Ухвала суду № 79071136, 04.01.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12229/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2019 року місто Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді Кучиної Н.Г.

при секретарі судового засідання Ющук О.С.,

з участю представника скаржника - адвоката ОСОБА_1,

представника заінтересованої особи Рівненського міського відділу ДВС - державного виконавця Шевчука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_2, заінтересовані особи Рівненський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит", на бездіяльність державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить зобов'язати державного виконавця Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_3 або іншу посадову особу вчинити дії на виконання постанови державного виконавця від 28.10.2013 року у виконавчому провадженні №26257191 у частині припинення чинності арешту майна боржника шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Скаргу мотивує тим, що в процесі примусового виконання виконавчого листа №2-6014, виданого 04.02.2011 року Рівненським міським судом Рівненської області, про стягнення з ОСОБА_2 солідарно на користь AT "Банк "Фінанси та кредит" заборгованості по кредиту в сумі 59903,25 грн., постановою від 04.05.2011 року державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_3 накладено арешт на все рухоме й нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення 59903,25 грн. Постановою від 28.10.2013 року старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_3 вказаний виконавчий лист повернутий стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження"; припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення; встановлено строк повторного пред'явлення виконавчого документа для виконання до 28.10.2014 року. Постановою від 16.09.2015 року старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_3 за заявою АТ "Банк "Фінанси та кредит" відкрито виконавче провадження №48723066 з виконання виконавчого листа №2-6014/10, виданого 04.02.2011 року Рівненським міським судом Рівненської області, про стягнення солідарно із ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь AT "Банк "Фінанси та кредит" заборгованості по кредиту та судові витрати всього на суму 323318,25 грн. Постановою від 27.04.2016 року старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_3 вказаний виконавчий лист повернутий стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження"; встановлено строк повторного пред'явлення виконавчого документа для виконання до 27.04.2017 року. Станом на день звернення до суду зі скаргою встановлений державним виконавцем строк для повторного пред'явлення виконавчого документа для виконання закінчився. Стягувач повторно не пред'явив такий виконавчий документ до виконання. Постанова державного виконавця від 28.10.2013 року в частині припинено чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення не виконана, що є порушенням прав та інтересів скаржника. Скаржник звертався до Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби з заявою від 15.05.2018 року, в якій просив вчинити дії на виконання постанови державного виконавця від 28.10.2013 року у частині припинення чинності арешту майна боржника шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень У відповіді від 20.06.2018 року №54377 начальник відділу Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби зазначив, що у ч.4 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" містить перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

В судовому засідання представник скаржника скаргу підтримав з підстав викладених у ній та просив суд її задовольнити.

Державний виконавець в судовому засіданні просив в задоволенні скарги відмовити.

Представник АТ "Банк "Фінанси та кредит" подав письмову заяву та повідомив, що заборгованість по кредиту продана товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія « Кредит –Капітал», який є правонаступником банку щодо стягнення такої заборгованості.

Суд, вивчивши скаргу, заслухавши пояснення представників скаржника та заінтересованих осіб, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_3 від 04.05.2011 року накладено арешт на все рухоме й нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 в межах суми звернення стягнення 59903,25 грн. у виконавчому провадженні №26257191 з виконання виконавчого листа №2-6014, виданого 04.02.2011 року Рівненським міським судом, про стягнення з ОСОБА_2 солідарно на користь AT "Банк "Фінанси та кредит" заборгованості по кредиту в сумі 59903,25 грн.

Виданий 04.02.2011 року виконавчий лист №2-6014 був повернутий стягувачу згідно постанови старшого державного виконавця від 28.10.2013 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження". Також у п. 2 згаданої постанови зазначено про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення. Встановлено строк до 28.10.2014 року для повторного пред'явлення для виконання виконавчого документа.

Постановою старшого державного виконавця відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_3 від 16.09.2015 року відкрито виконавче провадження №48723066 з виконання виконавчого листа №2-6014/10, виданого 04.02.2011 року Рівненським міським судом, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь AT "Банк "Фінанси та кредит" заборгованості по кредиту та судові витрати на суму 323318,25 грн.

Виконавчий документ повторно був повернутий стягувачу згідно постанови державного виконавця від 27.04.2016 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження". Встановлено строк до 27.04.2017 року для повторного пред'явлення для виконання виконавчого документа.

У визначений державним виконавцем строк, стягувач не пред'явив повторно виконавчий документ для його примусового виконання.

Станом на день звернення скаржника до суду зі скаргою арешт, накладений постановою державного виконавця від 04.05.2011 року, чинність якого припинено постановою державного виконавця 28.10.2013 року, залишається чинним. Тобто, постанова державного виконавця від 28.10.2013 року в частині припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення не виконана.

15.05.2018 року ОСОБА_2 звертався до Рівненського міського відділу ДВС з заявою, в якій просив вчинити дії на виконання постанови державного виконавця від 28.10.2013 року у частині припинення чинності арешту майна боржника шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

У відповіді від 20.06.2018 року №54377 начальник відділу Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби зазначив, що у ч.4 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" містить перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-XIV (у редакції, чинній на день винесення постанови від 28.10.2013 року) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-XIV (у редакції, чинній на день винесення постанови від 28.10.2013 року) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-XIV (в редакції, чинній на день винесення постанови від 28.10.2013 року), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Передбачених ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року N 606-XIVобставин, існування яких є виключенням для зняття арешту, накладеного на майно боржника, судом не встановлено.

Норма статті 41 Конституції України, положення якої кореспондуються із положеннями ст.ст.317, 319, 321 ЦК України, визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року N 606-XIV копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Із зазначеної норми Закону слідує, що при винесенні постанови про припинення чинності арешту майна боржника державний виконавець зобов'язаний надіслати органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження копію відповідної постанови.

Невиконання державним виконавцем свого обов'язку щодо надіслання постанови від 28.10.2013 року для виконання відповідному органу в частині припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення, безумовно порушує права скаржника щодо реального здійснення належних йому прав по розпорядженню належним йому майном.

Посилання представника Рівненського міського відділу ДВС на те, положення п.2 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України "Про виконавче провадження", на які міститься посилання у постанові державного виконавця від 28.10.2013 року , не передбачали припинення чинності арешту майна боржника при поверненні виконавчого документа стягувачу, суд не бере до уваги, оскільки постанова державного виконавця від 28.10.2013 року цього ж дня була затверджена начальником відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції Рівненської області, на день розгляду цієї справи така постанова ніким не оскаржена, а тому є чинною і підлягає обов'язковому виконанню. Крім того, у встановлений постановою державного виконавця від 27.04.2016 року строк виконавчий лист стягувачем повторно до виконання не пред'явлено; будь-які належні докази про заміну стягувача за виконавчим листом №2-6014, виданим 04.02.2011 року Рівненським міським судом Рівненської області, його правонаступником в порядку ст.442 ЦПК України, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що в судовому засіданні було встановлено та доведено скаржником порушення його прав бездіяльністю державного виконавця, тому суд вважає, що скарга ОСОБА_2 є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.450 - 453 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області - задовольнити.

Зобов'язати державного виконавця Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області вчинити дії на виконання постанови державного виконавця від 28.10.2013 року у ВП №26257191 у частині припинення чинності арешту майна боржника шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всі учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя Рівненського міського суду

Рівненської області ОСОБА_5