Ухвала суду № 79079383, 31.12.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

31.12.2018 Справа № 331/6941/18

Провадження № 2 /331/2009/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.12.2018 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Антоненко М.В.

за участю секретаря: ОСОБА_1

розглянувши заяву позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ РЕНТАЛ» про скасування рішення державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради запорізького району ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ РЕНТАЛ» про скасування рішення державного реєстратора.

29 грудня 2018 року від позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 надійшла заява про забезпечення позову, в якій вони просять забезпечити позов шляхом:

1) накладення арешту на нежитлові будівлі загальною площею 1766.9 кв.м.: адміністративна будівля (літ. А-2), площею 561,9 кв.м., гараж (літ. Б), площею 16,2 кв.м., магазин (літ. А'-3), площею 1188,8 кв.м., розташовані за адресою м. Запоріжжя, вул. Благовіщенська, буд. 49, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 124003123101.

2) заборони державним реєстраторам, приватним нотаріусам та іншим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нежитлових будівель загальною площею 1766.9 кв.м.: адміністративна будівля (літ. А-2), площею 561,9 кв.м., гараж (літ. Б), площею 16,2 кв.м., магазин (літ. А'-3), площею 1188,8 кв.м., розташовані за адресою м. Запоріжжя, вул. Благовіщенська, буд. 49, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 124003123101,

оскільки відповідач – ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС», на яке незаконно перереєстровано право власності, має реальну та об’єктивну можливість розпорядження майном, що належить позивачам. З огляду на те, що майно набуте відповідачем у протиправний спосіб, основним видом діяльності відповідача є надання фінансових послуг, існує велика вірогідність подальшого перепродажу належного позивачам майна для отримання незаконного збагачення, отже - остаточної його втрати для позивачів, що суттєво ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду про скасування рішення державного реєстратора.

Суд, дослідивши матеріали заяви та надані до неї письмові докази, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно із ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 3 ст.150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз’яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позов, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд відзначає, що відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов’язковий елемент конкретного суб’єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб’єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов’язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14,153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-2552цс16 у постанові від 18 січня 2017 року, яка є обов’язковою для усіх суб’єктів правозастосування судів України.

У відповідності до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії"(рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Приймаючи до уваги, що спірне нерухоме майно, а саме: будівлі загальною площею 1766.9 кв.м.: адміністративна будівля (літ. А-2), площею 561,9 кв.м., гараж (літ. Б), площею 16,2 кв.м., магазин (літ. А'-3), площею 1188,8 кв.м., розташовані за адресою м. Запоріжжя, вул. Благовіщенська, буд. 49 є предметом вказаного позову, позивачами надані докази наявності між сторонами спору на зазначене нерухоме майно, внаслідок протиправних дій з боку державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району ОСОБА_4 від 27.12.2018р. яким прийнято рішення про реєстрацію права власності за іншою особою, про скасування якого просять позивачі, суд приходить до висновку, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, так як невжиття заходів щодо забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суд.

Окрім того, суд вважає, що наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на нежитлові будівлі загальною площею 1766.9 кв.м.: адміністративна будівля (літ. А-2), площею 561,9 кв.м., гараж (літ. Б), площею 16,2 кв.м., магазин (літ. А'-3), площею 1188,8 кв.м., розташовані за адресою м. Запоріжжя, вул. Благовіщенська, буд. 49, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 124003123101.

Заборони державним реєстраторам, приватним нотаріусам та іншим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нежитлових будівель загальною площею 1766.9 кв.м.: адміністративна будівля (літ. А-2), площею 561,9 кв.м., гараж (літ. Б), площею 16,2 кв.м., магазин (літ. А'-3), площею 1188,8 кв.м., розташовані за адресою м. Запоріжжя, вул. Благовіщенська, буд. 49, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 124003123101.

Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.157 ЦПК України примірник ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання сторонам по справі, а також Олександрівському відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області для вжиття відповідних заходів.

Ухвала може бути пред'явлена до виконання в порядку Закону України «Про виконавче провадження» до 31.12.2021 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: М.В. Антоненко