Рішення № 79064950, 09.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09 січня 2019 року № 826/27128/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

14.12.2015 ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (Уповноважена особа), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд), у якому просила суд:

- визнати бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення її до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (ПАТ «Дельта Банк»), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, - протиправною;

- зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію про позивача, як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

В обґрунтування адміністративного позову зазначила, що має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за договором на відкриття і обслуговування поточного рахунку від 17.07.2014 №005-28592-170714. Так, станом на час віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних на її поточному рахунку у ПАТ «Дельта Банк» НОМЕР_2, відкритому на підставі вказаного договору, перебували кошти в сумі 120500 грн. Вказані кошти на рахунок позивача 18.12.2014 правомірно перераховано ТОВ «Промбудмонтаж» як безвідсоткова фінансова допомога згідно договору №3/12-2014 від 17.12.2014.

Позивач вказує, на безпідставність не включення її до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, адже висновок відповідача про нікчемність транзакції від 18.12.2014 про перерахування коштів в сумі 120500 грн на поточний рахунок НОМЕР_2 від юридичної особи - клієнта банку ТОВ «Промбудмонтаж», що була здійснена з призначенням платежу «безвідсоткова фінансова допомога згідно договору №3/12-2014 від 17.12.2014. без ПДВ» є помилковим та необґрунтованим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2015 у справі відкрито провадження.

18.02.2016 представником відповідача подано заперечення на позов, в якому вказано на відсутність підстав для задоволення позову.

Зазначено, що протоколом засідання Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб ПАТ «Дельта Банк» від 17.09.2015 підтверджено, що транзакція від 18.12.2014 про перерахування коштів в сумі 120500 грн на поточний рахунок НОМЕР_2 від юридичної особи - клієнта банку ТОВ «Промбудмонтаж», що була здійснена з призначенням платежу «безвідсоткова фінансова допомога згідно договору №3/12-2014 від 17.12.2014. без ПДВ» є нікчемною, оскільки проведена в період дії постанови Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», яка забороняла проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом.

Згідно пункту 3 та додатку 1 наказу тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» №822 від 18.09.2015 застосовано наслідки нікчемності операції від 18.12.2014 по перерахуванню коштів в сумі 120500 грн на поточний рахунок позивача в ПАТ «Дельта Банк» НОМЕР_2 від ТОВ «Промбудмонтаж», шляхом повернення коштів на рахунки 2909, відкриті для клієнта-платника, з огляду на те, що рахунки платників в Банку за такими операціями закриті.

У зв'язку із цим, відповідач вважає, що позивача правомірно не включено до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 та згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2017, для її подальшого розгляду і вирішення визначено суддю Чудак О.М.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), шляхом його викладення в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2018 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання.

08.02.2018 до суду надійшли письмові пояснення від Фонду у яких зазначено, що 30.10.2014 прийнято постанову Національного банку України №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», яка доведена до відома посадових осіб ПАТ «Дельта Банк» 15.01.2015. Згідно даної постанови прийнято рішення про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних на строк 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, банку заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав та мотивів, що викладені в позовній заяві.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, заперечили проти задоволення позовних вимог, виходячи з обставин, викладених у запереченнях та письмових поясненнях на позовну заяву.

В судовому засіданні 23.03.2018 суд ухвалив замінити прізвище позивача ОСОБА_1 на ОСОБА_1, у зв'язку зі зміною прізвища позивача після реєстрації шлюбу.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотаннями представників позивача й третьої особи, на підставі частини третьої статті 194 КАС України та частини дев'ятої статті 205 цього ж Кодексу, ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Так, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.07.2014 між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір №005-28592-170714 на відкриття і обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, відповідно до якого банк відкрив позивачу поточний рахунок в національній валюті НОМЕР_2.

17.12.2014 між позивачем та ТОВ «Промбудмонтаж» укладено договір безвідсоткової позики №3/12-2014, згідно якого ТОВ «Промбудмонтаж» надає ОСОБА_1 тимчасову безпроцентну фінансову допомогу (позику) строком до 20.12.2016.

18.12.2014 ТОВ «Промбудмонтаж» перераховано на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 кошти в сумі 120500 грн, з призначенням платежу «безвідсоткова фінансова допомога згідно договору №3/12-2014 від 17.12.2014. без ПДВ».

