Ухвала суду № 79069808, 09.01.2019, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 09.01.2019

ЄУ № 420/1188/18

Провадження №1-кп/420/30/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області

в складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Сіренко А.В.,

прокурора Білик О.М.,

захисника Бондаря М.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

провівши підготовче відкрите судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22018130000000226 від 22.06.2018, за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області, громадянина України, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України,

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2018 року від прокуратури Луганської області до Новопсковського районного суду Луганської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, внесеному до ЄРДР за №22018130000000226 від 22.06.2018, з угодою про визнання винуватості, укладеною 22 червня 2018 року між прокурором відділу прокуратури Луганської області Кожушком Д.М. та підозрюваним ОСОБА_2 за участю захисника Жердєва С.М.

Зазначене кримінальне провадження перебувало в провадженні судді Стеценко О.С.

У зв'язку з закінченням терміну повноважень судді Стеценко О.С. із здійснення правосуддя 18.10.2018, на підставі розпорядження керівника апарату Новопсковського районного суду від 22.10.2018 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, кримінальне провадження передано на розгляд судді Проньки В.В.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 22.10.2018 дане кримінальне провадження прийнято до провадження судді Проньки В.В. та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 11.12.2018 в затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 22 червня 2018 року між прокурором відділу прокуратури Луганської області Кожушком Д.М., підозрюваним ОСОБА_2 та захисником Жердєвим С.М., відмовлено.

В підготовчому судовому засіданні захисник адвокат Бондар М.І. подав письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору через його невідповідність вимогам чинного законодавства. Клопотання мотивує тим, що незважаючи на те, що ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України в рамках кримінального провадження №12014130510000242 від 15.07.2014, всупереч вимогам ч. 2 ст.291 КПК України обвинувальний акт взагалі не містить анкетних відомостей кожного обвинуваченого. Виклад фактичних обставин містить посилання на дії та участь в них ОСОБИ-1, ОСОБИ-2, ОСОБИ-3, ОСОБИ-4, що є недопустимим при ухваленні судового рішення, оскільки унеможливлює перевірку фактичних обставин, ступінь участі та роль кожного зі співучасників, якщо була попередня змова, правильності кваліфікації дій кожного з них. На підставі викладеного, захисник просив суд винести ухвалу, якою обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, повернути прокурору.

Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні клопотання свого захисника підтримав.

Прокурор вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України і підстав для його повернення немає.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та додатки до нього, суд приходить до наступного висновку.

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 1, ч. 5 ст. 9 КПК України).

У підготовчому судовому засіданні, у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право прийняти рішення про повернення прокурору обвинувального акту, за умови його невідповідності вимогам цього Кодексу, зокрема ст. 291 КПК України.

Вказаною нормою законодавець встановив вимоги до змісту обвинувального акта та підстави для повернення його судом прокурору. Його повернення передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.

За змістом положень ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Зокрема, відповідно до п.5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту згідно ст.377 КПК України, суд здійснює судовий розгляд.

Разом з тим, обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 вимогам ст. 291 КПК України не відповідає.

Згідно з приписами Закону правова кваліфікація є юридичною оцінкою вчиненого особою діяння з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Зазначене свідчить про те, що правова кваліфікація повністю залежна від фактичних обставин кримінального правопорушення, а відтак формулювання обвинувачення, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими не можуть суперечити правовій кваліфікації, тобто юридичній оцінці зазначених дій.

Так, не вдаючись до аналізу доказів у справі, не оцінюючи правильність кваліфікації дій обвинуваченого та не вирішуючи питань, що притаманні для судового розгляду, суд дослідивши виключно обвинувальний акт, вважає, що він не відповідає вимогам закону, а призначення судового розгляду за ним буде грубим порушенням права обвинуваченого на захист, оскільки формулювання обвинувачення, виклад фактичних обставин справи та правова кваліфікація дій ОСОБА_2 суперечать одне одному.

Вказаних висновків суд дійшов виходячи з того, що дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 110 КК України за ознаками умисних дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.

Згідно ч. 2 ст. 28 КПК України злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Разом з тим, фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та які викладені в обвинувальному акті, взагалі не містять відомостей про осіб, з якими, за твердженням органу досудового розслідування, вступив ОСОБА_2 в попередню змову. Натомість, в обвинувальному акті містяться лише посилання на ОСОБУ-1, ОСОБУ-2, ОСОБУ-3 та ОСОБУ-4, що унеможливлює перевірку фактичних обставин справи, ступінь участі та роль кожного зі співучасників, правильності кваліфікації дій кожного з них тощо.

Вказане є порушенням приписів п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України та унеможливлює призначення справи до судового розгляду та її розгляд судом у відповідності до вимог КПК України та грубо порушує права обвинуваченого, оскільки незрозумілість того, в чому він обвинувачується позбавляє його можливості захищатись від висунутого обвинувачення та є порушенням його права на захист.

Частиною 1 ст. 21 КПК України визначено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Зазначене знайшло своє відображення також у ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, які згідно зі ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», є частиною національного законодавства та джерелом права, що підлягають застосуванню.

Пунктом «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

З даного приводу Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25.07.2000 у справі «Маттоціа проти Італії» зазначив, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.».

При цьому, Європейський суд з прав людини також вказав «…межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження» (рішення від 09.03.2011 р. у справі «Жупнік проти України» та від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції»).

Крім того, відповідно до положень ст. 109, ч. 4 ст. 291 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

В той же час, в порушення вимог ст. 109 КПК України у долученому до обвинувального акта реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначені всі процесуальні дії і не відображені всі процесуальні рішення, прийняті в ході досудового розслідування, зокрема, повідомлення про внесення відомостей, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, до Єдиного реєстру досудових розслідувань і початок досудового розслідування; данні про факт відкриття матеріалів кожною стороною протилежній стороні по закінченні досудового розслідування та письмового підтвердження факту надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

З огляду на вищенаведене та враховуючи специфіку судового розгляду, який відповідно ч. 1 ст.337 КПК України проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, на основі засад змагальності сторін, у підготовчому судовому засіданні суд наділений повноваженнями перевірити повноту і правильність викладених в обвинувальному акті відомостей, які вимагаються ст.291 КПК України, з правової точки зору, але не вдаючись до їх оцінки, а звідси дійти висновку про можливість чи неможливість здійснення судового розгляду на підставі такого обвинувального акта.

Таким чином, суд дійшов висновку про оформлення обвинувального акту з недотриманням вимог ст. 291 КПК України, у зв'язку з невідповідністю фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, кваліфікації дій обвинуваченого, та невідповідністю реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України, що перешкоджає призначенню справи до судового розгляду.

За таких підстав, згідно положень п.3 ч.3 ст.314 КПК України, обвинувальний акт з доданими до нього документами підлягає поверненню прокурору, який направив його до суду, для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимог ст.291 КПК України впродовж розумного строку, який буде об'єктивно достатнім для усунення цих недоліків.

Керуючись ст. ст. 314-316, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника адвоката Бондаря М.І. про повернення обвинувального акту прокурору задовольнити.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22018130000000226 від 22.06.2018, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 110 КК України, повернути прокурору відділу прокуратури Луганської області Кожушку Дмитрію Михайловичу, для приведення його у відповідність з вимогами КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: В.В. Пронька