Рішення № 79063864, 09.01.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17434/14-ц

Провадження № 2/522/121/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участю секретаря Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до відповідачів, у якому просить у рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості в розмірі 132149,40 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 1056270,15 грн. за Договором про надання споживчого кредиту № 11306669000 від 27.02.2008 року, укладеного між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_4, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, на квартиру: загальна площа: 93,80 кв. м.; житлова площа: 49,90 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (на підставі Іпотечного договору № б/н від 27.02.2008) шляхом передачі Іпотекодержателю Публічному акціонерному товариству «Дельта банк» (код ЄДРПОУ: 34047020, місцезнаходження: вул. Щорса, буд. 36, корп. Б, м. Київ, Київська обл., 01001) права власності на вказане майно, визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (код ЄДРПОУ: 34047020, місцезнаходження: вул. Щорса, буд. 36, корп. Б, м. Київ, Київська обл., 01001) право власності на предмет іпотеки, а саме: на квартиру: загальна площа: 93,80 кв. м.; житлова площа: 49,90 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, припинити право власності Іпотекодавців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на квартиру: загальна площа: 93,80 кв. м.; житлова площа: 49,90 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі право володіння, користування та розпорядження вказаною квартирою, виселити з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, Іпотекодавців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та усіх інших мешканців, які проживають і зареєстровані за вказаною адресою, витребувати від ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та передати ПАТ «Дельта банк» (код ЄДРПОУ: 34047020, місцезнаходження: вул. Щорса, буд. 36, корп. Б, м. Київ, Київська обл., 01001) технічний паспорт, правовстановлюючі документи (або їх дублікати) на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, стягнути на користь ПАТ «Дельта банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3441,00 грн. з відповідачів.

Представник позивача надав до суду заяву, відповідно якої просить справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні в повному обсязі.

Відповідачі до суду не з'явилися, про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином, причини неявки суду невідомі у зв'язку з чим, суд вважає, що відповідачі зловживають своїми процесуальними правами.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, приходить до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що 27.02.2008 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_4 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11306669000.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_4 отримала кредит в сумі 80000,00 дол. США, який зобов'язувалась повернути в повному обсязі в строк до 27.02.2018 року або достроково зі сплатою 13,40 відсотків річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Кредитним договором Іпотекодавці ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 передали в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру: загальна площа: 93.80 кв. м.; житлова площа: 49,90 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Іпотечним договором № б/н від 27.02.2008, укладеним між АК1Б «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі Договору міни, посвідченого Шеверіною А.О., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 05.11.2001 року за р. №6771, зареєстрованого в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 21.11.2001 року в книзі № 139доп, на сторінці № 104, за реєстровим № 3322.

На підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року АКІБ «УКРСИББАНК» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК».

08 грудня 2011 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

На підставі вказаного Договору до Позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки в обсязі та на умовах, що існували в первісного кредитора.

Через неналежне виконання умов Договору про надання споживчого кредиту в позичальника утворилась заборгованість у розмірі 132149,40 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 1056270,15 грн., яка складається з: - 77750,62 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 621461,03 грн. - заборгованість за кредитом; - 54398,74 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 434809,13 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, - 0,00 грн. - заборгованість за комісією за користування кредитом.

Статтею 4 Іпотечного договору № б/н від 27.02.2008 р. врегульовано питання звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється в спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме:

- шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві в порядку встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

- шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Визнання за Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки на підставі рішення суду, іпотечним договором не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. За ч. 1 ст. 12 зазначеного Закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 вказаного Закону у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Частина перша статті 38 Закону України «Про іпотеку» встановлює право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві як на підставі рішенні суду, так і на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі). Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки за рішенням суду або на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу. При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки за рішенням суду. Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді. Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» врегульовано порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду та передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу). Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Отже, позивач відповідно до статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» має можливість звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно в договорі. З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем. Дана позиція висловлена Верховним судом України в справах № 6-1851цс15, № 6-2967цс16, а також Верховним Судом в постановах від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц (провадження № 14-38цс 18), від 29.05.2018 року в справі № 369/238/15-ц (провадження № 14-117цс18)..

Таким чином, оскільки в контексті встановлених обставин справи позивачем було неправильно обрано спосіб захисту своїх прав, так як законом не передбачено звернення до суду з позовом про визнання права власності на предмет іпотеки, враховуючи практику Верховного суду України та новоствореного Верховного суду, суд на підставі ст. 376 ЦПК України відмовляє в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта банк».

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 2, 4, 10, 12, 48, 76, 81, 223, 247, 255, 258, 259, 260, 263, 268, 447, 450-451 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складений 09.01.2019 року.

Суддя А.Ю. Бойчук