Рішення № 79064510, 19.12.2018, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/669/18

Провадження № 2/188/374/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2018 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі Власенко А.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головне управління Держгеокадастру, про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головне управління Держгеокадастру (далі - третя особа), про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що мати позивача ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 02.03.2013 року, зареєстрованому в реєстрі за № 323. Спадщина складається з земельної ділянки,призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 12,870 га, кадастровий № НОМЕР_2 Земельна ділянка розташована на території Васильківської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області України.

За свого життя мати позивача уклала з відповідачем договір оренди вказаної земельної ділянки (землі) від 08 травня 2012 року, який був зареєстрований 21 жовтня 2012 року у відділі Держкомзему в Петропавлівському районі Дніпропетровської області за № 122385514002052. Згідно п.20 договору оренди землі передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Таким чином, реєстрація договору оренди землі відбулася після смерті матері, і передача спірної земельної ділянки юридично не відбулася. Про смерть матері позивача відповідач достеменно знав. Зі смертю матері автоматично була припинена її цивільна правоздатність.

У зв'язку з тим, що передача земельної ділянки згідно з умовами договору оренди не відбулась і не могла відбутись по факту смерті матері, позивач вважає, що відповідач не набув права оренди землі. За таких обставин позивач вважає, що договір оренди землі повинен бути достроково припинений шляхом його розірвання.

Посилаючись на ст.ст. 15,17 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закону) в редакції, яка діяла на момент укладення договору оренди, ст.ст. 16, 203,230, 236 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, позивач просить:

припинити договір оренди землі від 08 травня 2012 року між ОСОБА_5 та відповідачем, зареєстрований у відділі Держкомзему в Петропавлівському районі Дніпропетровської області 21 жовтня 2012 року за № 122385514002052 шляхом його розірвання;

зобов'язати відповідача передати позивачу земельну ділянку площею 12.870 га, яка належить йому на праві приватної власності кадастровий номер НОМЕР_3 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.03.2013 року.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача позов не визнав, пояснив, що позивач після смерті матері з 2012 року щорічно отримував орендну плату, яку йому сплачував відповідач за договором оренди від 08 травня 2012 року, зміст цього договору позивачу був відомий з 2012 року, в межах строку позовної давності позивач вимог про визнання договору недійсним або його розірвання не заявляв, на час подання позову строк позовної давності сплив, позивач заяву про його поновлення не подав, тому відповідач просить застосувати строк позовної давності і відмовити у позові. Крім того, представник відповідача звернув увагу суду на невідповідність позовних вимог їх обґрунтуванню: позивач вказує підстави для недійсності договору, як зареєстрованого без волевиявлення власника земельної ділянки та без передачі земельної ділянки по акту, а позовна вимога заявлена про розірвання договору без зазначення підстав для одностороннього розірвання договору. Враховуючи добросовісне виконання відповідачем умов договору та відсутність його згоди на розірвання договору, представник відповідача вважає, що у позові слід відмовити і за його необґрунтованістю.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, будучи повідомлений належним чином про дату, час і місце його проведення, надав суду свої письмові пояснення на позов, в яких своє ставлення до позову не визначив, зазначив таке.

Відповідно до листа відділу у Петропавлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 07.11 2018 № 247/ 308-18-0.24 між відповідачем та ОСОБА_5 було 23.10.2012 зареєстровано договір відділом Держкомзему у Петропавлівському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис за № 122385514002052. Заявником про реєстрацію договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_3 площею 12,87 га, розташованої на території Васильківської сільської ради був відповідач.

Відповідно до п.43 договору укладеного 08.05.2012 між відповідачем та ОСОБА_6 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до п. 8.1 чинного на 27.06.07 наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174 про «Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель», реєстраційний номер присвоюється договору оренди землі в момент здійснення його державної реєстрації. Також відповідно до п. 9.4.1 вказаного наказу для отримання договору оренди землі та здійснення його державної реєстрації представник орендаря земельної ділянки - юридичної особи пред'являє оператору (реєстратору) за місцем розташування земельної ділянки документ, що посвідчує особу, та надає документ, що підтверджує повноваження діяти від імені юридичної особи - орендаря земельної ділянки, а також копію свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи або копію довідки про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та копію документа про сплату послуг за внесення записів до державного реєстру земель.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши заяви учасників справи по суті справи та надані ними докази, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що позивач є громадянином України, що підтверджується його паспортом серії НОМЕР_4, який зареєстрований за місцем проживання АДРЕСА_2 (а.с.5-6).

