Рішення № 79064705, 21.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2018 року №826/6508/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДО ЕНД КО КИЇВ» до Державної авіаційної служби України про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ДО ЕНД КО КИЇВ» (далі також – позивач, ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ») з позовом до Державної авіаційної служби України (далі також – відповідач, Державіаслужба), в якому просило визнати протиправною і скасувати постанову Державної авіаційної служби України від 06.04.2018 №002652 серії АА про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на неправильні висновки відповідача щодо порушення ним законодавства у зв’язку з відсутністю договору обов’язкового авіаційного страхування відповідальності сертифікованих суб’єктів наземного обслуговування за шкоду, заподіяну третім особам, необхідність укладення якого запроваджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №676. Позивач вказує на те, що після набранням чинності цим актом ним вживались заходи щодо укладення згаданого договору та укладено його, про що надано відповідно докази відповідачу під час розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації.

Крім того, позивач звертає увагу на існування на час перевірки договору добровільного страхування загальної цивільно-правової відповідальності та відповідальності товаровиробника (продавця) від 31.03.2017 строком дії з 01.04.2017 по 31.03.2018, відповідно до якого, застраховані ті ж ризики, які підлягають страхуванню згідно з вищевказаним договором обов’язкового авіаційного страхування.

Доводи позивача в обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови у зв’язку з порушенням відповідачем процедури проведення позапланової перевірки та установленої законом процедури прийняття оскаржуваної постанови відсутні.

Відповідач у наданих суду письмовому відзиві та в запереченні на відповідь позивача на відзив просив відмовити у задоволенні позову, стверджуючи про правомірність оскаржуваної постанови, обґрунтовуючи наявністю вчиненого позивачем правопорушення, яке полягало у відсутності в нього станом на час проведення перевірки договору обов’язкового авіаційного страхування відповідальності сертифікованих суб’єктів наземного обслуговування за шкоду, заподіяну третім особам. За висновком відповідача, факт вчиненого позивачем правопорушення щодо неукладення вищевказаного договору не спростовується наявністю у нього договору добровільного страхування загальної цивільно-правової відповідальності та відповідальності товаровиробника (продавця), відповідно до якого застраховані ті ж ризики, які підлягають страхуванню згідно з договором обов’язкового авіаційного страхування, а також наданням копії необхідного договору під час розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації. Крім того, наданий позивачем договір містив ряд недоліків.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ» є сертифікованим суб’єктом наземного обслуговування та відповідно до сертифікату відповідності від 19.03.2016 №КВР-СКО, виданого Державіаслужбою, здійснює діяльність з надання послуг обслуговування на пероні та місцях стоянок повітряних суден: постачання бортового харчування.

Листом від 09.02.2018 №1.1.15-1617-18 Державіаслужба повідомила ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ» про проведення позапланової перевірки підприємства щодо дотримання Порядку і правил здійснення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №676.

Відповідно до наказу від 09.02.2018 №112 «Про проведення позапланової інспекційної перевірки суб’єктів наземного обслуговування, які провадять діяльність на території аеропорту «Бориспіль» у період з 12.02.2018 по 13.02.2018 Державіаслужбою проведено позапланову інспекційну перевірку ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ», результати якої оформлено актом інспекційного контролю від 15.02.2018.

В акті зафіксовано виявлене перевіркою порушення, яке полягало у відсутності договору обов’язкового авіаційного страхування відповідальності сертифікованих суб’єктів наземного обслуговування за шкоду, заподіяну третім особам, відповідно до вимог вищевказаного Порядку і правил здійснення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №676, та зобов’язано протягом 10 робочих днів з дати отримання акту надати відповідачу такий договір та попереджено, що у разі ненадання такого договору протягом 10 робочих днів з дати отримання акту буде прийнято рішення про застосування фінансових санкцій.

Примірник акта уповноважена особа позивача отримала 27.02.2018, що зумовлювало необхідність надання відповідачу копії запитуваного договору у строк до 13.03.2018.

