Ухвала суду № 79078123, 22.11.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/24286/18

Провадження № 4-с/760/224/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2018 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді - Лазаренко В.В.

з участю секретаря - Каліщук М.В.

заявника - ОСОБА_1

представника заявника - ОСОБА_12

зацікавленої особи - ОСОБА_2

представник зацікавленої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_4 на дії Солом'янського відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Київ, заінтересована особа: Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в м. Києві, заінтересована особа ОСОБА_2 державної адміністрації, суд

В С Т А Н О В И В :

17.08.2017 заявник звернулася в суд зі скаргою, в якій просила визнати дії Солом'янського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві неправомірними та зобов'язати Солом'янський РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_4 згідно постанови старшого державного виконавця Лаврової Є.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.02.2014 року (ВП № 419091131); стягнути на її користь з Солом'янського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві незаконно стягнуті кошти з ОСОБА_4 у розмірі 3 987, 22 грн. за виконання постанови № 49456861 від 27.05.2017; стягнути з Солом'янського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві витрати на правову допомогу у розмірі 2 300 грн..

В обґрунтування скарги серед іншого заявник зазначила, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26.07.2012 року з неї, а також з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві ради стягнуто солідарно 20 367,57 грн., на виконання якого 25.01.2013 було видано виконавчий лист.

07.02.2014 державним виконавцем Солом'янського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Лавровою Є.В. було відкрито виконавче провадження за судовим наказом № 2- н-853/12, за яким вона являється боржником. В цей же день державним виконавцем була винесена постанова про арешт її нерухомого майна.

25.06.2014 державним виконавцем Солом'янського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Лавровою Є.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві через відсутність у боржника майна.

07.11.2014 виконавче провадження по даній справі було відкрито повторно відповідно до постанови державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Кравцової О.С.. Цим же державним виконавцем 04.12.2014 була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 02.05.2017, постанови державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві Кравцової О.С. від 07.11.2014 та від 04.12.2014 були визнані неправомірними та зобов'язано державного виконавця усунути порушення її - ОСОБА_4 прав.

Проте, незважаючи на це, з неї незаконно було стягнуто 3 987, 22 грн. за виконання постанови № 49456861 від 27.05.2017.

Вона зверталась до Солом'янського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві з приводу повернення коштів, які були стягнуті з неї на час відкриття виконавчого провадження та закінчення виконавчого провадження, проте їй було відмовлено.

Таким чином, на даний час на все її нерухоме майно досі накладено арешт, хоча виконавчий документ був повернутий, існування такого обтяження є порушенням її прав, а тому просить зобов'язати Солом'янський РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві скасувати дану заборону.

Відповідно до п.п. 9 п. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції від 15.12.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України в редакції від 15.12.2017.

В судових засіданнях заявник та представник заявника підтримали скаргу частково. В судовому засіданні 22.11.2018 представник заявника просила задовольнити скаргу в частині зобов'язання Солом'янського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_4 згідно постанови старшого державного виконавця Лаврової Є.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.02.2014 року (ВП № 419091131). В частині інших вимог скаргу не підтримала.

Представники заінтересованих осіб Солом'янського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві - ОСОБА_2 та КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві ради - ОСОБА_3 в судовому засіданні просили в задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Цивільним процесуальним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження» до компетенції судів, серед іншого, віднесено розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.

Закріплена можливість оскарження таких рішень, дії або бездіяльності являє собою механізм юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій вказаними посадовими особами.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, частини першої статті 19, частини п'ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до вимог ЦПК, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що вимоги заявника зводяться до того, що її права порушені фактично бездіяльністю державного виконавця, яка полягає у тому, що державний виконавець, повертаючи виконавчий лист стягвачу в рамках виконавчого провадження № 419091131 не вирішив питання про скасування арешту, накладеного на її майно під час відкриття 07.02.2014 виконавчого провадження № 419031131.

З матеріалів справи вбачається, що 26.07.2012 Солом'янським районним судом м. Києва було видано судовий наказ про солідарне стягнення з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на користь КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві ради заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, а також судового збору в загальному розмірі 20 367,57 грн..

За даним виконавчим листом 07.02.2014 було відкрито виконавче провадження № 41909131 про стягнення з ОСОБА_4 на користь КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві ради заборгованості в загальному розмірі 20 367,57 грн..

З копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №93492810 від 02.08.2017 вбачається, що на все нерухоме майно ОСОБА_4 було накладено обтяження у виді арешту, підставою для такого обтяження була постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 41909131, виданий 07.02.2014, видана ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві.

25.06.2014 в рамках виконавчого провадження № 41909131 старшим державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві Лавровою Є.В. була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Так, в обґрунтування своїх вимог заявник посилається, зокрема на те, що оскільки виконавче провадження №41909131 було закінчено 25.06.2014 у зв'язку із поверненням виконавчого документа стягувачу, то і накладені в його рамах заборони, в тому числі і накладений арешт на нерухоме майно боржника мали бути скасовані, а існування такої заборони порушує права заявника.

Проте, суд вважає, що зазначені доводи заявника є безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до статтей 129, 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання, обов'язковість судового рішення віднесено до основних засад судочинства.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод /див. Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 196/.

У іншому випадку, положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії / див. Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37/.

На час винесення державним виконавцем постанови від 25.06.2014 про повернення виконавчого документа стягувачу дів Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХIV.

Пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХIV визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХIV, передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Випадки, коли виконавче провадження вважається закінченим визначені статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХIV. Даною статтею не передбачено, що виконавче провадження вважається закінченим у разі повернення виконавчого документу стягувачу.

Таким чином, судом встановлено, що на час винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 25.06.2014, повернення виконавчого документу стягувачу не вважалось закінченням виконавчого провадження. Тому у державного виконавця не було підстав для винесння постанови про скасування арешту майна.

Крім того, судом встановлено, що після повернення виконавчого документу стягувачу 25.06.2014 даний виконавчий лист був повторно пред'явлений до виконання і на даний час залишається не виконаним.

Отже, судом встановлено, що в рамках виконавчого провадження № 41909131, яке було відкрито 07.02.2014, держаним виконавцем не виносилась постанова про закінчення виконавчого провадження, а тому у державного виконавця не було правових підстав для скасування вжитих заходів примусового виконання рішення, в тому числі і зняття арешту з майна боржника. А тому, підстав для визнання неправомірними дій Солом'янського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві судом не встановлено, т.я. державний виконавець діяв в межах його повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХIV.

Згідно до ч.ч. 1, 3 ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_4 в цілому не підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що державний виконавець діяв відповідно до закону, в межах повноважень та з його боку право заявника порушено не було.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 18, 76-82, 89, 258-261, 268, 353-355, 447-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_4 на дії Солом'янського відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Київ, заінтересована особа: Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в м. Києві, заінтересована особа ОСОБА_2 державної адміністрації - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складно 08.01.2019.

Суддя В.В. Лазаренко