Ухвала суду № 79077118, 31.12.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/19810/18

Провадження №: 1-кс/755/7415/18

"31" грудня 2018 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., секретар судових засідань Ярмак І.В., за участю сторін кримінального провадження: прокурора Семененка Б.В., захисника Юрченка А.Ф., підозрюваного ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Сидорова І.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040011932 від 29.12.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, встановив :

слідчий Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції в місті Києві Сидоров І.О. за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Семененком Б.В. звернулися до слідчого судді з зазначеним клопотанням відносно підозрюваного враховуючи наявність у провадженні обставин передбачених ст.ст. 177, 178, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Так, звернення умотивоване тим, що УП проводиться досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні та у ході його проведення встановлено, що 29.12.2018 приблизно о 21 годині 00 хвилин, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3, перебуваючи неподалік від станції метро «Мінська» в місті Києві помітили раніше незнайомого ОСОБА_8, 1972 р.н., з яким в подальшому познайомилися та домовилися піти до закладу з метою відпочинку, який знаходився неподалік від станції метро «Мінська» в місті Києві. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, заздалегідь розробленого плану, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3, перебуваючи у вказаному закладі, діючи заздалегідь розробленим планом, замовили у вказаному закладі горілку з метою подолання опору з боку потерпілого та розчинили в ній невідому рідину, від якої потерпілий мав втратити рівновагу та свідомість. Після чого, передали потерпілому ОСОБА_8 горілку, в якій знаходилася рідина невідомого походження від якої останній повинен був втратити свідомість та не міг керувати своїми діями, яку останній вжив, однак після вживання з рідиною невідомого походження останній не втратив свідомість та усвідомлював свої дії та спостерігав за навколишнім середовищем. Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на повторне, таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою групою осіб, скориставшись тим, що потерпілий знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, взяли його під руки, при цьому потерпілий знаходився у свідомості та почали вести в бік будинку №22В, що по проспекту Оболонському в місті Києві. Перебуваючи біля вищевказаного будинку ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3, маючи на меті вчинити повторне, викрадення чужого майна не звертаючи уваги на те, що потерпілий знаходиться у свідомості та керує своїми діями повторно, відкрито викрали речі останнього а саме: паспорт громадянина України на ім'я потерпілого, який матеріальної цінності не представляє в якому під обкладинкою знаходився ідентифікаційний код, який також матеріальної цінності не представляє; мобільний телефон марки «Samsung J7» чорного кольору, вартістю 7000 гривень, з сім - картою оператора «Київстар» вартістю 50 гривень, картою пам'яті на 15 ГБ, вартістю 300 гривень та захисник чохлом, вартістю 100 гривень; сумку темно - синього кольору, вартістю 750 гривень, в якій знаходилися наступні речі: гаманець, чорного кольору, вартість якого становить приблизно 200 гривень, в якому знаходилися грошові кошти сумі 600 гривень, купюрами по 200 гривень; банківська картка банку «Приватбанк»; кредитна банківська картка «ПУМБ»; кредитна картка банку «ОТП Банк»; спрей для очистки комп'ютерних екранів, матеріальної цінності не представляє; пляшка з-під мінеральної води «Моршинська» ємністю 0,5, яка матеріальної цінності не представляє; дисконтні картки, які матеріальної цінності не представляють; прозорий файл, в якому знаходився аркуш паперу в клітинку, в якому знаходились грошові кошти в сумі 55 гривень. В подальшому вказані особи, з місця вчинення злочину зникли, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд, чим завдали потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 9055 гривень 00 копійок.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні указаним підозрюваним інкримінованого правопорушення, як указує заявник, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами обшуку, протоколом допиту потерпілого, протоколами допиту свідків, протоколом проведення слідчого експерименту та іншими матеріалами кримінального провадження.

У світлі чого, на думку сторони обвинувачення, беручи до уваги, що ОСОБА_3, може бути причетним до вчинення інших кримінальних правопорушень вчинених на території міста Києва, може в подальшому переховуватися від органів досудового розслідування, впливати на потерпілого, свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, не має постійного місця роботи, а відповідно свої матеріальні потреби намагатиметься задовольнити злочинним шляхом, у зв'язку з чим наявний ризик того, що перебуваючи на свободі, підозрюваний може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів за який передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від 4 до 6 років позбавлення волі, то менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, а тому просять застосувати щодо цього підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав вказаних у його мотивувальній частині, зокрема враховуючи наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання, враховуючи особу підозрюваного та його соціальний статус.