На підставі згаданого акту Державіаслужбою складено протокол від 28.03.2018 серії АА №002682 про правопорушення у галузі цивільної авіації , яке полягало в тому, що позивач у період з 20.12.2017 по 28.03.2018 здійснював свою діяльність без договору обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації відповідно до Порядку, чим порушено частину шосту статті 118 Повітряного кодексу.

З огляду на виявлене правопорушення постановою Державіаслужби від 06.04.2018 серії АА №002652 на позивача відповідно до абзацу 3 пункту 1 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України накладено штраф у розмірі 85 000,00 грн.

Не погоджуючись із такою постановою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правові основи діяльності в галузі авіації встановлені Повітряним кодексом України.

Відповідно до статті 15 Повітряного кодексу України уповноважений орган з питань цивільної авіації проводить сертифікаційні перевірки на відповідність вимогам авіаційних правил України, інших нормативно-правових актів та нагляд, здійснюючи аудит та інспектування щодо дотримання вимог нормативно-правових актів та виконання приписів у галузі цивільної авіації.

Безпосередньо сертифікаційні перевірки, контроль та інспектування здійснюють державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок.

Уповноважений орган з питань цивільної авіації проводить планові та позапланові перевірки з метою визначення відповідності утримувача сертифіката вимогам, які встановлені авіаційними правилами України або іншими нормативно-правовими актами. Необхідність проведення позапланової перевірки визначається уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Окремі види перевірок, визначені авіаційними правилами України, проводяться без попереднього повідомлення.

Відповідно до Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №520, Державіаслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України, та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації. Одним із основних завдань Державіаслужби, визначених згаданим Положенням, є здійснення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації.

Позивачем не заперечуються повноваження Державіаслужби щодо проведення його перевірки відповідно до наказу від 09.02.2018 №112 «Про проведення позапланової інспекційної перевірки суб’єктів наземного обслуговування, які провадять діяльність на території аеропорту «Бориспіль», оскільки доводи про протиправність оскаржуваної постанови зводяться виключно до необґрунтованості висновків Державіаслужби про вчинення позивачем правопорушення у галузі цивільної авіації.

Суд погоджується з такими доводами позивача з наступних підстав.

Відповідно до пунктів 64, 97 та 102 частини першої статті 1 Повітряного кодексу України:

- наземне обслуговування - послуги з наземного обслуговування повітряних суден, екіпажу, пасажирів, вантажу, багажу, пошти, що надаються користувачам аеропорту на території аеропорту (аеродрому) або за його межами;

- суб'єкт авіаційної діяльності - фізичні та юридичні особи незалежно від форми власності, відомчої підпорядкованості, які провадять діяльність у галузі цивільної авіації.

- цивільна авіація - авіація, яка використовується для задоволення потреб економіки і громадян у повітряних перевезеннях і авіаційних роботах, а також для виконання польотів у приватних цілях.

Згідно з частиною першою статті 3 Повітряного кодексу України дія цього Кодексу поширюється на фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості, які провадять діяльність у галузі авіації та використання повітряного простору України, а саме:

1) в Україні - на юридичних та фізичних осіб в частині, що їх стосується, крім суб'єктів державної авіації, на яких поширюється дія статей 4, 7-9, 23-33, 38, 45, 46, частини першої статті 57, частини другої статті 63, 65, 69, статей 110-116 і частини другої статті 119;

2) за межами України - на авіаційний персонал під час виконання ним службових обов'язків та цивільні повітряні судна України, їх експлуатацію і технічне обслуговування.

Таким чином, позивач є суб’єктом цивільної авіації, стосовно якого підлягають застосуванню положення Повітряного кодексу України.

Статтею 117 Повітряного кодексу України встановлено, що в Україні здійснюється обов'язкове авіаційне страхування цивільної авіації.

Обов'язкове авіаційне страхування цивільної авіації здійснюється страховиками-резидентами, які отримали в установленому порядку ліцензію на здійснення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації.

Порядок і правила здійснення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною шостою статті 118 Повітряного кодексу України аеропорт та сертифіковані суб'єкти наземного обслуговування зобов'язані страхувати свою відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України, за правопорушення в галузі цивільної авіації до юридичних осіб - суб'єктів авіаційної діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу від п'яти до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі порушення вимог статті 118 цього Кодексу щодо обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації.

