Вирок № 79077597, 09.01.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5632/18

провадження № 1-кп/753/535/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2019 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Домарєва О.В.,

за участю:

секретарів Марченко Л.В., Ткача А.Г.,

прокурора Облетова А.І.,

представника потерпілого ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

цивільного позивача ОСОБА_4,

захисника Шевченко Т.А.,

обвинуваченого ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №12017100020010846 від 09.10.2017 за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

08.10.2017, близько 11 год. 59 хв., ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, допустив порушення вимог п.п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі ПДР), а саме:

п. 10.1 ПДР України - перед початком руху, перестроюванням та будь- якою іншою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 12.1 ПДР України - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Порушення вищевказаних вимог ПДР з боку ОСОБА_6 виразилось в тому, що він, керуючи вищевказаним транспортним засобом, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, маючи технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди, шляхом виконання вимог вищевказаних пунктів ПДР, рухаючись на ділянці проїзної частини вулиці Драгоманова в м. Києві, а саме в напрямку від проспекту Григоренка, до вулиці Ахматової, виїхавши на перехрещення проїзних частин вулиць Драгоманова та Кошиця, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дійсну дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, а також перед зміною напрямку руху ліворуч, здійснюючи об'їзд нерухомого вантажного автомобіля, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, та допустив виїзд в смугу зустрічного напрямку руху, в якій рухався автомобіль НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, що призвело до зіткнення вказаних транспортних засобів, внаслідок чого водію автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_3. спричинене середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_6, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам вищевказаних пунктів ПДР, а порушення цих вимог- з боку останнього, відповідно, знаходиться в причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, які настали, а саме із заподіянням водію ОСОБА_3, тілесного ушкодження середньої тяжкості, яке виразилися у вигляді: закритої травми правого колінного суглобу: уламкового перелому правого надколінника (зі зміщенням уламків).

Таким чином, ОСОБА_6 здійснив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винним себе у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України визнав в повному обсязі та суду пояснив, що дійсно 08.10.2017, близько 11 год. 59 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_3 у стані алкогольного сп'яніння , рухаючись по вул. Драгоманова в напрямку від проспекту Григоренка до вулиці Ахматової, виїхав на перехрестя вулиць Драгоманова та Кошиця, та здійснюючи об'їзд нерухомого вантажного автомобіля, виїхав в смугу зустрічного напрямку руху, де в цей час рухався автомобіль НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, однак не уник з ним зіткнення через порушення п.п. 10.1, 12.1 ПДР, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а водій ОСОБА_3 зазнав тілесних ушкоджень, тяжкість яких обвинувачений в судовому засіданні не оспорював. У скоєному щиро покаявся. Цивільні позови визнав частково.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив, що 08.10.2017 р. ОСОБА_6 внаслідок порушення вимог п.п. 10.1, 12.1 ПДР України, на перехресті вулиць Драгоманова та Кошиця, скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_4 під його керуванням, у зв'язку з чим автомобіль отримав механічні пошкодження, а він зазнав тілесних ушкоджень середньої тяжкості. У зв'язку із отриманими тілесними ушкодженнями він поніс матеріальні збитки, пов'язані з лікуванням та реабілітацією, а також діями ОСОБА_6 йому завдана моральна шкода, яка полягає у порушенні звичного життєвого ритму, необхідністю лікування та довготривалої реабілітації. Просив задовольнити заявлений ним цивільний позов до ОСОБА_6 в повному обсязі.

Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Оскільки обвинувачений та інші участники судового провадження не оспорювали обставин, які стосуються пред'явленого обвинувачення та правильно розуміють зміст цих обставин, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, наслідки якої також роз'яснені учасникам судового провадження, суд ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, а також дослідженням доказів на підтвердження цивільних позовів потерпілого та цивільного позивача, проти чого не заперечували учасники судового провадження.

При призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії злочину невеликої тяжкості, скоєного з необережності.

Також суд враховує відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, 2006 р.н.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого на підставі ст.66 КК України суд визнає його щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого на підставі ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про те, що мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів має бути кримінальне покарання у виді обмеження волі зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання на підставі положень ст.ст. 75,76 КК України.

Обговорюючи доцільність призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ст.286 ч.1 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи особу обвинуваченого, ступінь тяжкості та наслідки скоєного кримінального правопорушення, наявність обтяжуючої покарання обставини, суд приходить до висновку про необхідність застосування зазначеного додаткового покарання строком на 2 роки, оскільки внаслідок непрофесійного керування обвинуваченим транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та грубого порушення ПДР України потерпілому були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження та суттєва матеріальна шкода потерпілому та цивільному позивачу.

Обговорюючи законність та обґрунтованість заявлених цивільних позовів, суд враховує наступне.