Сторона захисту просила відмовити у задоволенні даного клопотання враховуючи те, що слідчий, прокурор не довели, що встановлені під час розгляду цього клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не зможе запобігти доведеним під час розгляду ризикам та обрати більш м'який запобіжний захід відносно підозрюваного.

За таких обставин, слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Заходами забезпечення кримінального провадження є: 9) запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України).

При цьому, відповідно до ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

У цьому випадку, вимоги ч.ч. 1 та 2 ст. 132 КПК України, заявником дотримано, а тому слідчий суддя вважає за можливе перейти до питання оцінки обставин вказаних стороною обвинуваченою, як передумовою, яка слугує для застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження з урахуванням наступного.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 1 ст. 177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Як убачається з матеріалів клопотання, у цьому випадку, необхідність його застосування слідчий обґрунтовує тим, що підозрюваний об'єктивно підозрюється, у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, а його вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у зв'язку з чим останній будучи обізнаним з мірою покарання за вчинене діяння, може учиняти дії визначені ст. 177 КПК України.

У цьому випадку, в ході судового визначні розгляду встановлено, що органами досудового розслідування підозрюваний підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна за вище указаних обставин.

За вказаним фактом, відомості по матеріалах було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате розслідування провадження, у ході якого 29.12.2018 підозрюваного було затримано у порядку ст. 208 КПК України та 30.12.2018 повідомлено про підозру у вчинені цього злочину, й подано до слідчого судді дане клопотання про обрання запобіжного заходу, аналізуючи яке на дотримання положень КПК України слідчий суддя враховує таке.

На час розгляду порушеного у клопотанні питання, про підозрюваного встановлено, такі відомості: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Підлісне Чернігівської області, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимий (зі слів).

Підозрюваний, на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей стану здоров'я, має типові соціальні зв'язки для особи його віку та статусу, прийнятну репутацію.

А тому, слідчий суддя аналізуючи питання наявності обставин визначених ст. 132, ст. 177, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, приходить до наступних висновків у цій справі.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного, оскільки надані докази об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

Також, слідчий суддя сприймає, як переконливі та такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації ризиків передбачених ст. 177 КПК України, у цьому провадженні, адже враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)) вважає, у даному конкретному випадку, обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема вони є дійсними не тільки, однак у тому числі і в світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

У той час, як доводи сторони захисту з цього питання є такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Поряд з цим, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі визначені п.п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, уважає, що вони у своїй сукупності, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутація; майновий стан; розмір майнової шкоди, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, не сприймає, як переконливі та такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації неможливості запобігання ризику/ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки на доведення даної позиції клопотання містить єдине зазначення менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, що безумовно не може свідчити про доведеність даного факту.

За таких умов, слідчий суддя приходить до переконливого висновку, що клопотання не містить чіткого обґрунтування неможливості запобігання ризику/ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, у зв'язку з чим вважає, що на даному етапі, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи (взяття під варту), про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

За таких обставин слідчий суддя, враховуючи, той факт, що стороною обвинувачення було доведено наявність ризиків, визначеного ст. 177 КПК України, та безумовної недоведеності факту того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеному під час розгляду клопотання ризику, вважає за необхідне у задоволенні клопотання про обрання заходу забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою відмовити та обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладенням обов'язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, які будуть пропорційними, помірними, та таким, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваного, тобто не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.) терміном на 2 місяці, оскільки саме даний запобіжний захід дасть змогу уникнути встановленим судом ризикам та забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов'язків.

Враховуючи вище викладене та керуючись вимогами ст.ст. 1-2, 7-29, 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 309, 310, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя постановив:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Сидорова І.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відмовити.

Застосувати до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді домашнього арешту з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1, з 22:00 год. до 08:00 год. наступного дня, до 26.02.2019.

Зобов"язати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибути до місця проживання - АДРЕСА_1.

Зобов"язати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибувати за кожною вимогою у рамках даного кримінального провадження до слідчого та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти до26.02.2019 наступні обов'язки:

? прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора чи суд із встановленою періодичністю;

? не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

? повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження;

? здати при наявності на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Роз'яснити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; працівники УП з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати через прокурора для виконання органу УП за місцем проживання підозрюваного та зобов'язати останніх негайно поставити його на облік і повідомити про це суд.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві Сидорова О.І. та прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Семененка Б.В..

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 12:45 год. 03.01.2019.

Слідчий суддя: О.В. Бірса