивача, спеціальними у даному випадку є положення абзацу сьомого пункту 87.1 статті 87 та пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України; посилання відповідача на рішення суду в справі № 816/711/18 є безпідставним, оскільки в межах указаного провадження оскарження факту несвоєчасної сплати не здійснювалось. Позивач також зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2018 у справі № 826/19506/16 відмовлено у задоволенні вимог контролюючого органу зі стягнення податкового боргу /а.с. 201-203/.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами камеральної перевірки з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання з податку на додану вартість по податковій декларації за лютий 2016 року по Договору про спільну діяльність від 24.12.1997 № 999/97 - уповноважена особа НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" складено акт від 13.07.2018 № 6270/16-01-12-02-11/403739509, яким встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 Розділу ІІ та пункту 203.2 статті 203 Розділу V Податкового кодексу України, внаслідок чого грошові зобов'язання з податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за лютий 2016 року по строку сплати 31.03.2016 у розмірі 17992001,00 грн сплачено до бюджету із затримкою на 693, 721, 751, 779, 813 календарних днів /а.с. 13-15/.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07.08.2018 № 0049951202, яким у зв'язку із затримкою на 693, 721, 751, 779, 813 календарних днів сплати грошового зобов'язання у сумі 17992001,00 грн позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 3598400,20 грн /а.с. 16-17/.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін /а.с. 55-56/.

Також за результатами камеральної перевірки з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання з податку на додану вартість по податковій декларації за лютий 2016 року по Договору про спільну діяльність від 24.12.1997 № 999/97 - уповноважена особа НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" складено акт від 22.11.2018 № 11775/16-01-50-12-11/403739509, яким встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 Розділу ІІ та пункту 203.2 статті 203 Розділу V Податкового кодексу України, внаслідок чого грошові зобов'язання з податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за лютий 2016 року по строку сплати 31.03.2016 у розмірі 14666668,00 грн сплачено до бюджету із затримкою на 842, 876, 932 та 908 календарних днів /а.с. 151-153/.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 04.12.2018 № 0021315012, яким у зв'язку із затримкою на 842, 876, 908, 932 календарних днів сплати грошового зобов'язання у сумі 14666668,00 грн позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 2933333,60 грн /а.с. 154-155/.

Згідно з положеннями підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підстави та порядок проведення перевірок позивачем не оскаржуються.

Не погодившись з указаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суб'єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень послугували висновки контролюючого органу про порушення позивачем пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку викладеному, суд зазначає таке.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

Відповідно до пунктів 203.1-203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Передумовою для встановлених порушень послугували наступні обставини.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до поданої за Договором про спільну діяльність від 24.12.1997 № 999/97 - уповноважена особа НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" 22525915 (п.н. 403739509) податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року (вх. № 9042478383 від 24.03.2016) сума податкового зобов'язання до сплати становила 526334222,00 грн, граничний термін сплати 31.03.2016 /а.с. 92-98/.

Згідно з доводами ГУ ДФС у Полтавській області та інтегрованою карткою платника податків позивача станом на 31.03.2016 переплата становила 3677860 грн, яку зараховано в залишок погашення зобов'язання; сума грошового (податкового) зобов'язання в розмірі 522656362 грн станом на 31.03.2016 залишилась не сплаченою до бюджету /зв. а.с. 212/.

Відповідно до пояснень відповідача на електронному рахунку платника 37517000198117, відкритого в установі Казначейства України (електронне адміністрування ПДВ), по граничному терміну сплати податкового зобов'язання за лютий 2016 року (31.03.2016) залишок коштів був відсутній /а.с. 72-74/.

При цьому, у листопаді 2014 року між ПАТ "Дніпроазот" (постачальник) та ПАТ "Укрнафта" і Компанія Momentum Enterprises (Eastern Europe) Limited (Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед), які є учасниками Договору № 999/97 "Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ" від 24.12.1997 (покупець) укладено наступні договори поставки хімічної продукції: № 146782 від 24.11.2014, № 146783 від 25.11.2014, № 146784 від 26.11.2014, № 146785 від 27.11.2014, № 146786 від 28.11.2014 /а.с. 99-118/.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 цих договорів постачальник зобов'язується поставляти покупцю карбамід марки Б (хімічна продукція), а покупець зобов'язується приймати таку продукцію та оплачувати її вартість.

Згідно з платіжними дорученнями від 28.11.2014 №№ 191-195 на рахунок постачальника покупцем перераховано 240000000,00 грн попередньої оплати на виконання пункту 2.4 договорів, яким передбачено, що хімічна продукція повинна бути оплачена покупцем на умові повної (стовідсоткової) попередньої оплати.

За фактом здійснення попередньої оплати відповідно до пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України продавцем виписані податкові накладні, а покупець скористався правом на податковий кредит /а.с. 25-30, 160-161/.

