Рішення № 79084983, 03.01.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 січня 2019 року м. Ужгород№ 260/1129/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Стенавська А.М.

за участю:

позивача: ОСОБА_1, представник – ОСОБА_2;

відповідача: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, представник – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 21.09.2018 року (з першого дня затримки виплати середнього заробітку) по день фактичного розрахунку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.08.2009 року позивач був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ (наказ ГУ УМВС № 3360/с від 12.08.2009 року). 06.11.2015 року звільнений зі служби з органів внутрішніх справ згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» у зв’язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади згідно з Наказом УМВС № 265 о/с від 06.11.2015 року.

07.11.2015 року позивач був прийнятий на службу в поліцію відповідно до Наказу ГУНП в Закарпатській області № 24 о/с від 07.11.2015 року. 20.09.2018 року позивач був звільнений зі служби в поліції на підставі наказу (витягу) Департаменту патрульної поліції № 904 о/с від 19.09.2018 року відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням).

Згідно з наказом (витягом) Департаменту патрульної поліції № 904 о/с від 19.09.2018 року позивача звільнено зі служби в поліції з посади інспектора чергового відділу чергової служби, з 20 вересня 2018 року, з відрахуванням грошового забезпечення за 10 діб щорічної основної оплачуваної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року та з виплатою грошової компенсації за 5 діб невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років, з виплатою надбавки за вислугу років у календарному обчисленні (10 років 00 місяців 13 днів), у пільговому обчисленні (без врахування вислуги у календарному обчисленні ) – 00 років 02 місяці 02 дні, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції.

Відповідно до виписки по картковому рахунку ОСОБА_1, йому виплачена тільки заробітна плата за вересень в сумі 6053 грн. 21 коп. Крім цього, заробітну плату виплачено не в день звільнення 20 вересня 2018 року, а 28 вересня 2018 року. Інші виплати згідно з наказом № 904 о/с від 19.09.2018 року, станом на 19 жовтня 2018 року не виплачено.

Позивач вважає, що відповідачем не було проведено остаточного розрахунку в день звільнення, а тому звернувся до суду з вимогою про компенсацію за затримку розрахунку при звільненні.

Відповідач надав відзив не позовну заяву, яким у задоволенні позову просив відмовити повністю, зазначивши, що дії Департаменту патрульної поліції були спрямовані виключно на дотримання вимог Конституції України, Законів України та підзаконних нормативно-правових актів, а розрахунок виплати заробітної плати при звільненні було здійснено без порушень чинного законодавства у відповідності до Наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 04.01.2017 № 31 «Про організацію обліково-фінансової діяльності та оплати праці в Департаменті патрульної поліції», з урахуванням строків видачі грошового забезпечення працівникам Департаменту патрульної поліції, заповнення та перевірки обхідного листа (а.с.35-37).

Представником позивача було надано відповідь на відзив (а.с.42-45).

Представником відповідача заперечення щодо відповіді на відзив у встановлений судом строк надано не було.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, заяву про розгляд справи без його участі суду не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 19.09.2018р. № 904 о/с, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0005364), інспектора-чергового відділу чергової служби звільнено з органів поліції з 20 вересня 2018 року, на підставі рапорту ОСОБА_1 від 19.09.2018р. (а.с.13).

З виписки по картковому рахунку вбачається, що позивачу була виплачена сума не в день звільнення 20.09.2018р., а лише 28.09.2018р. в розмірі 6053,21 грн. (5420,98 + 632,23 = 6053,21, а.с.57 на звороті).

Крім того, з виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 також вбачається, що остаточний розрахунок заробітної плати в сумі 23626,36 грн. виплачено 29.11.2018р. (а.с.57 на звороті).

Вважаючи, що відповідачем не було проведено остаточного розрахунку в день звільнення, позивач звернувся з зазначеним позовом до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у даній справі та вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільнення із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі – Закон № 580).

Приписами ст. 77 Закону № 580 врегульовано питання звільнення зі служби в поліції.

Грошове забезпечення поліцейських Національної поліції врегульовано ст. 94 Закону № 580 та Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року за № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Водночас слід зазначити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, однак, такі врегульовані КЗпП України, в зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми трудового законодавства.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України: в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, виходячи з наведених вимог законодавства всі суми, які належні до сплати працівникові мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство установу, організацію обов’язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі ж невиконання такого обов’язку наступає передбачена нормами КЗпП України відповідальність.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року по справі № 806/535/16 та від 01.03.2018 року по справі № 806/1899/17.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 в справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, норми чинного законодавства України встановлюють обов’язок роботодавця провести розрахунок та виплату в день звільнення всіх належних працівникові грошових коштів.

Належна до виплати сума грошового забезпечення була перерахована тільки 29.11.2018р., шо вбачається з виписки руху коштів на картковому рахунку позивача (а.с.57 на звороті).

У зв’язку з чим суд дійшов висновку, що відповідач у встановлені законом строки не виконав свого обов’язку щодо проведення відповідного розрахунку з працівником, що звільняється з роботи, що є підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Такий висновок суду відповідає також змісту постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1992 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», зокрема п. 20 цієї постанови, яким визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, – наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі – Порядок №100) та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (далі – Порядок №260).

Порядок № 260 не містить правил розрахунку середньоденного грошового забезпечення у разі затримки розрахунку з поліцейським, але містить положення щодо розрахунку середньоденного грошового забезпечення у разі виплати грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, яка проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби.

Натомість положення щодо регулювання виплати сум коштів при затримці розрахунку при звільненні регулює Порядок № 100.

Абз. 3 п. 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 5 Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За правилами п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – на число календарних днів за цей період.

З урахуванням того, що позивача було звільнено зі служби 20.09.2018р., то середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню з дня наступного після звільнення до дня, який передує перерахунку коштів, тобто з 21.09.2018р. по 28.11.2018р. (за 69 днів затримки розрахунку).

Як вбачається з наявної у матеріалах справи довідки про доходи ОСОБА_1 № 2178 від 11 грудня 2018 року (а.с.61) середньомісячна заробітна плата за два останні місяці, які передували звільненню позивача з органів поліції за липень та серпень 2018 року становить 16243,66 грн. (липень 2018 року – 8121,83 грн., серпень 2018 року – 8121,83 грн.).

Оскільки кількість робочих днів за липень-серпень становила 62 дні, то середньоденне грошове забезпечення позивача становить: 261,99 грн. (16243,66 : 62 = 261,99).

Отже, сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку становить: 18077,31 грн. (69 днів х 261,99 грн.), яка підлягає до стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задоволення позовних вимог повністю і стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на користь позивача у сумі 18077,31 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 248, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити.

2.Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, КОД ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (89471, Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Анталовці, вул. Садова, буд. 43, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 21.09.2018 року по 28.11.2018 року включно у розмірі 18077,31 грн. (вісімнадцять тисяч сімдесят сім гривень тридцять одну копійку).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності до вимог п. 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017р.).

СуддяОСОБА_3

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 03 січня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення було виготовлено 08 січня 2019 року.