Цивільним позивачем ОСОБА_4 до початку судового розгляду був заявлений цивільний позов, в якому він просив стягнути з обвинуваченого матеріальну та моральну шкоду в загальному розмірі 200 520 грн., яка складається зі збитків, пов'язаних із відшкодуванням вартості пошкодженого автомобіля в сумі 170 520 грн. та моральних збитків в сумі 30 000 грн.

Потерпілим ОСОБА_3 був заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на його користь матеріальної та моральної шкоди в загальній сумі 303972 грн. 20 коп., яка складається зі збитків, пов'язаних із лікуванням в сумі 19 158,75 грн., моральних збитків в сумі 50 000 грн., упущеної вигоди в сумі 219813 грн. 45 коп., послуг з надання правової допомоги в сумі 15 000 грн., судових витрат в сумі 3 960,15 грн.

Під час судового розгляду судом було залучено до участі у справі за цивільним позовом представника страховика АСК «Омега», оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована в АСК «Омега», що підтверджується відповідним страховим полісом № АК/2372573.

Обговорюючи позицію сторони захисту про необхідність залучення до справи за цивільним позовом у якості співвідповідача представника АСК «Омега», суд погоджується із позицію представника потерпілого про безпідставність залучення страховика в якості співвідповідача, оскільки потерпілий із позовною заявою до страховика не звертався, а звернувся із вимогою про відшкодування шкоди безпосередньо до винуватця ДТП. Зазначене ґрунтується на вимогах закону та правових позиціях з цього питання Верховного Суду України, яким, у постанові від 20 січня 2016 року за результатами розгляду справи № 6-2808цс15, зроблено правовий висновок про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним. При цьому, як прямо зазначено у згаданій постанові Верховного Суду України, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди,застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Обвинувачений частково визнав цивільний позов ОСОБА_4, а саме: в повному обсязі визнав цивільний позов в частині відшкодування збитків, пов'язаних із пошкодженням автомобіля та частково визнав моральні збитки, не заперечуючи факту спричинення моральної шкоди, проте вважаючи завищеним заявлений розмір моральної шкоди.

Також обвинувачений частково визнав цивільний позов ОСОБА_3, а саме: в повному обсязі визнав розмір витрат на лікування, частково визнав моральні збитки, не заперечуючи факту спричинення своїми діями потерпілому моральної шкоди, проте вважаючи завищеним заявлений розмір моральної шкоди. Разом з тим, обвинувачений заперечував проти заявленого розміру упущеної вигоди, оскільки в даному випадку, на його думку , мова могла йти тільки про втрату заробітку, проте враховуючи, що потерпілий на момент ДТП ніде не працював, вважав не обгрунтованими заявлені позовні вимоги в цій частині. Також вважав необгрунтованими позовні вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу, оскільки до цивільного позову не було долучено актів виконаних робіт, які б свідчили про факт надання юридичних послуг потерпілому. Також вважав необгрутованими заявлені позовні вимоги про відшкодування судового збору, оскільки відповідно до ЗУ «Про судовий збір» потерпілий звільнений від сплати судового збору та відповідно судовий збір не може бути стягнений з нього на користь потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 22 ЦК України -збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України - розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до звіту № 6549/2 від 21.11.2017 р. вартість матеріального збитку власнику автомобіля НОМЕР_4 становить 170 520 грн. Таким чином, розмір матеріальних збитків, пов'язаних із пошкодженням транспортного засобу в сумі підтверджений належними доказами \а.с. 16\, та підлягає відшкодуванню обвинуваченим на користь власника автомобіля ОСОБА_4 в повному обсязі.

Разом з тим, заслуговує на увагу позиція захисника про необхідність передачі пошкодженого автомобіля обвинуваченому. При цьому, суд керується відповідними роз'ясненнями, які викладені в п. 14 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі -Постанова), де зазачено, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Аналіз наведедених обставин та положень закону, враховуючи оцінку пошкодженого автомобіля «Mitsubishi Lancer», де зазначено, що вартість відновлювального ремонту є вищою за ринкову вартість транспортного засобу, дозволяє суду зробити висновок про те, що пошкоджений автомобіль на даний час не може використовуватись за призначенням, однак становить певну цінність та з урахуванням заяви заподіювача шкоди про передачу майна, свідчить про необхідність передачі цивільним позивачем ОСОБА_4 пошкодженого автомобіля «Mitsubishi Lancer» обвинуваченому ОСОБА_6 після відшкодування обвинуваченим завданих цивільному позивачу збитків.

Обговорюючи доведеність позовних вимог потерпілого ОСОБА_3 про стягнення на його користь з обвинуваченого матеріальної шкоди, пов'язаної з лікуванням в сумі 19158,75 грн., суд враховує, що розмір матеріальної шкоди в цій частині підтверджений належними доказами, а саме відповідними квитанціями, та не заперечувався обвинуваченим, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги потерпілого в цій частині в повному обсязі.

