Рішення № 79085541, 03.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.01.2019Справа № 910/14410/18За позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 7 835,21 грн.

суддя Мельник В.І.

Без виклику сторін

Суть спору:

Акціонерне товариство "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 7835,21 грн.

Позовні вимого обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань під час перевезення вантажу, що спричинили збитки позивачеві в зв'язку із недостачею коксового горішку в розмірі 7835,21 грн.

Розглянувши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ до Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 7835,21 грн. суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття провадження у справі. Дана справа повинна бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки є малозначною справою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2018 відкрито провадження у справі №910/14410/18, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

26.11.2018 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог із підстав їх необґрунтованості , оскільки на думку відповідача виявлена недостача сталася із вини вантажовідправника.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між позивачем та «FAST TRADING SP.Z.O.O.» укладено контракт №13 від 01.09.2017, на виконання вимог якого по залізничній накладній №41641 зі станції відправлення ПКП СЛАВКОВ ЛХС на станцію призначення Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці 10.11.2017 , згідно посилочної накладної №39963889, прибув вагон №56925191 з вантажем «Коксовий горішок фракції 10-25 мм».

Відповідно до комерційного акту №460005/1835 від 14.11.2017 зафіксовано недостачу вантажу внаслідок не збереженого перевезення.

Коригуючий рахунок №13/S4 coke nut -2 від 02.11.2017 р. ПАТ «ЗФЗ» сплачено, що підтверджується платіжним дорученням №309954 від 07.12.2017.

Позивач обґрунтовує звернення до суду тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань було завдано позивачеві збитки внаслідок недостачі вантажу в розмірі 7835,21 грн.

21.03.2018 позивач звернувся до відповідача із претензією №18-24 , відповідно до якої просив перерахувати на рахунок фактичні збитки спричинені недостачею вантажу в розмірі 7835,21 грн.

20.09.2018 відповідачем було надано відповідь позивачеві №ЦМ-ЦПКП-1/8 відповідно до якої зазначено, що вини перевізника за недостачу вантажу не вбачається.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки на думку останнього втрата вантажу сталася внаслідок того, що відправник не підготував вагон для перевезення даного вантажу, тобто не усунув зазор який виник внаслідок нещільного прилягання кришки 6-го люка до армованого листа поперечної балки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на станції Запоріжжя-Ліве Придн виявлено недостачу у вагоні № 56925191.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно з ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

За положеннями статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Перевезення вантажів в прямому міжнародному сполученні виконується на умовах "Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення" (надалі - УМВС).

Таким чином, спірні правовідносини сторін врегульовані Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення ( далі - УМЗВС).

Згідно з положеннями статті 14 УМВС відповідно до договору перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Укладення договору перевезення підтверджується накладною. Кожен наступний перевізник, приймаючи до перевезення вантаж разом з накладною, вступає тим самим у договір перевезення і приймає на себе виникають у ній зобов'язання.

В п. 1.5. роз'яснення Президії ВГСУ від 29.05.2002р. № 04-5/601 зазначається, що відповідно до статей 909 ЦК України, 307 ГК України, статті 22 Статуту за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення конкретного вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу, яка укладається на бланку встановленої форми між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і одночасно є договором застави вантажу як гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за дане конкретне перевезення.

Відповідно до § 2 ст. 37 УМВС перевізник несе відповідальність за втрату, недостачу, пошкодження (псування) вантажу з моменту прийняття вантажу до перевезення до моменту його видачі.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Статтею 113 Статуту передбачено за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до штемпеля проставленого у накладній №41641 вантаж був прийнятий до перевезення 02.11.2017.

Згідно § 3 ст. 18 УМВС якщо при зовнішньому огляді тари (упаковки) пред'явленого до перевезення вантажу будуть помічені недоліки, які викликають побоювання неможливості перевантаження, втрати, недостачі, пошкодження (псування) вантажу і транспортних засобів, перевізник відмовляє в прийомі вантажу до перевезення або приймає його до перевезення на особливих договірних умовах.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідачем було прийнято вагон на особливих договірних умовах чи заявлено зауваження щодо стану вагону.

Посилання відповідача на акт про технічний стан вагона від 11.11.2017 №63, відхиляються судом, оскільки станом на 02.11.2017 відповідачем ніяких пошкоджень вагону виявлено не було.

Таким чином, позовні вимоги визнаються судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 52, 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний номер 40075815) на користь Акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ідентифікаційний номер 00186542) збитки в розмірі 7835 (сім тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 21 коп., судовий збір в розмірі 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.І. Мельник