Відповідно до частини третьої статті 117 Повітряного кодексу України та частини другої статті 7 Закону України «Про страхування» Кабінет Міністрів України постановою від 06.09.2017 №676 затвердив Порядок і правила здійснення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації (Порядок і правила №676), яка набрала чинності з 20.12.2017, тобто через 90 днів після опублікування.

Згідно з абзацом 11 пункту 2 Порядку і правил №676 обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації здійснюється з метою забезпечення захисту інтересів користувачів повітряного транспорту, третіх осіб, експлуатантів повітряних суден, власників повітряних суден і включає страхування відповідальності експлуатанта аеропорту (аеродрому, вертодрому, постійного злітно-посадкового майданчика) та сертифікованих суб’єктів наземного обслуговування за шкоду, заподіяну третім особам.

За попереднім Порядком обов’язкового авіаційного страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2002 №1535, яка втратила чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №676, обов'язкове авіаційне страхування цивільної авіації включало в себе:

- страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу;

- страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам;

- страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу;

- страхування повітряних суден;

- страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт.

Тобто, страхування суб’єктом наземного обслуговування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам, не було підвидом обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації, а обов’язок щодо укладення договору обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації виник у позивача з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №676, тобто з 20.12.2017.

Позивачем не заперечується відсутність у нього договору обов’язкового авіаційного страхування відповідальності сертифікованих суб’єктів наземного обслуговування за шкоду, заподіяну третім особам станом на час проведення його позапланової інспекційної перевірки у період з 12.02.2018 по 13.02.2018, а також станом до 26.03.2018, коли між ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ» та ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» укладено договір №001416/3301/0000292 обов’язкового страхування відповідальності сертифікованих суб’єктів наземного обслуговування за шкоду, заподіяну третім особам.

Листом від 28.03.2018 №359 під час розгляду 28.03.2018 справи про правопорушення позивач повідомив Державіаслужбу про укладення вищевказаного договору та надав його копію.

Укладення позивачем цього договору, за висновком суду, свідчить про виконання ним вимог Порядку і правил №676, а також статті 118 Повітряного кодексу України.

Водночас суд вважає про відсутність підстав для застосування щодо позивача фінансових санкцій, застосованих до нього оскаржуваною постановою.

В обґрунтування наведеного суд звертає увагу, що обов’язок укладення договору обов’язкового страхування відповідальності сертифікованих суб’єктів наземного обслуговування за шкоду, заподіяну третім особам, визначений Порядком і правилами №676, виник у позивача з моменту набрання 20.12.2017 чинності постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №676. При цьому, указаною постановою не визначено жодних строків, упродовж яких має бути укладено такий договір.

Від моменту набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №676 та до повідомлення позивача 09.02.2018 про проведення позапланової перевірки щодо дотримання вимог цього законодавчого акту і безпосереднього проведення відповідачем позапланової перевірки позивача у період з 12.02.2018 до 13.02.2018, сплинув незначний період часу (менше двох місяців), що спростовує доводи відповідача про наявність у позивача достатньої кількості часу для укладення такого договору.

За висновком суду укладення згаданого договору залежало не тільки від волевиявлення позивача, але й від волевиявлення іншої сторони договору – страхової компанії.

Так, згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлений принцип «свободи договору», відповідно до якого на підставі статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Наявними у справі доказами щодо переписки між ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ» та ПрАТ «Страхова Компанія «УНІКА» підтверджується вжиття позивачем усіх необхідних заходів щодо укладення договору обов’язкового страхування відповідальності сертифікованих суб’єктів наземного обслуговування за шкоду, заподіяну третім особам від 26.03.2018 №001416/3301/0000292.

Так, листом від 13.12.2017 позивач просив ПрАТ «Страхова Компанія «УНІКА» розглянути можливість внесення змін існуючого договору від 31.03.2017 №001416/6601/0000107 з огляду на необхідність укладення передбаченого Порядком і правилами №676 договору обов’язкового страхування відповідальності сертифікованих суб’єктів наземного обслуговування за шкоду, заподіяну третім особам.