31.05.2016 сторони уклали додаткові угоди № 2 до договорів поставки про те, що покупець відмовляється від прийняття продукції, а постачальник приймає відмову та зобов'язується протягом трьох днів з дати укладення додаткової угоди повернути покупцю суму попередньої оплати /а.с. 124-128/.

У зв'язку з невиконанням зі сторони ПАТ "Дніпроазот" свого обов'язку щодо повернення суми сплаченої передплати ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Полтаванафтогаз" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення грошових коштів з боржника.

Відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 904/6049/17 з ПАТ "Дніпроазот" стягнуто на користь ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Полтаванафтогаз" суму боргу в розмірі 240000000,00 грн та витрати зі сплати судового збору /а.с. 18-24/.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 у справі № 904/6049/17 розстрочено виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 у справі № 904/6049/17 та встановлено наступний графік сплати: 1 платіж в сумі 20210916,41 грн до 20.01.2018; 2 платіж в сумі 22000000,00 грн до 20.02.2018; 3 платіж в сумі 22000000,00 грн до 20.03.2018; 4 платіж в сумі 22000000,00 грн до 20.04.2018; 5 платіж в сумі 22000000,00 грн до 20.05.2018; 6 платіж в сумі 22000000,00 грн до 20.06.2018; 7 платіж в сумі 22000000,00 грн до 20.07.2018; 8 платіж в сумі 22000000,00 грн до 20.08.2018; 9 платіж в сумі 22000000,00 грн до 20.09.2018; 10 платіж в сумі 22000000,00 грн до 20.10.2018; 11 платіж в сумі 22000000,00 грн до 20.11.2018.

На виконання вказаних судових рішень ПАТ "Дніпроазот" щомісяця перераховував на рахунок ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Полтаванафтогаз" грошові кошти відповідно до встановленого господарським судом графіку.

У зв'язку зі зменшенням обсягу постачання та відповідно до приписів пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України ПАТ "Дніпроазот" складав розрахунки коригування до зменшення кількісних та вартісних показників до податкових накладних, виписаних у 2014 році за фактом передплати, та надсилав їх на адресу покупця. Покупець направляв їх до Державної фіскальної служби України для проведення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) /а.с. 31-44, 162-171/.

З метою реєстрації розрахунків коригування в ЄРПН та на виконання абзацу двадцятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України покупець направляв кошти з поточного рахунку на поповнення рахунку в системі електронного адміністрування № 37517000198117 /а.с 50/, а саме, за наступними платіжними дорученнями:

- № 4 від 20.02.2018 на суму 3325333,00 грн, проведено банком 21.02.2018;

- № 5 від 16.03.2018 на суму 3666667,00 грн, проведено банком 21.03.2018;

- № 10 від 18.04.2018 на суму 3666667,00 грн, проведено банком 20.04.2018;

- № 16 від 18.05.2018 на суму 3666667,00 грн, проведено банком 18.05.2018;

- № 21 від 20.06.2018 на суму 3666667,00 грн проведено банком 21.06.2018;

- № 28 від 19.07.2018 на суму 3666664,00 грн, проведено банком 20.07.2018;

- № 29 від 20.08.2018 на суму 3666667,00 грн, проведено банком 23.08.2018;

- № 34 від 20.09.2018 на суму 3666667,00 грн, проведено банком 21.09.2018;

- № 44 від 18.10.2018 на суму 3666667,00 грн, проведено банком 18.10.2018 /а.с. 45-50, 156-159/.

У всіх вище перелічених платіжних дорученнях платником є НГВУ "Полтаванафтогаз" дог. СД № 999/97, отримувачем - Договір про спільну діяльність від 24.12.1997 № 999/97, призначення платежу - з ПДВ за відповідний місяць, банк отримувача - Казначейство України (електронне адміністрування податку), рахунок системи електронного адміністрування - № 37517000198117, що також підтверджується витягом з Реєстру транзакцій по електронному рахунку, наданому представником відповідача /а.с. 206-208/.

Викладені вище обставини відповідачем не заперечуються.

Дати проведення оплати банком співпадають з датами, зазначеними в акті перевірок, як дати сплати за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2016 року, а саме: 21.02.2018, 21.03.2018, 20.04.2018, 18.05.2018, 21.06.2018, 20.07.2018, 23.08.2018, 18.10.2018; крім дати сплати за платіжним дорученням № 34 від 20.09.2018 - проведено банком 21.09.2018, проте, відповідачем в акті перевірки вказана дата сплати - 24.09.2018.

Суд зазначає, що фіксуючи порушення, контролюючим органом в актах перевірки не відображено факту зарахування відповідних сум саме з рахунку платника з системи електронного адміністрування ПДВ.

При цьому, судом встановлено, що такі зарахування здійснені останнім у порядку абзацу другого пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, яким визначено, що для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Водночас, у рішенні про результати розгляду скарги за результатами адміністративного оскарження від 17.10.2018 Державна фіскальна служба України посилалася та відповідно до відзивів на позов та уточнену позовну заяву, письмових пояснень відповідача ГУ ДФС у Полтавській області посилалося на положення пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.

