Рішення № 79070865, 09.01.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 09.01.2019 Справа № 554/8141/18

Справа № 554/8141/18

Провадження №2/554/3231/2018

2/554/179/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2019 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі суду:

судді Блажко І.О.

при секретарі - Гребенюк С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат , -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ГУНП України в Полтавській області про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат. В якій прохала: стягнути з ГУНП України в Полтавській області 33 517 гривень 27 копійок інфляційних витрат та 6 865 гривень трьох процентів річних простроченої суми за прострочення грошового зобов'язання в сумі 144 000 грн., які відповідач повинен був сплатити на користь ОСОБА_1 Справу прохала слухати в порядку спрощеного позовного провадження без її участі. В обґрунтування позову зазначила, що з березня 1996 року по листопад 2015 року вона перебувала на службі в МВС України, а з листопада 2015 року по липень 2016 року проходила службу в Національній поліції.

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 148-с від 23.06.2016 ОСОБА_1 була визнана непридатною до військової служби зі зняттям з військового обліку. 28.07.2016 ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності «захворювання пов'язані з проходженням служби в ОВС». З заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням 2-ї групи інвалідності вона, ОСОБА_2 звернулася до ГУНП в Полтавській області. Відповідно до листа № 29/Т-91 від 04.11.2016 було повідомлено про те, що втрата працездатності пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тому призначення та виплата одноразової грошової допомоги буде проводитись після змін до ст.97 ЗУ «Про Національну поліцію» та за рахунок асигнувань, передбачених у державному бюджеті на зазначені цілі для Національної поліції України. Порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення і виплата допомоги не здійснюється, регулюються положеннями статей 97-101 Закону України «Про Національну поліцію» і реалізуються в порядку та на умовах, визначених наказом МВС від 11.01.2016 за №4, який зареєстрований у Мінюсті 29.01.2016 за № 163/28293. ГУНП в Полтавській області не нарахувало та не виплатило ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу згідно статей 97-101 Закону України «Про Національну поліцію» в порядку та на умовах, визначених наказом МВС від 11.01.2016 за № 4, який зареєстрований у Мінюсті 29.01.2016 за № 163/28293 у розмірі 90- кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату звернення. В січні 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1600 грн., 90 кратний розмір становить 144 000 гривень. Саме ця сума повинна була бути нарахованою та виплачена. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено судовими рішеннями факт того, що позивачеві встановлена інвалідність 28.07.2016, - в період дії Закону України «Про Національну поліцію», і саме з цієї дати ОСОБА_1 набула право на отримання одноразової грошової допомоги, а відповідач не виконав своє зобов'язання щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 144 000 грн. Так як відповідач своє зобов'язання виконав тільки 29.01.2018, то відповідачем було прострочено строк виконання грошового зобов'язання з 28.07.2016 по 29.01.2018, а саме 1 рік і 6 місяців, тому і звертається до суду з даним позовом.

11.10.2018 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху (а.с.23).

20.11.2018 ухвалою судді відкрито провадження у справі. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ліквідаційну комісію УМВС України в Полтавській області (а.с.41, 42).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, зазначивши в позовній заяві, що прохає справу слухати без її участі. 08.01.2019 надала суду заперечення на відзив відповідача в яких зазначила, що відповідач ГУНП в Полтавській області не нарахувало та не виплатило їй одноразову грошову допомогу згідно статей 97-101 ЗУ «Про Національну поліцію» в порядку та на умовах, визначених наказом МВС від 11.01.2016 за №4, який зареєстрований у Мінюсті 29.01.2016 за №163/28293 у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату звернення. Тому вважає, що має право на захист свого майнового права шляхом стягнення з відповідача 3-х відсотків річних та інфляційних втрат, так як покупна спроможність у 2018 році погіршилась порівняно з 2016 роком (а.с.11, 36, 97-103).

