Рішення № 79064873, 08.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2019 р. Справа № 520/10430/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова за № 253 від 08.11.2018 р. про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки (Інформації) прокуратури Харківської області, наданої листом № 19-2063 від 04.06.2018 року;

- зобов'язати Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років, починаючи з 01.12.2018 р. на підставі довідки (інформації) прокуратури Харківської області, наданої листом № 19-2063 від 04.06.2018 р. про заробітну плату відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року, виходячи із розрахунку 90% середнього заробітку без обмеження її максимального розміру, та здійснити йому відповідні виплати з урахуванням виплачених сум пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з квітня 2010 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Київському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова. У квітні 2010 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 р. виходячи із розрахунку 90% середнього заробітку. 02 листопада 2018 р. позивачем було подано відповідачу заяву із вимогою здійснити перерахунок йому пенсії на підставі інформації прокуратури Харківської області відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року виходячи із розрахунку 90% середнього заробітку. Проте, рішенням Київського ОУПФУ м. Харкова за № 253 від 08.11.2018 року позивачу було відмовлено у задоволенні його заяви і здійсненні порахунку пенсії з посиланням на те, що відповідач не має підстав здійснювати перерахунок пенсії на умовах і в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність. Не погодивши із відмовою відповідача у здійсненні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суд уз даним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі зазначивши, що положення частини 18 статті 50-1 Закону України № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року, які визначали умови та порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури у зв'язку з підвищенням заробітної плати, з дня набранням чинності Закону України №1697-VII від 14.10.2014 року (15 липня 2015 року втратила чинність). Підстави та порядок перерахунку пенсій працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України № 1697-VII, відповідно до якої пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. На час звернення ОСОБА_1 з заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури визначено не було.

Також зазначено, що управління Пенсійного фонду не має підстав здійснювати перерахунок пенсії ОСОБА_1 на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність. Відповідно п. 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що у разі якщо особі призначено пенсію, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 року не переглядається та пенсія не індексується.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Ухвалою суду було витребувано у Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова копію пенсійної справи ОСОБА_1

На виконання ухвали суду про витребування доказів представником відповідача було надано до суду копії витребуваних документів.

Матеріалами справи підтверджено, що з квітня 2010 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Київському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова. У квітні 2010 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року, виходячи із розрахунку 90% середнього заробітку.

Згідно копії довідки до акта огляду МСЕК серія 12 ААА № 461668, позивач з 14 березня 2017 року є інвалідом ІІ групи (а.с. 11).

31.05.2018 року позивач направив до Прокуратури Харківської області інформаційний запит, в якому просив надати йому інформацію про розмір фактично нарахованої заробітної плати за грудень 2017 року по посаді заступника прокурора Харківської області згідно постанови КМУ від 30.08.2017 року № 657 (а.с. 16).

На вказаний запит позивача прокуратурою Харківської області було направлено позивачу разом із супровідним листом від 04.06.2018 року № 19-2063 інформацію про фактично нараховану заробітну плату за грудень 2017 року по посаді заступника прокурора Харківської області з класним чином «державний радник юстиції З класу», стажем для виплати надбавки за вислугу років понад 30 років, що отримує надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та за виконання особливо-важливої роботи, без врахування надбавки за почесне звання «заслужений», підвищення окладу працівникам, які здійснюють нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших заходів примусового характеру, у розрізі складових (а.с. 17 - 18).

02.11.2018 року позивачем було подано до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова заяву із вимогою здійснити з 01.11.2018 року перерахунок йому пенсії на підставі інформації прокуратури Харківської області, надісланої позивачу прокуратурою Харківської області супровідним листом від 04.06.2018 року № 19-2063 та відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року, виходячи із розрахунку 90% середнього заробітку без обмеження максимальним розміром пенсії (а.с. 17 - 19).

Проте, рішенням Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова № 253 від 08.11.2018 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його заяви та у перерахунку пенсії з 01.11.2018 року, оскільки на час звернення ОСОБА_1 з заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури визначено не було, тоді як відповідно до частини 20 статті 86 Закону N° 1697-УІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Також зазначено, що управління Пенсійного фонду не має підстав здійснювати перерахунок пенсії ОСОБА_1 на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність. Відповідно п. 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що у разі якщо особі призначено пенсію, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 року не переглядається та пенсія не індексується.

Крім того, також зазначено, що у разі прийняття постанови КМУ щодо перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, перерахунок може проводитись на підставі довідки з зазначенням розміру заробітної плати на займаній посаді (а.с. 20).

Не погоджуючись із рішенням пенсійного органу та відмовою у проведенні перерахунку його пенсії, позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом № 1789-ХІІ. Зокрема, статтею 50-1 цього Закону, за якою позивачу у цій справі призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята цієї статті).

Частина 18 статті 50-1 цього Закону у редакції, чинній до 15 липня 2015 року передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина вісімнадцята цієї статті).

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Тобто, з 01 січня 2015 року фактично було зупинено право на перерахунок призначених пенсії працівникам органів прокуратури, яке ґрунтувалося на частині вісімнадцятій статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.

Прийняття зазначеного Закону, як вбачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Уряду.

Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі за текстом - Закон № 1697-VII), згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратив чинність Закон № 1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.

Отже, на час звернення позивача із заявою (02 листопада 2018 року) про перерахунок пенсії частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури, втратили чинність.

За частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - постанова КМУ № 1013), якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 1 грудня 2015 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Отже, з 1 січня по 14 липня 2015 року Урядом не було прийнято відповідний нормативно-правовий акт, також і не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, а з 15 липня 2015 року встановлені Законом № 1789-ХІІ підстави для перерахунку пенсій працівникам прокуратури - скасовані.

На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

Згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд зазначає, що у зв'язку зі зміною правового регулювання відносин, пов'язаних із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, розмір призначеної позивачу пенсії не зменшився.

Таким чином, з моменту застосування постанови Кабінету Міністрів України № 1013 та у зв'язку з набранням чинності Законом № 1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Суд звертає увагу на те, що ані Закон № 76-VIII, яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у новій редакції, ані частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Зокрема, з урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини" (Case v. the United Kingdom № 14038/88). У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини" (Case. The, № 9532/81).

У рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового (Case. Ireland, № 6289/73).

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат - рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії" (Case of Kjartan Asmundsson v. Iceland, № 60669/00).

Європейський суд з прав людини у рішенні "Великода проти України" від 03 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (Case of Velikoda v. Ukraine, № 43331/12).

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності з обставинами даної справи й наявними в ній доказами, суд дійшов висновку про те, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а урядом будь-яких правових норм для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, у зв'язку з чим відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За відсутності постанови уряду щодо умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це було передбачено частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а потім частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VII), в пенсійного органу немає законодавчо-визначених підстав та правового механізму для їх перерахунку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

Вказана правова позиція узгоджується з положеннями постанов Верховного Суду від 16.05.2018 року по справі № 585/151/17 (адміністративне провадження №К/9901/15312/18) та від 11.12.2018 року по справі №750/4416/17 (адміністративне провадження №К/9901/24175/18).

Статтею 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог адміністративного позову та відмову в їх задоволенні.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, 61024) до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41247819, адреса: майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 2 під., 3 пов., м. Харків, 61022) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.В.Шевченко