Так, указаним пунктом передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Суд зауважує про їх неналежність у силу частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Крім того, викладені вище норми, за доводами позивача, з якими погоджується суд, носять загальний характер, зважаючи на окреме регулювання питання електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до пунктів 2001.4, 2001.5 статті 2001 Податкового кодексу України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу;

б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку;

в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України;

г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4 1 статті 43 цього Кодексу.

З рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Кошти, що надійшли на рахунки, визначені у підпунктах "а" - "в" пункту 200 1.2 цієї статті, автоматично перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на рахунок такого платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та на спеціальний рахунок такого платника протягом наступного операційного дня. Реквізити такого спеціального рахунка платник - сільськогосподарське підприємство, що обрав спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зобов'язаний зазначати у податковій звітності з податку на додану вартість.

На запит платника податку йому шляхом надсилання електронного повідомлення надається інформація про рух коштів на його рахунках у системі електронного адміністрування податку.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 затверджено Порядок електронного адміністрування з податку на додану вартість (далі - Порядок №569), що визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Згідно з пунктом 21 цього Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на електронному рахунку платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати контролюючому органу у складі податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок платника податку, реквізити якого зазначаються в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов'язань з податку, або до бюджету в рахунок сплати податкового боргу з податку, що виник починаючи з 1 липня 2015 року.

При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися за відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих в Реєстрі, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих в податковій звітності з податку у цьому звітному періоді.

Сума податку, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, зменшується на суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню до бюджету в рахунок погашення податкового боргу з податку, що виник починаючи з 1 липня 2015 року або на поточний рахунок платника на дату її подання, шляхом зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка (е ПопРах). Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка (е ПопРах) не призведе до формування від'ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 9 цього Порядку (е Накл).

Для відповідного перерахування коштів ДФС надсилає Казначейству реєстр, в якому зазначаються найменування платника податку, податковий номер та індивідуальний податковий номер, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника податку, та реквізити такого рахунка (у разі подання платником податку заяви про повернення коштів на його поточний рахунок).

Казначейство на підставі зазначеного реєстру протягом п'яти робочих днів після закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати платником податку сум податкових зобов'язань, здійснює відповідне перерахування.

Якщо протягом десяти робочих днів після закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати платником податку сум податкових зобов'язань, відповідне перерахування не здійснилося, сума, на яку зменшено загальну суму поповнення електронного рахунка (е ПопРах) відповідно до першого речення абзацу третього цього пункту, підлягає сторнуванню.

Позивач не подавав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Відповідно до письмових пояснень відповідача від 14.12.2018 /а.с. 178-179/ контролюючий орган направив реєстр платників до Казначейства України, сформований відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, згідно з яким Казначейство здійснило відповідне перерахування коштів.

Отже, всупереч волевиявленню платника податків, який перераховував кошти на свій рахунок у системі електронного адміністрування для забезпечення належної реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування, без отримання відповідної заяви платника податків, контролюючий орган здійснив перерахування коштів з електронного рахунку платника до бюджету.

При цьому, на вимогу суду відповідний реєстр відповідачем не наданий, пояснено його направленням Казначейству України в електронному вигляді після підтвердження засобами ІС "Податковий блок".

Таким чином, суд дійшов висновку, що встановлене відповідачем порушення в частині несвоєчасності сплати до бюджету сум узгодженого грошового зобов'язання виникло з підстав протиправного недотримання контролюючим органом підстав та порядку зарахування коштів платника податків з його рахунку у системі електронного адміністрування на поточний рахунок.

Суд також зазначає, що відповідно до положень пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно зі статтею 95 Податкового кодексу України, що регулює продаж майна, що перебуває у податковій заставі, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абзац перший пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Всупереч викладеному, відповідачем суду не надано відповідного рішення суду.

Водночас, відповідно до залученої до матеріалів справи копії рішення суду Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2018 у справі № 826/19506/16 за результатами розгляду позовної заяви Державної податкової інспекції у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення коштів з рахунків платника за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 544773527,94 грн у задоволенні позову відмовлено. Підставою для стягнення відповідної суми ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області було зазначено, зокрема податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року /а.с. 57-59/.

При цьому, посилання відповідача на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 у справі № 816/711/18 є безпідставним, а це рішення - неналежним доказом у справі.

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення позову.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазвидобувного управління "Полтаванафтогаз" (вул. Монастирська,12, м Полтава, 36000, ідентифікаційний код 22525915) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 07.08.2018 № 0049951202 та від 04.12.2018 № 0021315012.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 39461639) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазвидобувного управління "Полтаванафтогаз" (вул. Монастирська,12, м Полтава, 36000, ідентифікаційний код 22525915) витрати зі сплати судового збору в розмірі 97976,00 грн (дев'яносто сім тисяч дев'ятсот сімдесят шість гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повний текст рішення складено 08.01.2019.

Суддя Т.С. Канигіна