Рішення № 79070270, 08.01.2019, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/245/18

Провадження № 2/542/212/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2019 року смт.Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання - Янко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в смт. Нові Санжари цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

27.02.2018 року до суду звернувся представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_1, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.07.2011 року в сумі 116736,57 грн., яка станом на 30.11.2017 року складається із заборгованості за процентами, нарахованими за період з 31.12.2016 по 30.11.2017 роки за користування кредитом.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 12.07.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору. У зв'язку з цим виникла заборгованість в сумі 233712,00 грн., що складається із заборгованості за кредитом - 12382,54 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 217029,56 грн., заборгованості за пенею та комісією - 4299,90 грн.

Рішенням п.д. Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 06.02.2015 року з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість у розмірі 22527,15 грн. (з яких: 12382,54 грн. - заборгованість за кредитом; 7795,70 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 800,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1048,91 грн. - штраф (процентна складова), залишок заборгованості становить 212733,76 грн.

Заборгованість за відсотками, нарахованими за період з 31.12.2016 року по 30.11.2017 року за користування кредитом становить 116736,57 грн.

У зв'язку із вищевикладеним позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути із відповідача заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 116736,57 грн., а також судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, у наданій суду письмовій заяві просив справу слухати за його відсутності, позов підтримав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи та надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 липня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг, за яким банк відкрив позичальнику картковий рахунок із встановленим кредитним лімітом в розмірі 6000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

Вказаний договір про надання банківських послуг складається із анкети - заяви позичальника, Пам'ятки клієнта, Умов та правил (11- 36).

Таким чином, судом встановлено, що Банк надав відповідачу грошову банківську споживчу позику, тобто грошовий банківський споживчий кредит шляхом кредитування за допомогою кредитної картки.

Кредитна картка - це іменний (з ідентифікатором власника) грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, який використовується для надання споживчого кредиту.

Згідно з п. 2.1.1.2.1. Умов та правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку. Датою укладення договору є дата отримання картки, зазначена в заяві.

Згідно з п. 2.1.1.2.11 Картка діє до останнього місяця, вказаного на лицевій стороні картки, включно.

Відповідно до п. 1.1.2.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 1.1.2.6 Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за договором, позичальник зобов'язується на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до п. 1.1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій.

Позивач обов'язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачеві.

З наявної в матеріалах справи довідки про умови кредитування з використанням платіжної картки та Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що позичальник зобов'язувався погашати заборгованість за кредитом та відсотками до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені витрати.

Відповідач користуючись кредитними коштами, періодично сплачував заборгованість за наданим кредитом, останній платіж здійснив 11.04.2014 року (а.с.9).

Однак, свої обов'язки за кредитним договором № б/н від 12.07.2011 року належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості, а тому ПАТ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, яка складається із заборгованості за відсотками за користування кредитом, нарахованими за період з 31.12.2016 року по 30.11.2017 року та становить 116736,57 грн.

Відповідно до вимог ч.1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

АТ КБ «Приватбанк» до суду було надано довідку, де зазначено, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н, було надано кредитні картки:

НОМЕР_2 дата відкриття 12.07.2011, термін дії 01/15;

НОМЕР_3 дата відкриття 13.07.2011 року, термін дії 01/15;

НОМЕР_4 дата відкриття 16.12.2011, термін дії 09/15;

НОМЕР_5 дата відкриття 03.08.2012, термін дії 05/16;

НОМЕР_6 дата відкриття 06.08.2012, термін дії 10/15;

НОМЕР_7 дата відкриття 28.09.2012, термін дії 12/15;

- НОМЕР_8 дата відкриття 07.1.2013, термін дії 04/16.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б обґрунтовано підтверджували, що картки НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_14, НОМЕР_8 були видані відповідачу на виконання кредитного договору № б/н від 12.07.2011 року.

Згідно із правовою позицію, висловленою Верховним Судом України у постанові від 19 березня 2014 р. по справі № 6-14 цс 14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку.

За умовами укладеного кредитного договору сторони по справі погодили щомісячну сплату заборгованості за кредитом (частинами) та відсотків за наданим кредитом на суму залишку заборгованості.

Відтак, у межах строку кредитування, що відповідає строку дії картки - НОМЕР_13 дата відкриття 12.07.2011 року, термін дії 01/15, тобто по 31.01.2015 року, відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредитні кошти і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Після закінчення строку дії картки, починаючи з 1 лютого 2015 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість.

Згідно заявлених вимог, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по відсотках за користування кредитом в розмір 116736,57 грн., яка утворилась за період з 31.12.2016 року по 30.11.2017 року.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 34-35 постанови Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що поняття «строк виконання зобов'язання» і термін «виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

Разом із тим, за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Саме така правова позиція міститься у п.п.89-90 вказаного судового рішення Верховного Суду.

Як зазначалося вище, між банком та відповідачем укладено договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачеві кредитний ліміт, зі щомісячною сплатою боржником коштів, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи обслуговування кредитних карт).

Судом встановлено, що строк дії картки закінчився 31 січня 2015 року.

Отже, сторони погодили як щомісячне виконання зобов'язання боржником, так і строк кредитування - по 31 січня 2015 року.

Належних доказів того, що карта перевипускалася та була отримана відповідачем суду не надано, про, що зазначалося вище.

Крім того, суд зазначає, що строк дії останньої за датою відкриття картки, яка зазначена в довідці позивача (а.с.96 ), закінчився 30.04.2016 року, й зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.

У пункті 91 постанови Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що, оскільки зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то позивач не мав права нараховувати проценти за користування кредитними коштами за період з 31.12.2016 року по 30.11.2017 року, що є поза межами строку кредитування.

При цьому права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Однак позовних вимог, які ґрунтуються на ст. 625 ЦК України, у цій справі не було заявлено.

За таких обставинах позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом від 12.07.2011 року, за період з 31.12.2016 року по 30.11.2017 року в розмір 116736,57 грн. задоволенню не підлягають.

На підставі ст. ст. ст. 526, 530, 610, 612, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст.259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1

Повний текст рішення складений 08.01.2019 року.

Суддя (підпис)

Відповідає оригіналу

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О.Афанасьєва