Рішення № 79086724, 26.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3314/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Козак О.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

25.07.2018 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області код ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження, 79007, м.Львів, пл.Григоренка, 1, (далі - ГУНП у Львівській області), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №371 о/с від 05.06.2018 про звільнення зі служби майора поліції, заступника начальника Бориславського відділення поліції Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_2 з 05.06.2018 та поновити його з 05.06.2018 на посаді;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05.06.2018 по день ухвалення судового рішення з розрахунку середньоденного заробітку 349,51 грн.

Ухвалою від 30.07.2018 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 13.08.2018 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 30.10.2018 суд витребував від Головного управління Національної поліції у Львівській області матеріали особової справи ОСОБА_2

Ухвалою від 12.11.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 21.12.2018 суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновив позивачу пропущений строк звернення до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для прийняття оскарженого наказу №371-ос від 05.06.2018 слугував наказ №199 від 18.01.2018, який рішенням суду визнано протиправним та скасовано. Таким чином, позивач зазначає, що оскільки підстава для видачі оскарженого наказу є незаконною, тому наказ №371-ос від 05.06.2018 також слід визнати протиправним та скасувати. У зв'язку з незаконним звільненням позивача, його необхідно поновити на посаді, з якої звільнено, та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що прийняття оскарженого наказу передувало службове розслідування, яким встановлено порушення позивачем дисципліни. Тому, при прийнятті оскарженого наказу відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, визначений законодавством.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання явку представника не забезпечив, повідомлявся про час, дату і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Суд встановив, що з 08.08.2000 ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України, а з 10.02.2017 - працював на посаді заступника начальника Бориславського ВП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області.

Наказом ГУНП у Львівській області від 18.01.2018 №199 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, за грубе порушення службової дисципліни, основних обов'язків поліцейського, передбачених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" в частині неухильного дотримання положень Конституції України, Законів України та нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції та присяги поліцейського, вимог п.3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, що виразилось у перебуванні в службовому приміщенні відділення поліції у стані алкогольного сп'яніння.

Підставою для прийняття наказу від 18.01.2018 №199 слугував висновок службового розслідування від 09.01.2018, затверджений 09.01.2018, яким встановлено, що 13.12.2017 заступником відповідального від керівництва ГУНП у Львівській області підполковником поліції Сидором С.І. та співробітниками ВІОС УКЗ ГУНП під час перевірки, згідно з планом-завдання, організації службової дисципліни у Бориславському відділенні поліції Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області, у службовому кабінеті виявлено ОСОБА_2 заступника начальника Бориславського ВП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області, майора поліції, який перебував на службі із ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння шкіри, почервоніння очей, характерний запах алкоголю з порожнини рота. При проходженні огляду для встановлення стану алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора "Alcotest 6810 Drager" у присутності начальника Бориславського ВП підполковника поліції Закутного О.Б. у ОСОБА_2 встановлено стан алкогольного сп'яніння - 1,44 проміле.

Згідно з наказом ГУНП у Львівській області №371 о/с від 05.06.2018 «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про національну поліцію» позивача звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 /у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби/.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 у справі №813/394/18 визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП у Львівській області від 18.01.2018 №199 «Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника Бориславського ВП Кам'янка -Бузького ВП ГУНП у Львівській області». Вказане рішення набрало законної сили 03.09.2018.

Не погоджуючись з прийнятим наказом, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначено Законом України "Про національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон України№ 580-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону України № 580-VIII Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, діяльність якої спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно з статтею 17 Закону України № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Основні обов'язки поліцейського визначені статтею 18 Закону України № 580-VIII.

Відповідно до частини першої якої поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський, зокрема, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Частиною першою статті 19 Закону України № 580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону України № 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно зі статтею 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 № 901-VIII, до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Відповідно до положень статей 2, 5 Дисциплінарного статуту підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання ним службової дисципліни.

Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби".

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Відповідно до пункту 6 статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно зі статтею 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування в органах внутрішніх справ - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.

Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повно, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника органів внутрішніх справ і його ставлення до вчиненого.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є невиконання або неналежне виконання поліцейським дисципліни шляхом недотримання конкретних актів законодавства та наказів і інших відомчих нормативно-правових актів.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (частина четверта статті 14 Дисциплінарного статуту).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073 (далі - Інструкція № 230).

Пунктом 2.1 Інструкції № 230 передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.

Абзац 1 пункту 5.4. Інструкції передбачає, що якщо вину особи рядового і начальницького складу повністю доведено, начальник приймає рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6 частини першої статті 77 Закону України № 580-VIII).

При цьому, звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (частина 15 статті 14 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Суд встановив, що підставою для прийняття оскарженого наказу слугував наказ ГУНП у Львівській області від 18.01.2018 №199 «Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника Бориславського ВП Кам'янка -Бузького ВП ГУНП у Львівській області».

Із змісту норми п.6 ч.1 ст.77 Закону України № 580-VIII випливає висновок, що оскаржений наказ носить похідний характер від наказу ГУНП у Львівській області від 18.01.2018 №199 «Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника Бориславського ВП Кам'янка -Бузького ВП ГУНП у Львівській області» та виданий у зв'язку із реалізацією останнього.

Як вже зазначав суд, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 у справі №813/394/18, яке набрало законної сили 03.09.2018, визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП у Львівській області від 18.01.2018 №199 «Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника Бориславського ВП Кам'янка -Бузького ВП ГУНП у Львівській області».

Таким чином, в судовому порядку встановлено, що позивач не вчиняв дисциплінарного проступку, а тому відпала підстава у зв'язку з реалізацією якої, приймався оскаржений наказ.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наказ ГУНП у Львівській області №371 о/с від 05.06.2018 «По особовому складу» є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги цій частині необхідно задовольнити.

Щодо позовних вимог про поновлення на посаді, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, позивача необхідно поновити на посаді заступника начальника Бориславського відділення поліції Дрогобицького відділу поліції ГУНП.

Помилковими є доводи позивача про поновлення його на посаді з 05.06.2018, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 77 Закону України № 580-VIII день звільнення вважається останнім робочим днем. Згідно з оскарженим наказом позивача звільнено зі служби в поліції 05.06.2018, який є останнім робочим днем.

Тому, позивача необхідно поновити на посаді з 06.06.2018.

Щодо виплати на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 N 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати". Відповідно до п.2 зазначеної постанови середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з ч. 2 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Суд встановив, що у зв'язку з протиправним звільненням від роботи позивач не отримував заробітної плати.

За час відсторонення від роботи у позивача утворився вимушений прогул тривалістю 141 робочих дні.

Згідно з довідкою про доходи від 11.07.2018 №302 середньоденна заробітна плата позивача становить 495,82 грн., середньомісячна заробітна плата відповідно 10660,28 грн. з врахуванням податків і зборів.

Суд не бере до уваги довідку відповідача про доходи від 02.10 2018 №380, оскільки період, який зазначений у ній (квітень та травень 2018 року), стосується періоду, коли позивач перебував в стані тимчасової непрацездатності, що суперечить положенням п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 N 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати".

З огляду на вказане, середня заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню, становить 69910,62 грн. (495,82 грн. х141 робочих дні) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Суд зазначає, що рішення в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання, у відповідності до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України.

З огляду на вказане, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення на його користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 10660,28 грн. з урахуванням обов'язкових платежів та податків необхідно допустити до негайного виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та п. 1 ч.2 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №371 о/с від 05.06.2018 «По особовому складу», яким звільнено зі служби в поліції заступника начальника Бориславського відділення поліції Дрогобицького відділу поліції ГУНП ОСОБА_2.

Поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Бориславського відділення поліції Дрогобицького відділу поліції ГУНП з 06.06.2018. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді допустити до негайного виконання.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 06.06.2018 по 26.12.2018 в розмірі 69910 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот десять) грн. 62коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 10660 (десять тисяч шістсот шістдесят) грн. 28 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допустити до негайного виконання.

В задоволенні позовних вимог про поновлення на посаді ОСОБА_2 з 05.06.2018 та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, починаючи з 05.06.2018 відмовити.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене та підписане 08.01.2019.

Суддя А.Г. Гулик