Його мати ОСОБА_5, яка проживала за тією ж адресою, що і позивач, 20.10.2003 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_6, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину № НОМЕР_5 від 24.09.2003, набула права власності на земельну ділянку площею 12,870 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташовану на території Васильківської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 12-14, 67).

08 травня 2012 року мати позивача ОСОБА_5 як орендодавець уклала з відповідачем як орендарем договір оренди цієї земельної ділянки на строк 10 років з переважним правом орендаря на поновлення його на новий строк. Відповідно до п.43 цього договору він набирав чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації. Згідно з п.20 договору передача земельної ділянки орендарю мала здійснюватися у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (а.с.6-8, 63-65).

Однак земельна ділянка була передана ОСОБА_5 відповідачу в той же день 08 травня 2012 року, що вбачається з акту її приймання-передачі (а.с.69).

Таким чином, мати позивача за свого життя уклала з відповідачем договір оренди належної їй земельної ділянки і передала відповідачу в користування предмет договору.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» в чинній на час державної реєстрації спірного договору редакції договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ст. 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та

розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм

платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та

відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки,

яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної

ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження

або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду

права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов,

передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11,

17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації

договору оренди, а також для визнання договору недійсним

відповідно до закону.

Стаття 16 Закону передбачає, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у

строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за

актом приймання-передачі (ст.17 Закону).

Згідно з ст.18 Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

ІНФОРМАЦІЯ_3 мати позивача ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 від 07.08.2012 (а.с.15).

Укладений нею з відповідачем договір оренди належної їй земельної ділянки був зареєстрований за заявою відповідача у відділі Держкомзему 23.10.2012, що вбачається як із самого договору (а.с.8), так і витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.17), записом у поземельній книзі (а.с.58-62), отже, він був укладений відповідно до Закону і містив усі істотні умови, передбачені чиним на його реєстрації законодавством.

Позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом серії НОМЕР_8 на цю земельну ділянку 22.03.2013 року. В той же день була здійснена державна реєстрація права власності позивача на вказану земельну ділянку.

Зазначені обставини підтверджуються копіями свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_8 (а.с.9), витягу № 33563615 про реєстрацію його видачі в Спадковому реєстрі за № 54220409 (а.с.11), витягом № 1516714 з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.10).

Виходячи з того, що позивач і його мати проживали за однією адресою і позивач додав до позову копію договору оренди земельної ділянки від 08.05.2012 суд робить висновок, що позивачу було відомо про зміст цього договору ще з 2012 року. Позивач не спростував тверджень відповідача про те, що кожного року, починаючи з 2012 року, відповідач сплачував йому орендну плату, визначену цим договором. На момент реєстрації договору позивач ще не набув права власності на земельну ділянку, яка вже була передана його матір'ю відповідачу і використовувалася за призначенням, а волевиявлення матері позивача на час підписання цього договору позивач не ставив під сумнів.

Відповідно до ст.31 Закону в чинній на час розгляду справи редакції договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За встановлених на підставі наданих доказів обставин суд не бачить підстав для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Щодо спливу позовної давності за вимогами позивача суд вказує на таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, обчислюваний роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року цього строку, а коли він обчислюється місяцями, то у відповідне число останнього місяця строку.

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 грудня 2007 року за заявою №23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Суд дійшов висновку, що позивач міг довідатися про укладення своєю матір'ю спірного договору оренди належної їй земельної ділянки відразу після його укладення, бо проживав за однією адресою з нею та після її смерті отримував орендну плату за цим договором від відповідача, і, ставши 22.03.2013 власником земельної ділянки, яка перебувала в оренді, він не пред'являв ніяких вимог стосовно визнання недійсним або розірвання цього договору до 17.05.2018, тобто понад п'ять років, що свідчить про сплив строку позовної давності.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2018 року № 61-16531св18.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача просив суд застосувати до позовних вимог позивача наслідки пропуску строку позовної давності.

Таким чином, у позові слід відмовити по суті позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю та за спливом строку позовної давності.

На підставі викладеного та ст.ст. 13-18, 31 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 257-267 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1, до ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКППНОМЕР_9, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головне управління Держгеокадастру, місце знаходження: 49004, пр. Олександра Поля, буд.2, каб.327, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 39835428, про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання відмовити.

Судові витрати позивача ОСОБА_3 залишити на ньому.

Повний текст рішення виготовлений 29 грудня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення по суті апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя П. О. Бурда