Вирок № 79077417, 09.01.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21033/18

провадження № 1-кп/753/826/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2019 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Домарєва О.В.,

за участю:

секретаря Авдєєнко А.А.,

прокурора Бобіти А.В.,

потерпілої ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12017100000000658 від 13.06.2017 р. за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2017 приблизно о 18 годині 10 хвилин, ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався по проїзній частині вул. Сортувальної зі сторони Дарницького шосе в напрямку вул. Здолбунівської м. Києва в умовно другій смузі руху, із наявних умовно п'яти, зі швидкістю 70.0...71.1 км/год., яка перевищувала максимально допустиму швидкість на даній ділянці 60 км/год.

Рухаючись у вказаному напрямку, він наближався до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційними дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 «Пішохідний перехід» і дорожньою розміткою 1.14.2, розташованого за нерегульованим перехрестям вулиць Сортувальної та Клеманської в м. Києві.

В цей час, перед вказаним пішохідним переходом в крайній лівій, та умовно четвертій смугах руху зупинилися невстановлені досудовим слідством транспортні засоби, під керуванням невстановлених водіїв, які надавали дорогу пішоходам, серед яких була ОСОБА_2, що рухалися по нерегульованому пішохідному переході зліва направо відносно руху вищевказаних транспортних засобів.

Під час руху ОСОБА_3 допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б» 12.4 та 18.4 Правил дорожнього руху України:

- п.1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкод для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

- підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортом у дорозі;

- п. 12.4: в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км\год;

- п.18.4: якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, які рухаються по сусіднім смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі необхідності зупинитися та можуть продовжити (відновити) рух тільки впевнившись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути здійснено перешкода чи небезпека.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху збоку водія ОСОБА_3 виявились в тім, що він керуючи технічно справним автомобілем "Мерседес 200", д.н.з. НОМЕР_1, рухався по проїзній частині вул. Сортувальної зі сторони Дарницького шосе в напрямку вул. Здолбунівської в м. Києві в умовно другій смузі руху, із наявних умовно п'яти, з перевищенням максимально допустимої швидкості, під час руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким в крайній лівій, та умовно четвертій смугах руху зупинилися невстановлені досудовим слідством транспортні засоби, під керуванням невстановлених водіїв, які надавали дорогу пішоходам, серед яких була ОСОБА_2, не переконався у відсутності пішоходів на пішохідному переході, не зменшив швидкість свого автомобіля і не зупинився перед пішохідним переходом та не надав дорогу пішоходу ОСОБА_2, внаслідок чого на нерегульованому пішохідному переході, який розташований за нерегульованим перехрестям вулиць Сортувальної та Клеманської в м. Києві скоїв наїзд на останню.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: лінійний перелом скроневої луски справа в ділянці її витончення, забій головного мозку, осадження м'яких тканин скроневої ділянки справа; забійні рани у ділянці правого передпліччя, у ділянці лівого коліна та внутрішньої поверхні лівої гомілки у верхній третині (наслідками загоєння яких є рубці виявлені під час проведення судово-медичного огляду), які в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 12.4 та 18.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Таким чином, своїми діями, які виразились у порушенні правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнав в повному обсязі та суду пояснив, що дійсно 12 червня 2017 приблизно о 18 годині 10 хвилин, він, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався по проїзній частині вул. Сортувальної зі сторони Дарницького шосе в напрямку вул. Здолбунівської м. Києва в другій смузі руху, із приблизною швидкістю 70 км/год. Наблизившись до нерегульованого пішохідного переходу за нерегульованим перехрестям вулиць Сортувальної та Клеманської в м. Києві, де в цей час перед пішохідним переходом в крайній лівій смузі руху зупинились транспортні засоби, які надавали дорогу пішоходам, серед яких була потерпіла ОСОБА_2, що рухалися по нерегульованому пішохідному переході. Він, не зупинившись, продовжив рух, та скоїв наїзд на потерпілу ОСОБА_2, внаслідок чого остання зазнала тілесних ушкоджень, характер та механізм утворення яких обвинувачений в судовому засіданні не оспорював. У скоєному щиро покаявся. В ході досудового розслідування відшкодував потерпілій завдані збитки.

Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Оскільки обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорювали обставин, які стосуються пред'явленого обвинувачення та правильно розуміють зміст цих обставин, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, наслідки якої також роз'яснені учасникам судового провадження, суд ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого,проти чого не заперечували учасники судового провадження.

При призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, скоєного з необережності.

Також суд враховує відомості про особу обвинуваченого, який характеризується задовільно, раніше не судимий, має на утриманні непрацездатного батька, який є інвалідом 2 групи, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має на утриманні малолітню дитину.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому на підставі ст.66 КК України суд визнає його щире каяття, добровільне відшкодування завданих потерпілій збитків.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому на підставі ст.67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, позицію потерпілої, яка не наполягала на призначенні обвинуваченому суворого покарання, факт відшкодування обвинуваченим потерпілій завданих збитків, суд приходить до висновку про те, що мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів має бути кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі із звільненням обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням із застосуванням положень, передбачених ст.ст.75,76 КК України.

Обговорюючи доцільність призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ст.286 ч.2 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи особу обвинуваченого, ступінь тяжкості та наслідки скоєного кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність застосування до обвинуваченого додаткового покарання строком на 1 рік.

Разом з тим, в судовому засіданні обвинуваченим було заявлено клопотання про звільнення його від відбування як основного, так і додаткового покарань на підставі положень п. в) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 р.», оскільки обвинувачений має малолітню дитину, 2016 р.н.

Відповідно до положень п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 р.» - звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Оцінивши можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі положень Закону України «Про амністію у 2016 р.», суд встановив, що обвинувачений має неповнолітню дитину, 2016 р.н., не позбавлений батьківських прав, обвинувачується у скоєнні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким необережним злочином. Заборон щодо застосування положень Закону України «Про амністію у 2016 р.» до ОСОБА_3 судом не встановлено.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про амністію у 2016 р.» - особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом.

Таким чином, з урахуванням обставин справи та особи обвинуваченого, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного основного та додаткових покарань на підставі положень п.в) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 р.».

Судові витрати по оплаті судових експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374,375,376 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 \чотири\ роки з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

На підставі вимог ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 \ два\ роки.

На підставі вимог ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного та додаткового покарань на підставі положень п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Стягнути з ОСОБА_3 \ІПН: НОМЕР_2 12528 \дванадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім\ гривень 10 коп. на користь держави ( Отримувач УК у Дарницькому районі 24060300, р/р 31116115700003, МФО 820019, УДКСУ у Дарницькому районі м. Києва, код 38021179, банк одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві ).

Речові докази:

-автомобіль НОМЕР_1 - залишити у власності ОСОБА_3

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя О.В. Домарєв