Рішення № 79079887, 08.01.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

08.01.2019

ЄУН 337/4466/18

Провадження № 2/337/247/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2019 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді - Нещеретної Л.М.

при секретарі - Шварцер Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі по тексту МТСБУ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 38275,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що 11.11.2016 року об 19 годині 30 хвилин на перехресті біля буд.14 по вулиці Кгсмічна в м. Запоріжжя з вини водія ОСОБА_1 сталась дорожньо-транспортна пригода (далі по тексту ДТП), який керував автомобілем ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1.

На момент скоєння ДТП відповідач не мав чинного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль- автомобіль Меrсеdеs- Веnz, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2

Розмір завданих збитків за пошкоджений транспортний засіб транспортний засіб Меrсеdes -Веnz,відповідно до звіту № 100 від 20.12.2016 року-42836,57 грн. Вартість послуг аварійного комісара становить 500 грн.

Завдана шкода відповідачем не була відшкодована на користь потерпілого. Власник пошкодженого автомобіля з метою отримання відшкодування звернулися до позивача з відповідними заявами.

У звязкуз настанням події, передбаченої п.п.а) п.41.1статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач здійснив виплату відшкодування потерпілій особі ОСОБА_2 відповідно до платіжного доручення від 30.01.2017 року №580рв у розмірі 37775,65 грн..

Загальний розмір витрат з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди становить 38275,65 грн.

Як зазначається в позові, позивач відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснив відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП та не мав договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За твердженнями позивача, останній звернувся до відповідача з претензією про компенсацію витрат в добровільному порядку, проте відповідач не надіслав відповідь на лист та добровільно не відшкодував витрати понесені МТСБУ, що стало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 09.11.2018 року позовну заяву прийнято до судового розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

В судове засідання представник позивача не зявилась, надіслала на адресу суду заяву за змістом якої просила справу розглядати без її участі, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі, відзиву або будь-яких заяв до суду не подавав, а тому на підставі статей 280 282 Цивільного процесуального кодексу Українисуд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи без участі відповідача за письмовою згодою представника позивача.

За таких обставин судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

У відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи обєктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) розяснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обовязки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обовязків.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 77, 78, 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 11.11.2016 року об 19 годині 30 хвилин ОСОБА_1 біля АДРЕСА_2, який керував автомобілем ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_2. не надав переваги транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем МЕРСЕДЕС-ВЕНЦ, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, чим порушив ПДД України, в результаті дорожньо-транпортної пригоди автомобілі пошкоджено.

Винним у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_1

Вищезазначене підтверджується копією постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2016 року (а.с.13-14) .

Крім того, як вбачається з долучених представником позивача документів, розмір завданих збитків за пошкоджений транспортний засіб МЕРСЕДЕС-ВЕНС , державний номерний знак НОМЕР_1, відповідно до звіту № 100 від 20.12.2016 року, з урахування значення коефіцієнту фізичного зносу , без урахування ПДВ складає 42836,65 грн. (а.с. 15-38).

14.11.2016 року до позивача звернувся власник транспортного засобу МЕРСЕДЕС-ВЕНС, державний номерний знак НОМЕР_3, ОСОБА_2 з повідомленням про ДТП та 23.12.2016 року з заявою про відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП , в порядку ст. 35, п. 41.1 ст.41.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (а.с.7-10).

На підставі довідки № 1 від 18.01.2017 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих (а.с.39) та наказу заступника генерального директора МТСБУ № 580 від 25.01.2017 (а.с.40), позивачем виплачено відшкодування на користь ОСОБА_2 в розмірі 37775,65 грн., що також підтверджується платіжним дорученням № 580рв від 30.01.2017 року (а.с.40-41).

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2018 року за № 37391 позивачем на адресу відповідача був направлено претензіют з вимогою добровільно компенсувати завдані збитки (а.с.44), однак відповідачем вказана вимога не виконана.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пп. а) п.41. 1статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згіднозі статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"МТСБУ відшкодовує шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно зістаттею 27 Закону України "Про страхування", статтями 993,1191 ЦК України до страхової організації, що сплатила страхове відшкодування за майновим страхуванням в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яку особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.

Підпунктом 38.2.1 пункту 38.2ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", встановлено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до вимог частини 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якогостворюєпідвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми в розмірі 38275,65 грн. сплаченого страхового відшкодування є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування впорядку регресувитрат,повязаних звиплатою страховоговідшкодування - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1,ІПН невід.,зареєстрованного за адресою: 69123, АДРЕСА_1, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (адреса: м. Київ, вул. Русанівський бульвар, буд. 8, ЄДРПОУ 21647131) суму витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 38275(тридцять вісім тисяч двісті сімдесят п'ять)грн, 65 коп., а також понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1762, 00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Л.М. Нещеретна