Щодо відшкодування на користь потерпілого упущеної вигоди, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Дослідженням доказів на підтвердження цивільного позову в частині відшкодування упущеної вигоди судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_3 пов'язує упущену вигоду із неможливістю заробляти грошові кошти, а розмір упущеної вигоди вираховує відповідно до розміру середньої заробітної плати за видом діяльності у сфері транспорта. Таким чином, потерпілий зазначив, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень він втратив можливість отримувати заробітну плату, починаючи з жовтня 2017 р. по 01.04.2019 р. Системний аналіз зазначених обставин дозволяє зробити висновок про те, що потерпілий фактично просить стягнути з обвинуваченого на його користь заробіток (дохід), втрачений внаслідок ушкодження здоров'я, що регулюється ст. 1197 ЦК України. Враховуючи положення ч.2 ст. 264 ЦПК України, де зазначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, суд вважає за не можливе розглянути цивільний позов відповідно до положень ст. 1197 ЦК України, оскільки потерпілим не було заявлено вимог про відшкодування саме втраченого заробітку, До того ж, позовна заява не містить відомостей щодо останнього місця роботи потерпілого до моменту ДТП. Також, суд не може визнати належним доказом наданий потерпілим лист ТОВ «Леон Сервіс Плюс» від 20.09.2017 р., оскільки даний лист не підтверджує наявність трудових відносин з потерпілим, а лише містить пропозицію щодо подальшого можливого працевлаштування. Крім того, суд враховує, що позовна заява не містить жодних доказів, які б обгрунтовували наявність упущеної вигоди, її конкретний розмір та причинно-наслідковий зв'язок між ДТП та настанням збитків у вигляді упущеної вигоди. Таким чином, суд вважає, що потерпілим не доведено належними доказами, що він не отримав доходи, які б міг реально одержавти за звичайних обставин.

Аналіз наведених обставин та положень закону дозволяє суду зробити висновок по необхідність відмови в задоволенні позовних вимог потерпілого в цій частині.

При вирішенні питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог потерпілого ОСОБА_3 щодо відшкодування витрат на оплату послуг представника в сумі 15 000 грн. суд керується наступним.

Відповідно до ч.1 ст. 124 КПК України - у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 120 КПК України - граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законодавством.

На підставі п.1 ч.1 ст. 118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат, а ч.5 ст. 128 цього ж кодексу визначає, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо ж процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Таким чином в даному випадку підлягають застосуванню положення ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», відповідно до яких розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що процесуальні витрати, понесені потерпілим ОСОБА_3 склали 15 000 грн., на підтвердження чого суду була надана відповідна квитанція.

При визначенні відповідно до вищезазначених положень закону, граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного. Так, з журналів судових засідань вбачається, що загальна кількість часу, протягом якого представник потерпілого ОСОБА_2 брав участь у 7 судових засіданнях при розгляді вищезазначеної кримінальної справи становить 1год. 30 хв. (02.05.18 - 12 хв; 14.06.18 - 14 хв; 23.07.18 -3 хв;30.08.18 - 18 хв; 26.11.18 - 3 хв; 18.12.18 - 20 хв.; 08.01.19 - 20 хв.) Крім того, з огляду на відсутність в договорі про надання правової допомоги конкретного переліку дій, які зобов'язаний вчинити адвокат на користь потерпілого, суд вважає доцільним зарахувати до часу загальної участі представника у судових засіданнях час, потрібний представнику на надання консультацій потерпілому стосовно написання позовних заяв (враховуючи, що позовні заяви були написані особисто потерпілим ОСОБА_4О.), час, потрібний для надання консультацій з інших питань, пов'язаних із розглядом кримінальної справи, час, потрібний для ознайомлення із матеріалами кримінального провадження. Крім того, суд враховує, що потерпілим та його представником в судовому засіданні не надано відомостей щодо конкретного часу участі представника потерпілого під час проведення досудового розслідування кримінального провадження. Таким чином, з огляду на відсутність об'єктивних даних, які б свідчили про обсяг часу, який було затрачено представником потерпілого на вчинення окремих процесуальних дій поза судових засідань, суд вважає за доцільне визначити такий час, який становить 4 год. 30 хв. Таким чином, загальний обсяг часу, протягом якого потерпілому було надано правову допомогу при розгляді кримінального провадження становить 6 годин. З огляду на викладене та враховуючи вимоги закону, суд вважає за необхідне встановити граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, надану потерпілому, яка становить 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб (704,8 грн.), за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, а всього 4228 гривень 80 коп. (704,8 грн. * 6 год.).