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (Кадиров В.В.).

Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно.

08.04.2015 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №71 внесено зміни до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 №51, змінено пункт 2 та зазначено: тимчасову адміністрацію запровадити строком на шість місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.10.2015 №181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно із вказаним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено Уповноважену особу та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою, другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (Закон №4452-VI), провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.02.2017 №619, відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» до 04.10.2019. Цим рішенням також продовжено повноваження ліквідатора Кадирова В.В. на відповідний період.

За наслідком засідання Комісії з перевірки правочинів ПАТ «Дельта Банк», оформленого протоколом від 17.09.2015 та відповідно до наказу тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» №822 від 18.09.2015, до транзакції від 18.12.2014 про перерахування коштів в сумі 120500 грн на поточний рахунок позивача НОМЕР_2 від ТОВ «Промбудмонтаж» з призначенням платежу «безвідсоткова фінансова допомога згідно договору №3/12-2014 від 17.12.2014. без ПДВ» застосовано наслідки нікчемності операції, шляхом повернення коштів на рахунки 2909, відкриті для клієнта-платника, з огляду на те, що рахунки платників в Банку за такими операціями закриті.

Листом від 29.09.2015 №9294/107 позивача повідомлено про нікчемність транзакції від 18.12.2014 про перерахування коштів в сумі 120500 грн на поточний рахунок НОМЕР_2 від юридичної особи-клієнта банку ТОВ «Промбудмонтаж», що була здійснена з призначенням платежу «безвідсоткова фінансова допомога згідно договору №3/12-2014 від 17.12.2014. без ПДВ» згідно пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

Таким чином, позивача не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

Вважаючи, що Уповноважена особа допустила протиправну бездіяльність щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду в сумі 120500 грн, ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону №4452-VI, Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860 (Положення №14).

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У спірних правовідносинах суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 38 Закону №4452-VI, викладені у постанові від 04.07.2018 у справі №826/1476/15.

Законом №4452-VI встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладником в розумінні пункту четвертого частини першої статті 2 Закону №4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з положеннями статті 27 Закону №4452-VI, Уповноважена особа складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону;

3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону №4452-VI, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38; прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI).

Зі змісту даної норми вбачається, що вона поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору.

На підставі аналізу положень наведеної правової норми можна дійти висновку про те, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI не поширює свою дію на транзакцію від 18.12.2014. Зокрема, зі змісту даної норми вбачається, що вона поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору.

Відтак, метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/14681/17, від 30.05.2018 у справі №910/23036/16, від 23.10.2018 у справі №804/6992/15.

За змістом норм Закону №4452-VI, право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, довести суду такі обставини. Тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.

Також, згідно частини третьої статті 36 Закону №4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Положення статті 228 Цивільного кодексу України (ЦК України) не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині третій статті 36 Закону №4452-VI.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що за Законом №4452-VI до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме Банком.

Щодо правочинів (у тому числі договорів), які укладені між фізичними чи юридичними особами - уповноважена особа таких повноважень не має за цим Законом.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані Уповноваженою особою при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині третій статті 36 Закону №4452-VI.

Суд з'ясував, що відповідач вважає нікчемною транзакцію з перерахування 18.12.2014 на рахунок позивача грошових коштів в загальній сумі 120500 грн, посилаючись на положення частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

Суд дійшов висновку, що ПАТ «Дельта Банк», виконуючи переказ коштів на користь позивача, не набув прав на кошти, які переказувались, а ПАТ «Дельта Банк» не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договором банківського рахунку перед клієнтом, в даному випадку перед ТОВ «Промбудмонтаж», забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто позивача.

Отже, операція прийняття і зараховування (перерахунок) на рахунок коштів не є правочином між Банком та позивачем згідно зі статтею 202 ЦК України.

Транзакція це банківська операція, яка полягає в переведенні коштів з одного рахунку на інший, що не є правочином у розумінні норм чинного законодавства України, тому не може бути визнана нікчемною.

Здійснюючи операції з внесення (перерахування) коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, та договорами з відповідними клієнтами банку.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України від 05.04.2001 №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (Закон №2346-III).

