Рішення № 79065571, 04.01.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2019 року справа № 2340/4476/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, третя особа - Черкаський обласний військовий комісаріат про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2018 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (18002, АДРЕСА_1) до Департаменту фінансів Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6), Черкаського обласного військового комісаріату (18000, м. Черкаси, вул. Хоменка, 19) в якому просить:

-визнати протиправними дії Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності II групи в наслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 42 місячного грошового забезпечення, встановленого Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений Постановою КМУ № 499 від 28.05.2008 р.;

-зобов'язати Департамент фінансів Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності II групи в наслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 42 місячного грошового забезпечення, встановленого Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений Постановою КМУ № 499 від 28.05.2008 р.

18.12.2018 перейдено до розгляду справи у письмове провадження.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що позивач маючи право на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби звернувся із заявою про виплату відповідної одноразової грошової допомоги додавши до заяви всі необхідні документи. В свою чергу відповідач відмовив позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Згідно з доводами позивача, така відмова є протиправною та порушує його право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Представник відповідача та третьої особи позов не визнали, проти його задоволення заперечували, надавши до суду відзиви на позов в якому зазначили, що позивач проходив строкову військову службу у 1978-1980 роках, а з 29.02.1980 по 21.11.1980 приймав участь у бойових діях на території ДРА. Проте у позивача відсутні підстави передбачені ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо виплати одноразової грошової допомоги. Крім того, відповідачами зазначено, що при первинному огляді позивачу встановлено ІІ групу інвалідності 16.06.2011 у зв'язку з захворювання пов'язаним з проходженням військової служби. При цьому, відповідач зазначив, що відмова у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги узгоджується з правовою позицією Касаційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 26.06.2018 по справі №750/5074/17. Крім того, наголошено, що Міністерство Оборони України не наділено повноваженнями виплати однаразової грошової допомоги військовослужбовцям Адміністрації державної прикордонної служби в наслідок проходження позивачем військової служби в прикордонних військах колишнього СРСР.

Заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 у відповідності до військового квитка НОМЕР_1 проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР на території ДРА в період з 29.10.1978 по 21.11.1980 та звільнений в запас.

Згідно протоколу № 103 засідання Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, та травм від 05.04.2011 щодо ОСОБА_1 - виявлено рубець 2-0,5 см. в поперековій ділянці зліва в наслідок проходження військової служби на території Республіки Афганістан.

Відповідно до Довідки до акта огляду обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 серія 10ААА № 358857 проведено первинний огляд інваліда - ОСОБА_1 та встановлено другу групу інвалідності з 16.06.2011 безтерміново.

В причинах інвалідності вказано поранення, так пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.

Згідно витягу з протоколу № 58 від 08.06.2018 комісії Міністерства оборони України, за наслідками розгляду заяви позивача про виплату одноразової грошової допомоги, ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні такої виплати. Підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги зазначено те, що на день звільнення з війської служби, заявник проходив служби а Прикордонних військах КДБ СРСР, а Міністерство Оборони України не здійснює розрахунок з працівниками державної прикордонної служби України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, за своїм внутрішнім переконанням, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ (в редакції, що діяла у червні 2018 року) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- Порядок №975).

При цьому, п. 2 зазначеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331;

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до п. 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу при первинному огляді встановлено ІІ групу інвалідності 16.06.2011 у зв'язку із захворюванням пов'язаним з проходженням військової служби - безтерміново.

Так, ч. 2, 6 ст. 16 Закону №2011-XII, (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року), було передбачено: 2) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України; 6) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-XII (в редакції до 1 січня 2014 року) існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

В контексті спірних правовідносин саме ч. 6 ст. 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

-особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;

-визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

-відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Таке ж правило закріплено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499.

Так, відповідно до пп. 4 п. 2 вказаного Порядку, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Частиною 6 ст. 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст. 16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Оскільки, позивачу встановлена інвалідність більше ніж через 31 рік після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.

Вищевказана позиція повністю узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 26.06.2018 по справі №750/5074/17.

Що ж стосується суті відмови викладеної в протоколі № 58 від 08.06.2018 комісії Міністерства оборони України, за наслідками розгляду заяви позивача про виплату одноразової грошової допомоги суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року № 1431-XII «Про військові формування» підпорядковано всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України. Уряд України приступив до створення Збройних сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної ради, Кабінету Міністрів України і Національного банку України.

Статтею 4 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року № 1543- XII встановлено, що органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (основного Закону) Української PCP, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 січня 1992 року № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону» установлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України.

Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не проходив службу саме в Управлінні військ західного прикордонного округу КДБ СРСР, правонаступником якого є Державна прикордонна служба України, тому Міністерство Оборони України в даних правовідносинах є компетентним органом у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги позивачу.

А тому, відмова у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав відсутності у Міністерства оборони України повноважень щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу є протиправною.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дії щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги є протиправними в наслідок чого необхідно зобов'язати Департамент фінансів Міністерства оборони України повторно здійснити розгляд заяви позивача про призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв'язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку прочасткове задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача останній у відповідності до ст. 139 КАС України не стягується.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо висновків викладених у відмові ОСОБА_1 у призначенні одноразової допомоги через їх не відповідність вимогам законодавства.

Зобов'язати Департамент фінансів Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (18002, АДРЕСА_1) про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений Постановою КМУ № 499 від 28.05.2008 з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.Г. Паламар