Відповідач ГУНП в Полтавській області в судове засідання свого представника не направили, надіславши суду заяву. В якій прохали : закінчити розгляд справи без участі представника ГУНП в Полтавській області, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнають з підстав викладені у раніше поданому відзиві. 20.12.2018 надали суду відзив на позовну заяву в якому зазначили, що позивач просить суд стягнути з ГУНП 33 517 грн. 27 коп. інфляційних витрат та 6865 грн. трьох процентів річних простроченої суми за прострочення грошового зобов'язання в сумі 144 000 грн., які відповідач повинен був сплатити на користь ОСОБА_1 ГУНП категорично не погоджується в даною вимогою позивача та вважає її безпідставною з огляду на наступне. 10.10.2016 позивач звернулася до ГУНП із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі пп.4 п.1 ст.97 ЗУ «Про Національну поліцію». Вказана заява була уважно розглянута, а результати розгляду детально викладені в листі ГУНП від 04.11.2016 № 29/Т-91. Позивачу було повідомлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або втрати працездатності поліцейського передбачено положенням ЗУ «Про Національну поліцію». Порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення і виплата допомоги не здійснюється, регулюються положеннями статей 97-101 Закону і реалізуються в порядку та на умовах, визначених наказом МВС від 11.01.2016 №4. Так, на момент розгляду заяви ОСОБА_1 наказом МВС від 12.09.2016 №916 внесено зміни до Порядку та умов №4, в частині доповнення термінів, що визначають випадки, зокрема, за яких призначається одноразова грошова допомога поліцейським у разі втрати працездатності (отриманні інвалідності) внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання службових обов'язків або пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Разом з тим стаття 97 Закону не було на той час визначено випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога поліцейським, яким інвалідність встановлено внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання службових обов'язків або пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а лише тривав процес внесення відповідних змін до даної статті. Таким чином, позивача повідомлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги буде проводитися після внесення змін до статті 97 Закону та за рахунок асигнувань, передбачених у державному бюджеті на зазначені цілі для Національної поліції України. Не погодившись із такою відповіддю, позивач звернулася до суду. За результатом розгляду даного спору постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 у справі №537/467/17 визнано неправомірними дії ГУНП щодо не вирішення питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за її заявою, та зобов'язано ГУНП розглянути питання про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов №4 та скласти відповідний висновок. На виконання вказаного судового рішення ГУНП розглянуто матеріали, подані позивачем та прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки Порядком та умовами №4 не визначено норми щодо розмірів виплати одноразової грошової допомоги, а в Законі України «Про Національну поліцію» все ще не було внесено змін щодо поліцейських, яким інвалідність встановлено внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) отриманого рід час виконання службових обов'язків та пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а комісія ГУНП не уповноважена самостійно визначати суми виплати вказаної допомоги. Зазначене рішення було повідомлене позивачу листом від 30.06.2017 за №829/115/29/01-17. 09.08.2017 ГУНП затверджено висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 144 000, 00 грн. Відповідно до вимог пп.5, 6, 7 Порядку та умов №4 вказана виплата була здійснена ГУНП в Полтавській області після надходження коштів, що підтверджується платіжним дорученням №25 від 26 січня 2018 року. Отже, ГУНП здійснило розгляд матеріалів на призначення одноразової грошової допомоги в межах законодавства, що діяло на момент подання заяви. Коли обставини, що унеможливлювали затвердження висновку про виплату грошової допомоги відпали (а саме - після внесення відповідних змін до ст. 97 Закону), ГУНП було затверджено висновок та здійснено ОСОБА_1 відповідну виплату. Вважають, що позивач помилково вважає, що ГУНП було прострочено грошове зобов'язання в сумі 144 000 грн. У позовній заяві позивач вказує на те, що оскільки право на одноразову грошову допомогу вона набула 28.07.2016 (дата встановлення інвалідності), то ГУНП прострочило строк виконання грошового зобов'язання на 1 рік і 6 місяців (з 28.07.2016 по 29.01.2018). Вказана позиція позивача є абсурдною і спростовується нормами законодавства, які самим позивачем зазначені у позові. Переконання позивача в тому, що одноразова грошова допомога повинна була виплачена 28.07.2016 (день встановлення інвалідності) є хибною, адже процедура виплати такої допомоги встановлена Порядком та умовами №4, і логічно вважати, що проходження усіх етапів займе певний проміжок часу. Дату набуття права на отримання такої допомоги не можна вважати датою, коли така допомога має бути виплачена, бо в такому випадку будуть проігноровані процедурні вимоги Порядку та умов №4. 28.07.2016 - це день, з якого позивач набула право на звернення до відповідного органу з заявою та визначеним пакетом документів. Крім того, звертаємо увагу на те, що заяву та пакет документів на виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 подала 10 жовтня 2016 року. Дійсно, на момент звернення ОСОБА_1 із заявою, існували прогалини в законодавстві, що унеможливлювали призначення допомоги їй та іншим особам, що тоді зверталися із аналогічними заявами. Як тільки ці обставини відпали, ГУНП затвердило висновок та направило до ДФЗБО Національної поліції України розрахунок потреби в коштах для виплати їй цієї допомоги 11.08.2017 за вих.№ 1059/115/29/01/2017. Вказане повідомлене позивачу листом від 19.12.2017 за №29/Т-881/ГЛ. Вже через місяць після даного повідомлення надішли відповідні кошти та 29.01.2018 були перераховані на банківський рахунок позивача. Отже, при вирішенні питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги ГУНП діяло виключно в межах чинного законодавства, чітко виконуючи усі етапи призначення такої допомоги. Жодні строки пропущені не були. Посилання позивача на ст. 625 ЦК України є взагалі необгрунтованими, адже ГУНП не прострочило виконання зобов'язання, жодним судовим рішенням не було стягнуто суму в розмірі 144000 грн. на користь ОСОБА_1 Таким чином, ГУНП не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, а відповідно вимога щодо стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних не підлягає задоволенню. Обраховуючи суми позовних вимог, позивач не посилається на жодний нормативно-правовий акт. З наведеного вбачається, що у даному випадку предмет спору взагалі відсутній, адже ГУНП в Полтавській області виплатило одноразову грошову допомогу позивачу в строки, передбачені Законом України «Про Національну поліцію» і Порядком та умовами №4, а тому не може вважатися боржником, що прострочив виконання грошової допомоги, тому прохали позовну заяву залишити без задоволення. (а.с.52-57).

