Ухвала суду № 79077055, 09.01.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8648/16-ц

провадження № 2/753/1796/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в особі судді Вовка Є.І., при секретарі Крамарчук А.О., проаналізувавши матеріали цивільної справи №753/8648/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант-Телеком» щодо захисту прав споживача,

в с т а н о в и в :

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу від 02 січня 2019 року вказану цивільну справу №753/8648/16-ц було передано в провадження судді Вовка Є.І.

Частина 2 ст.31 ЦПК України передбачає, що справа має бути прийнята судом до свого провадження.

Відповідно до ч.9 ст.10 ЦПК України: якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Отже, з положень ч.8 ст.40 ЦПК України вбачається, що суд вирішує питання про відвід (самовідвід) судді без повідомлення учасників справи.

03 січня 2019 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшло звернення ОСОБА_2 щодо повторного «атворозподілу» вказаної справи.

При цьому, апаратом Дарницького районного суду м. Києва не були виконані вимоги ч.14 та ч.15 ст.33 ЦПК України, а саме всупереч п.3) ч.15 ст.33 ЦПК України - не було оформлено та не було надано судді Вовку Є.І. - до вказаної автоматично розподіленої цивільної справи, відповідного протоколу із обов»язковим зазначенням в ньому інформації про визначення списку суддів для участі (підстави, за яких судді не беруть участі) в автоматизованому розподілі таких справ - як цього імперативно вимагає саме вказаний Закон.

При цьому, після здійснення перевірки змісту електронного звіту (та здійснення його окремого роздрукування), який міститься у судовій автоматизованій системі Д-3 Дарницького районного суду м. Києва вбачається, що під час здійснення автоматичного розподілу вказаної цивільної справи №753/8648/16-ц до суддів, з яких обирався доповідач були включені судді Набудович Ірина Олександрівна (під №1) та ОСОБА_4 (під №2), із зазначенням у вказаному звіті «Про повторний автоматичний розподіл справ між суддями» наступного роз'яснення щодо причини вказаного включення, а саме у переліку суддів, з яких було зроблено вибір доповідача дослівно визначено: - «ОСОБА_5 період з 01.01.2019 до 02.01.2019; Відпрацьовано: 2», що суперечить змісту Рішення Вищої ради правосуддя від 26.06.2018 №2055/0/15-18 про її звільнення з посади судді Дарницького районного суду м. Києва, яке у якості чинного міститься на офіційному сайті Вищої ради правосуддя; «ОСОБА_6 період з 01.01.2019 до 02.01.2019; Відпрацьовано: 1», що суперечить змісту Рішення Вищої ради правосуддя від 14.06.2018 №1847/0/15-18 про її звільнення з посади судді Дарницького районного суду м. Києва, яке у якості чинного міститься на офіційному сайті Вищої ради правосуддя.

При цьому, також враховано інформацію, яка міститься у інших звітах щодо автоматичного визначення судді доповідача по іншим справам, розподіленим автоматично у Дарницькому районному суді м. Києва саме 02 січня 2019 року, а саме - зокрема згідно зі звітами щодо автоматичного вибору доповідача по справам №753/15/19 та №753/10/19 (витяги розруковані), в них зазначено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було виключено з цього переліку із зазначенням щодо обох причини такого виключення - «(Відсторонення від здійснення правосуддя)».

Відповідно до п.4) ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.

При цьому, з ч.1 ст.33 ЦПК України зокрема вбачається, що визначення судді для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, що вочевидь виключає в ньому участь тих, хто відсторонений від здійснення правосуддя.

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. ОСОБА_3 прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45).

У справі "П'єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.

Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.

Враховуючи викладене, положення ч.1 ст.39 ЦПК України, вважаю, що суддя Вовк Є.І. зобов»язаний заявити самовідвід.

Керуючись ст.ст.33, 36, 39, 259 - 261 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

В порядку самовідводу відвести суддю Дарницького районного суду м. Києва Вовка Є.І. від розгляду цивільної справи №753/8648/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант-Телеком» щодо захисту прав споживача.

Справу передати для визначення іншого судді в порядку ч.1 ст.33 ЦПК України.

Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки Дарницького районного суду м. Києва: https://court.gov.ua/sud2602/.

СУДДЯ