Щодо вимог потерпілого та цивільного позивача про відшкодування моральної шкоди, судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

У відповідності ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом об'єктивно встановлено, що потерпілому ОСОБА_3 внаслідок протиправних дій обвинуваченого були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, що потягло необхідність лікування в медичних закладах та порушення нормального життєвого ритму потерпілого, отримання 3-ї групи інвалідності, що свідчить про заподіяння потерпілому з вини обвинуваченого моральної шкоди.

Також, встановлено, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого автомобіль «Mitsubishi Lancer», що належить цивільному позивачу ОСОБА_4 отримав механічні пошкодження, які унеможливлюють подальше користування даним автомобілем внаслідок характеру отриманих механічних пощкоджень.

Обговорюючи доведеність позовних вимог потерпілого та цивільного позивча про відшкодування моральної шкоди потерпілому на суму 50 000 грн., та цивільному позивачу на суму 30 000 грн. а також наведені обставини та наявні докази на підтвердження заподіяної моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та враховуючи позицію обвинуваченого, який не заперечував, що внаслідок його дій потерпілий та цивільний позивач зазнали моральної шкоди, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову потерпілого ОСОБА_3 в цій частині в повному обсязі, а позов ОСОБА_4 частково - на суму 15 000 грн.

А в цілому позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 та цивільного позивача ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.

Також, враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь цивільного позивача понесені ним судові витрати. При цьому, судові витрати за позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1762 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого в повному обсязі, оскільки цивільний позов в цій частині був задоволений повністю, та частково стягнути судові витрати за позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди пропорційно до розміру задоволених вимог в цій частині (50% * 1762 = 881 грн.). Таким чином, з обвинуваченого на користь цивільного позивача ОСОБА_4 підлягають стягненню судові витрати в сумі 2643 грн. (1762+881).

Враховуючи положення п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», які звільняють позивачів від сплати судового збору за подання позовів у справах про відшкодування шкоди, заподіяної у зв'язку із ушкодженням здоров'я фізичної особи, суд вважає за необхідне повернути потерпілому ОСОБА_3 судовий збір в сумі 3960 грн. 15 коп., як зайво сплачений.

Судові витрати по оплаті: судових автотехнічних та судово-медичних експертиз в загальному розмірі 7538 грн. 50 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 170 КПК України - арешт майна допускається з метою забезпечення: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). Враховуючи наведені положення закону, суд вважає за необхідне продовжити дію арешту, накладеного на автомобіль «Volkswagen Multivan», накладений ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18.12.2018 р. до моменту відшкодування обвинуваченим ОСОБА_6 шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України за цивільними позовами.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374,375,376 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання - 2 \два\ роки обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 \ два\ роки.

На підставі положень ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 \два\ роки.

На підставі вимог ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_6 рахувати з дня проголошення вироку.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6, третя особа АСК «Омега» «Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 170 520 \ сто сімдесят тисяч п'ятсот двадцять\ гривень.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 15 000 \ п'ятнадцять тисяч\ гривень.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 2643 \ дві тисячі шістсот сорок три\ гривні.

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа АСК «Омега» «Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 19158 \дев'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят вісім\ гривень 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 50 000 \п'ятдесят тисяч\ гривень.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в сумі 4228 \чотири тисячі двісті двадцять вісім\ гривень 80 коп.

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

Повернути ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1762 гривень, сплачений відповідно до квитанції Приватбанк № 0.0.998634768.1 від 27.03.2018 р. та в сумі 2198 гривень 15 коп., сплачений відповідно до квитанції Приватбанк № 0.0.998635042.1 від 27.03.2018 р. Обидві квитанції сплачені на р/р отримувача: 31218206700003; код отримувача: 38021179; МФО отримувача: 820019.

Стягнути з ОСОБА_6 процесуальні витрати в сумі 7538 \сім тисяч п'ятсот тридцять вісім\ гривень 50 коп. на користь держави.

Речові докази:

-автомобіль НОМЕР_1 - повернути за належністю обвинуваченому ОСОБА_6;

-автомобіль НОМЕР_2 - залишити у власності потерпілого ОСОБА_4;

-мікронашарування з правого переднього сидіння, змиви з керма, змиви з коробки передач, подушка безпеки з керма та подушка безпеки з торпеди з правого боку, які знаходяться в камері схову речових доказів Дарницького УП ГУНП у м. Києві за квитанцією № 001116 від 27.03.2018 р. - знищити;

Покласти обов'язок на ОСОБА_4 передати обвинуваченому ОСОБА_6 автомобіль НОМЕР_2 після відшкодування ОСОБА_6 завданих збитків.

Продовжити дію арешту, накладеного на автомобіль НОМЕР_1 ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18.12.2018 р. - до моменту відшкодування обвинуваченим ОСОБА_6 шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України за цивільними позовами.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя О.В. Домарєв