Третя особа - ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області в судове засідання свого представника не направили, будучи у встановлений ЦПК України порядку повідомленими про дату, час та місце розгляду справи. (а.с.95).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Судом встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 у справі №537/467/17 визнано неправомірними дії ГУНП щодо не вирішення питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за її заявою, та зобов'язано ГУНП розглянути питання про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов №4 та скласти відповідний висновок.

Відповідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факти встановлені при вирішенні однієї справи, не доводяться при вирішенні іншої - факт, що право на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або втрати працездатності поліцейського передбачено положенням ЗУ «Про Національну поліцію». Порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення і виплата допомоги не здійснюється, регулюються положеннями статей 97-101 Закону і реалізуються в порядку та на умовах, визначених наказом МВС від 11.01.2016 за №4.

На виконання вказаного судового рішення ГУНП розглянуто матеріали, подані позивачем та прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки Порядком та умовами №4 не визначено норми щодо розмірів виплати одноразової грошової допомоги, а в Законі України «Про Національну поліцію» все ще не було внесено змін щодо поліцейських, яким інвалідність встановлено внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) отриманого рід час виконання службових обов'язків та пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а комісія ГУНП не уповноважена самостійно визначати суми виплати вказаної допомоги.

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються спеціальним законодавством.

Відповідно до ст.625 ЦК України, борожник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»зання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов»язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов»язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов»язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов»язань.

Грошові зобов»язання, відповідальність за які встановлена ст.625 ЦК України, передбачають насамперед договірні правовідносини.

Передбачена ст.625 ЦК України відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Таким чином, до спірних правовідносин неможливо застосувати вимоги ст.625 ЦК України, які зазначені підставою позовних вимог.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову у позові, оскільки позивач при подачі позову застосувала закон, який не поширюється на правовідносин між нею - ОСОБА_1 та ГУНП в Полтавській області, в зв»язку з чим необхідно відмовити у позові.

ОСОБА_1 є інвалідом 2-ї групи, що слідує із копії довідки (а.с.14).

Відповідно до ч.7 ст.141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.12, 81,130,131, 141, 229, 247, 263, 350, 354 ЦПК України, суд ,-

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат - відмовити.

Позивач - громадянка України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована - АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Полтавській області, місцезнаходження - вулиця Пушкіна, 83, м.Полтава, 36014, ідентифікаційний код 40108630.

Третя особа - ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області, місцезнаходження - вулиця Пушкіна, 83, м.Полтава, 36014.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, визначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.

Рішення складено 09 січня 2019 року.

Суддя І.О.Блажко