Рішення № 79063592, 27.12.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1806/17

Провадження № 2/0182/952/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.12.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Тихомирова І.В.

при секретарі - Рахуба О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

21 травня 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» було перейменовано в Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»).

Свої вимоги мотивують тим, що 14 вересня 2010 року відповідач став клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк» ідентифікувався та ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписав Анкету-Заяву про приєднання умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», згідно якої отримав кредитну картку "Універсальна".

25 квітня 2013 року відповідачу було переоформлено кредитну карту на престижну картку "Універсальна Gold" відповідно до тарифів якої, ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 16 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов'язувався належним чином прийняти, використовувати і повернути банку отримані кошти, а також здійснювати плату за кредит (встановлені проценти, комісії) у терміни, встановлені кредитним договором.

Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, відносно своєчасного повернення суми отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитом відсотків у встановленні кредитним договором терміни, відповідач не виконує, у зв'язку з чим у нього склалась заборгованість за кредитом.

Станом на 28 лютого 2017 року заборгованість ОСОБА_2 перед Банком становить 26 460 грн. 23 коп., яка складається з наступного:

- заборгованість за кредитом - 13 654,34 грн.;

- заборгованість по процентам за користування кредитом - 11 069,69 грн.;

штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг:

- штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.;

- штраф (процентна складова) - 1 236,20 грн.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 протиправно, всупереч Умов надання банківських послуг, не повертає позивачу кредит, представник позивача просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та 20 вересня 2018 року від його представника ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву (а.с.61-65) в якому зазначив, що відповідач заперечує факт підписання спірного кредитного договору та отримання кредитних коштів, а надана позивачем копія Анкети-заяви, на підставі якої відповідач отримав кредит, є не належної якості, оскільки в ній не можливо розібрати номер платіжної картки, строк дії картки, дату підписання Анкети-заяви, а також особу, яка її підписувала. Доказів, яку саме карту отримав ОСОБА_2 14 вересня 2010 року позивачем не надано.

Таким чином, вважає, що позивач додає до позовної заяви копію Анкети-заяви, дані якої не свідчать про підписання відповідачем кредитного договору № б/н від 14 вересня 2010 року.

Також зазначив, що Умови та Правила надання банківських послуг відповідачем не підписані, а тому заперечує, що з саме цими Умовами і в саме цій редакції позивач міг ознайомити відповідача. Тому ці Умови носять односторонній характер та не можуть бути доказами в розумінні ЦПК України.

У зв'язку з цим, вважає безпідставним нарахування відсотків за користування кредитом, оскільки у самій анкеті-заяві від 14 вересня 2010 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відсутня домовленість щодо нарахування процентів та штрафних санкцій.

На думку представника відповідача, зі змісту позовної заяви не доведене належними доказами існування кредитного договору між відповідачем ОСОБА_2 та Банком. Крім того, позивачем не було надано жодного документа, що підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів, а тому вважає позов необґрунтованим та просить суд відмовити ПАТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні їх позовних вимог.

Позивач не погодився з обставинами викладеними представником відповідача у відзиві на позов та 30 жовтня 2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.124).

В своїй відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відповідачем була підписана заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку. Тобто в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в Анкеті-заяві, Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифах.

Також представник позивача зазначає, що ними надається виписка по картковому рахунку відповідача, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами через банкомат, здійснював розрахунки через термінали, в касах магазинів, а отже отримав картку "Універсальна", оскільки проведення даних операцій є неможливим без наявності картки.

Крім того, згідно виписки по рахунку, відповідач до певного часу виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що він знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за Договором.

З цих підстав представник Банку просить суд задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно з ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши позовну заяву, відзив, відповідь на відзив, повно та всебічно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в даній цивільній справі достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Оскільки відповідно до положень ЦПК України розгляд вказаної справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, тому у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача ОСОБА_3 оспорював факт укладання ОСОБА_2 спірного кредитного договору та отримання ним кредитних коштів, тому просив суд витребувати в ПАТ КБ "ПриватБанк" оригінал Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 14 вересня 2010 року з усіма додатками (а.с.44).

Матеріали справи містять копію Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 14 вересня 2010 року, згідно якої позивач надав відповідачу в кредит кошти у вигляді встановленого ліміту на платіжну карту. Однак надана позивачем копія Анкети-заяви є не належної якості, у зв'язку з чим, не можливо чітко ідентифікувати її умови, особу, яка її підписувала, дату підписання, а також сам підпис (а.с.5).

Враховуючи те, що чинним законодавством визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову, без яких ухвалити законне і обґрунтоване рішення в справі неможливо, ухвалою суду від 07 листопада 2017 року було задоволено клопотання представника відповідача та витребувано в ПАТ КБ «ПриватБанк» вищезазначені докази (а.с. 48).

Відповідно до вимог частин 2,3 статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, згідно відповіді наданої ПАТ КБ «ПриватБанк» від 11 грудня 2017 року № 17075 надати суду оригінали витребуваних доказів не виявляється можливим, у зв'язку з їх відсутністю в архівах банку (а.с.114).

Відповідно до ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В той же час доказів, які б спростовували доводи відповідача та його представника та доводили заперечення позивача, останніми суду не надано.

У спорі, пов'язаному із стягненням заборгованості за кредитним договором підлягають встановленню обставини, як наявності між сторонами договірних правовідносин, так і невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань.

Отже, позивачналежними та допустимими доказами мав, перш за все, довести факт укладення кредитного договору б/н від 14 вересня 2010 року між ПАТ «ПриватБанк»» та ОСОБА_2, наявність у останнього невиконаних зобов'язань за таким договором, і лише після доведення факту порушення його прав, вимагати усунень цих порушень від винної особи.

Таким чином, суд приходить висновку, що АТ "ПриватБанк" розпорядилося своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції " роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

На підтвердження наявності між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № б/н від 14 вересня 2010 року та непогашеної за даним кредитним договором заборгованості в сумі 26 460,23 грн., позивачем до позовної заяви додано Умови та Правила надання банківських послуг (а.с. 7-30), копію Анкети-заяви б/н від 14 вересня 2010 року (а.с.5), розрахунок заборгованості станом на 28 лютого 2017 (а.с. 3,4), а також виписки по рахунку.

Згідно з Умовами і Правилами надання банківських послуг, кредитний договір має складатися із письмової Заяви позичальника, Умов і Правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Умови та Правила надання банківських послуг затверджені наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, надані позивачем як доказ, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника, а тому ці Умови не можна вважати належним доказом укладення між сторонами кредитного договору.

При цьому, відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 95 ЦПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В той же час, позивачем не було надано оригінал Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 14 вересня 2010 року посилаючись на те, що її не виявлено в архівах Банку, а надана її копія не підтверджує факт наявності між сторонами договірних відносин, оскільки відповідач ОСОБА_2 заперечує факт її укладання та підписання.

Враховуючи те, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та приймаючи до уваги те, що відповідач оспорює факт укладання спірного кредитного договору та отримання кредитних коштів, а Банк не надав суду належних та допустимих доказів щодо укладання спірного договору, тому суд приходить висновку, що в задоволенні вимог АТ "ПриватБанк" необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12,13,18,62,64,76,81,89,95,141,263-265,268 ЦПК, 6,11,526,626,628,629,634,638,639 ЦК України, суд

вирішив:

Відмовити Акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно підпункту 15.5 Перехідних положеньЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набув чинності 15 грудня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 27 грудня 2018 року.

Суддя: І. В. Тихомиров