Листом від 15.12.2017 №18-151217 ПрАТ «Страхова Компанія «УНІКА» повідомила ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ» про прийняття на розгляд запиту щодо можливості випуску договору «Обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації», а листом від 14.03.2018 – про можливість укладення згаданого договору за умови дотримання відповідних умов.

При цьому не заслуговують на увагу доводи відповідача про недоліки договору від 26.03.2018 №001416/3301/0000292, оскільки наявність таких недоліків не є підставою для застосування до позивача фінансових санкцій. До того ж ці недоліки були усунуті ТОВ ДО ЕНД КО КИЇВ» шляхом укладення з ПрАТ «Страхова Компанія «УНІКА» додаткової угоди від 26.03.2018 №1.

Відповідно до приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем не враховано усі обставини, що мають значення для її прийняття, та не дотримано принцип пропорційності, що є необхідним відповідно до вищевикладених положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Принцип пропорційності у розумінні Європейського суду з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням у права особи, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її права несе надмірний тягар.

Необхідність застосування до позивача фінансової санкції у вигляду штрафу в розмірі 85 000,00 грн., відповідач обґрунтовує здійсненням позивачем діяльності у період з 20.12.2017 по 26.03.2018 за відсутності договору обов’язкового страхування відповідальності сертифікованих суб’єктів наземного обслуговування за шкоду, заподіяну третім особам.

Однак, відповідачем не враховано:

- відсутності в постанові Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №676 конкретно визначених часових меж щодо укладення зазначеного договору відповідними суб’єктами, для яких необхідність його укладення запроваджено вперше з 20.12.2017;

- завчасне і добросовісне вжиття позивачем заходів щодо укладення необхідного договору із ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА»;

- існування договору добровільного страхування загальної цивільно-правової відповідальності товаровиробника (продавця) від 31.03.2017 №001416/3301/0000107, строком дії з 01.04.2017 по 31.03.2018, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов’язані із компенсацією збитків чи відшкодування шкоди третім особам, спричинених діями (бездіяльністю) з боку страхувальника (представників страхувальника), на основі пред’явлення законних претензій з боку третіх осіб про захист своїх прав або інтересів, що охороняються законом, які заявляються у відповідності та на основі норм діючого законодавства.

Такий предмет узгоджується із предметом, що міститься в типовому договорі обов’язкового страхування відповідальності експлуатанта аеропорту (аеродрому, вертодрому, постійного злітно-посадкового майданчика) та сертифікованих суб’єктів наземного обслуговування за шкоду, заподіяну третім особам, що міститься в типовому договорі, який є додатком №7 до Порядку і правил №676, і відповідно до якого предметом такого договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди третім особам.

Докази про анулювання, припинення чи дострокового розірвання договору добровільного страхування загальної цивільно-правової відповідальності товаровиробника (продавця) від 31.03.2017 №001416/3301/0000107 суду не надано.

За наявності вищевказаних обставин, штраф, накладений на позивача не свідчить про наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використані для її досягнення.

Отже, оскаржуване рішення є необґрунтованим та непропорційним.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»).

З урахуванням викладеного суд вважає, що встановлених обставин достатньо для визнання протиправним і скасування оскаржуваної постанови відповідача, що зумовлює необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

При зверненні до суду з цим адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 762,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.04.2018 №2130.

Отже, на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку із задоволенням позову стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

Керуючись статтями 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні Товариства з обмеженою відповідальністю «ДО ЕНД КО КИЇВ» (08300, Київська область, м.Бориспіль, вул.Запорізька, 6, код ЄДРПОУ 20582919) до Державної авіаційної служби України (01135, м.Київ, проспект Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 37536026) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною і скасувати постанову Державної авіаційної служби України від 06.04.2018 №002652 серії АА про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДО ЕНД КО КИЇВ» за рахунок бюджетних асигнувань Державної авіаційної служби України понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко