Рішення № 79071096, 12.12.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/15456/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Смолій Л.Д.

при секретарі Хлуд І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського роти № 2 батальйону УПП в Житомирській області Бичкова О.Д. про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Поліцейського роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області про скасування постанови серії ВР № 049820 від 12 серпня 2018року, в якому просить скасувати постанову серії ВР № 049820 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 680 грн.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, справу розглянути без участі позивача та його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав письмовий відзив на позов, в якому вказав, що постанова про накладення адміністративного стягнення винесена згідно норм КУпАП, а позовні вимоги є безпідставними. Просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та відзив відповідача, давши оцінку доказам, що мають значення для справи, суд прийшов до наступного висновку.

З копії постанови Серії ВР № 049820 про адміністративне правопорушення від 12 серпня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1, 12 серпня 2018 року о 18 год. 10 хв., керуючи транспортним засобом MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 на АД Київ-Чоп, 236км, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, у якого заблокований задній аварійний вихід, чим порушив п.п.31.4.7 г ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 121 КУпАП.

Частиною 2 ст. 121 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації та тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ПДР України - технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Пунктом 31.4.7. г ПДР України вказує: забороняється експлуатація транспортного засобу в якому не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова або кабіни, запори бортів вантажної платформи, запори горловин цистерн і паливних баків, механізм регулювання положення сидіння водія, аварійні виходи, пристрої для приведення їх у дію, привід керування дверима, спідометр, тахограф, пристрій для обігрівання і обдування скла.

Відповідно до Протоколу ПВ-1 № ПП-0097/12 контрольних випробувань автобуса загального призначення «Мерседес413» номерний знак НОМЕР_1, у вказаному транспортному засобі є три аварійні виходи: зокрема аварійні двері, аварійні вікна та аварійний люк.

Відповідно до дозволу № 24854 від 20 грудня 2008 року НДЦ БДР УДАІ МВС України на підставі пункту 32.1 «л» Правил дорожнього руху України, власнику ОСОБА_4 дозволено переобладнання транспортного засобу MERCEDES-413 CDI, номерний знак НОМЕР_1.

Як вказано в позовній заяві позивачем, він керуючи транспортним засобом ПДР не порушував, при цьому в тексті постанови вказано, що задній аварійний вихід заблокований, тоді як в ПДР України передбачена відповідальність за непрацюючі аварійні виходи, ці поняття не є тотожними. Представник відповідача, суб'єкт владних повноважень не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених позивачем в адміністративному позові.

За таких обставин суд вважає, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення є недоведеною, при винесенні оскаржуваної постанови не були з'ясовані всі обставини справи, не встановлені свідки правопорушення, доказів фото-відео фіксації порушення суду не надано, а тому позовні вимоги в частині скасування постанови є обгрунтованими.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно роз'яснень п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим та не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.

При винесені постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, інспектором не було встановлено всіх фактичних даних справи, не у повному обсязі досліджені обставини справи, не з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення.

Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачем не спростовані.

За вищевикладених обставин, позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є обґрунтованими та доведеними, відповідач в судове засідання не з'явився, доказів на спростування доводів позивача суду не надав, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст. 121 КУпАП,ст.ст. 6, 14, 72-77, 90, 241-243, 245-246, 250,286,295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до поліцейського роти № 2 батальйону УПП в Житомирській області Бичкова О.Д. про скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною постанову серії ВР № 049820 від 12 серпня 2018 року про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн. за порушення ч.2 ст. 121 КУпАП та скасувати її.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд.

Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2.

Відповідач: Поліцейський роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Бичков О.Д., м. Житомир, вул. Покровська, 92, ЄДРПОУ 37976485.

Суддя -