Рішення № 79080546, 20.11.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

20.11.2018

Справа № 331/4146/18

Провадження № 2 /331/1222/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

20 листопада 2018 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді: Антоненко М.В.

за участю секретаря: Андрієнко С.О.

розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа: ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

05.07.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа: ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1, на праві власності належить ? частина квартири АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва № 898 про власності на житло від 18.05.1998р.

ОСОБА_5, на праві власності належить ? частина квартири АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва № 898 про право власності на житло від 18.05.1998р.

На даний час в квартирі зареєстровані, онука ОСОБА_3 та донька ОСОБА_2, але з 2015 року за вказаною адресою не проживає її онука ОСОБА_3, а з березня 2017 року не проживає донька ОСОБА_2.

Данні обставини підтверджуються актом про не проживання від 13.06.2018 року.

В квартирі відсутні особисті речі відповідачів та будь яке інше особисте майно.

Після реєстрації в квартирі відповідачі жодного разу не сплачували комунальні послуги та не надавали гроші на утримання майна.

Вирішити питання про зняття з реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в добровільному порядку неможливо, оскільки вони з позивачем не спілкуються, не телефонують, до квартири не приходять.

Своїми діями відповідачі безпідставно порушують її право власності, не мають законних підстав перебувати зареєстрованими в квартирі. Це створює позивачу ОСОБА_1 додаткові турботи та хвилювання, порушує її нормальний життєвий уклад.

Самовільне продовження реєстрації відповідачів у квартирі, порушує право власника на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, а також наносить позивачу ОСОБА_1 щомісячні матеріальні збитки у вигляді нарахування квартплати та комунальних послуг, за зареєстрованих відповідачів.

Згідно ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 Цивільного Кодексу України власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Отже, нормами діючого законодавства встановлюються визначальні принципи здійснення особою права власності.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування або розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у йогоз дійсненні.

За положеннями статей 379, 382 ЦК України об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира.

Права власника житлового будинку (квартири) визначені у статті 383 ЦК України та статті 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише за підстав, передбачених законом.

Згідно вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень ст. ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстав, передбачених законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Отже підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення його прав і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

У постанові Верховного Суду Українивід 16 січня 2012 року зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши вимогу про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Відповідно до положень ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїммайном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користуванн ятакої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства, а сааме відвирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Враховуючи викладене, задоволення позову власника про визнання особи такою, щовтратила право користування житлом, є належним способом усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до ч. 2 ст.386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідач ОСОБА_2 в квартирі не проживає з 2015 року, а відповідач ОСОБА_3 в квартирі не проживає з березня 2017 року, добровільно висилились з квартири, не вносять оплату за користування житловим приміщенням, комунальні послуги, не несуть інших витрат по утриманню житла та не приймають участь у спільному побуті та вважає їх такими, що втратили право користування квартирою.

На підставі вищевикладеного просить суд усунути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, перешкоди в користуванні власністю, шляхом визнання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартирою № 130 в будинку № 5 по вул. Фортечній в місті Запоріжжі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позов підтримала та просила його задовольнити. Просила суд ухвали рішення при заочному розгляді справи.

За клопотанням позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили.

Від 3-ої особи: ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. З позовом згоден.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином, повідомлений про дату, час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вислухавши думку представника позивача ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 383 ЦК України зазначає, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зміст ст. 405 ЦК України передбачає, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В ході розгляду справи встановлено, що позивачу ОСОБА_1, на праві власності належить ? частина квартири АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва № 898 про власності на житло від 18.05.1998р. (а.с. 6)

3-ій особі ОСОБА_5, на праві власності також належить ? частина квартири АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва № 898 про право власності на житло від 18.05.1998р. (а.с.6).

На даний час в квартирі зареєстрована ОСОБА_3, яка є онукою позивачки та ОСОБА_2, яка є дочкою ОСОБА_3

З 2015 року за вказаною адресою не проживає її онука ОСОБА_3, а з березня 2017 року не проживає донька ОСОБА_2, що підтверджується актом про не проживання осіб від 13.06.2018 року (а.с. 9).

Після реєстрації в квартирі відповідачі жодного разу не сплачували комунальні послуги та не надавали гроші на утримання майна.

Вирішити питання про зняття з реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в добровільному порядку позивач не має змоги, оскільки вони не спілкуються, не телефонують один одному та до квартири не приходять.

Своїми діями відповідачі створюють позивачу ОСОБА_1 додаткові витрати по сплаті комунальних послуг, турботи та хвилювання, порушують її нормальний життєвий уклад та не приймають участь у спільному побуті.

Також факт не проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вищевказаній кватирі підтверджується показами, які надані у судовому засіданні свідком ОСОБА_8.

Таким чином, суд вважає, що в судовому засіданні дійсно було встановлено факт того, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 не проживають в ІНФОРМАЦІЯ_4 більше року без поважної причини, а тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 317, 319, 383, 391, 405 ЦК України, 3, 4, 11-13, 19, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа: ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням– задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартирою № 130 в будинку № 5 по вул. Фортечній в місті Запоріжжі.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України, місце знаходження вул. Липська, буд. 18/5, м.Київ, 01601, отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 704 гривні 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.В. Антоненко