Так, відповідно до пункту 7.1.2 статті 7 Закону №2346-III, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону №2346-III, документ на переказ готівки - документ на переказ, що використовується для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі.

Під час вирішення справи №826/1476/15 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, та договорами з відповідними клієнтами банку.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що операція з перерахунку коштів на рахунок позивача не належить до правочинів, передбачених частиною другою статті 38 Закону №4452-VI, які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та як наслідок визнані нікчемними.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 у справі №826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то стаття 38 Закону №4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

За таких обставин, відповідачем не наведено дійсних обставин, за наявності яких можливо стверджувати про нікчемність досліджуваного правочину та не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки 120500 грн, які перебували на рахунку позивача станом на день віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» є його вкладом, а позивач є вкладником ПАТ «Дельта Банк» у розумінні чинного законодавства і відповідачем не доведено наявності правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Дельта Банк».

Будь-яких доказів на підтвердження факту надання банком переваг третім особам перед іншими кредиторами банку в отриманні відшкодування від Фонду понад законодавчо гарантовану суму коштів всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України відповідачем суду не надано.

Суд також враховує, що право громадянина на власність закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Поширення на грошові кошти, які перебувають на рахунку у банку (вкладному, поточному), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.

Важливою гарантією права приватної власності є конституційне положення, що примусове відчуження об'єктів приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього повного відшкодування їхньої вартості (частина 5 статті 41 Конституції України). Конституційний принцип непорушності права власності проявляється як засада впевненості власника у стабільному становищі у якому він перебуває і яке гарантовано йому державою з усім комплексом відповідних засобів, які остання для цього застосовує.

У пункті 2.1 рішення від 01.06.2016 №2-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів, розміщених на поточному рахунку в Банку, за рахунок Фонду.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати банківську операцію з переказу 18.12.2014 ТОВ «Промбудмонтаж» зі свого поточного рахунку в банку 120500 грн безвідсоткової позики на поточний рахунок позивача в банку, нікчемною та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності правочину, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом №4452-VI, для не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду.

Суд доходить висновку, що виплативши вкладнику кошти, Фонд на таку ж саме суму стає кредитором банку третьої черги (пункт 3 частини першої статті 52 Закону №4452-VI). Відтак, твердження відповідача та третьої особи про те, що даний правочин спрямований на заволодіння державними коштами, є безпідставним, враховуючи також і те, що загальний обсяг зобов'язань банку не змінився.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, як зазначив ЄСПЛ в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу №1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, №66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, №49429/99).

У справі «Суханов та Ільченко проти України» ЄСПЛ зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, №68385/10 та № 71378/10).

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, інформацію про позивача не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

Таким чином, неправомірна бездіяльність відповідача призвела до того, що позивач був позбавлений власності, а саме, права на 120500 грн, які були перераховані на рахунок позивача в банку, відкритий відповідно до договору від 17.07.2014 №005-28592-170714.

Суд зазначає, що застосування норм права до спірних правовідносин у даній справі повністю відповідає висновками Верховного Суду, що викладені в постановах від 20.11.2018 у справі №820/6319/15, від 20.11.2018 у справі №820/6320/15, від 21.11.2018 у справі №804/4554/15.

Враховуючи, що вищенаведеними обставинами спростовується твердження відповідача - Уповноваженої особи про нікчемність транзакції з перерахування коштів на рахунок позивача, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду та щодо зобов'язання Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду в розмірі 120500 грн.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В силу положень пункту 6.8 глави 6 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за №1581/12/21893 визначено, що оплата витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. До цих витрат, зокрема, належать витрати на сплату судового збору.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з Уповноваженої особи за рахунок ПАТ «Дельта Банк».

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі 120500 (сто двадцять тисяч п'ятсот) гривень, - протиправною.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі 120500 (сто двадцять тисяч п'ятсот) гривень.

Стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 974,40 грн (дев'ятсот сімдесят чотири гривні сорок копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1).

Відповідач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович (місцезнаходження юридичної особи: 01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 36-Б; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 34047020).

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21708016).

Суддя О.М. Чудак