Рішення № 79061021, 09.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/5873/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Крутько О.В. розглянувши за правилами спрощеного провадження у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) надбавки до пенсії як реабілітованій особі в розмірі передбаченому п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області проводити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до п. «г» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 25 % мінімальної пенсії з віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з часу призначення пенсії за віком з врахуванням виплачених сум до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виплачує до пенсій реабілітованих громадян підвищення у розмірах вказаних п.«г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а виплачує особам, які реабілітовані відповідно до ст.3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн. на місяць, керуючись при цьому п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», що суперечить законодавству України.

Ухвалою від 06.12.2018 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

26 грудня 2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що кошти на виплату підвищення особі, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована враховані в Державному бюджеті Україні у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654. Бюджетні призначення на виплату підвищень у інших розмірах, ніж у вказаній постанові, не передбачені. Згідно довідки про реабілітацію, позивачці було встановлено підвищення до пенсії як членам сімей, яких було примусово переселено 25 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленої на той час розрахункової величини розміру мінімальної пенсії за віком, яка застосовувалась при обчисленні відповідних підвищень і надбавок до пенсії. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років (Пункт розділу XV доповнено абзацом другим згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №3108-VI від 17.11.2005 року) в частині розмірів надбавок та підвищень з 01.01.2004 року Закон України «Про пенсійне забезпечення» не діє.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, Управлінні обслуговування громадян Шевченківського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) як одержувач пенсії за віком.

Згідно посвідчення №341/6-Р виданого 14 лютого 2012 року Львівською обласною радою має право на пільги визначені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні».

Згідно довідки від 17.10.1991 року №4/5-23828-Р виданої Управлінням внутрішніх справ Львівської області МВС УРСР, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (мати позивача) виселена 11.07.1949 року із с.Бандрів, Нижньо-Устрицького району, Дрогобицької області і згідно постанови особливої наради при МДБ СРСР від 01 лютого 1950 року визначені на спецпоселення в Челябінську область (звільнена 08.07.1958 року) на підставі ст.3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» реабілітована.

Згідно довідки від 17.10.1991 року №4/5-23828-Р, виданої Управлінням внутрішніх справ Львівської області МВС УРСР , ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (батько позивача) та його дочка ОСОБА_5 були виселені з конфіскацію майна 21.10.1947 року із с.Бандрів, Нижньо-Устрицького району, Дрогобицької області згідно постанови особливої наради при МДБ СРСР від 13.03.1948 року визначені на спецпоселення в Челябінську область (померли в Челябінській області) на підставі ст.3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» реабілітовані.

Комісією з питань поновлення прав реабілітованих та соціального захисту жертв політичних репресій Львівської обласної ради, керуючись ч.4 п.7 Постанови Верховної Ради України від 24.12.1993 року №3812-XII «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», Постановою Верховної Ради України від 19.11.1992 року №2805- XII «Про порядок надання пільг реабілітованим особам, які були репресовані за межами республіки і проживають на території України» на підставі ст.3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» ОСОБА_1 визнана реабілітованою.

У березні 2018 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України Управління обслуговування громадян Шевченківського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою щодо невиплати їй надбавки до пенсії, як реабілітованій особі в розмірі передбаченому п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

02.04.2018 року №801/02.13-11 Пенсійним фондом відмовлено позивачу у виплаті надбавки до пенсії, як реабілітованій особі в розмірі передбаченому п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». Зазначає, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян», громадянам які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн., а членам їх сімей яких було примусово виселено - 43,52 грн. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року становить 2036,49 грн., в т.ч. 43,52 грн. - підвищення як членам сімей, яких було примусово переселено, яке виплачується з 01.06.2001 року.

Вважаючи вищевказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з пунктом 6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що з 01.09.2008 громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 грн.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено розмір мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком.

За чинним законодавством України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ст. 28 вказаного Закону, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

Згідно із вимогами ст.7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком, наведене у ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід застосовувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Аналізуючи співвідношення пункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 та пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.

Таким чином, підвищення до пенсії, яке виплачується відповідачу в обсягах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654, звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу.

Відповідно до змісту ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог стосовно визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) надбавки до пенсії як реабілітованій особі в розмірі передбаченому п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Однак, щодо вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області проводити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до п. «г» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 25 % мінімальної пенсії з віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з часу призначення пенсії за віком з врахуванням виплачених сум до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат, суд вважає за необхідне застосувати норми ст.ст. 122, 123, КАС України, оскільки такі заявлені позивачем за межами строку звернення до суду, без клопотання про поновленя пропущеного строку.

Відповідно до вимог ст.123 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами..

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із вимогами ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно матеріалів справи, позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про щодо виплати підвищення до пенсії починаючи з часу призначення пенсії за віком з врахуванням виплачених сум до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат поданий після закінчення шестимісячного строку звернення до суду, який в даному випадку слід обчислювати з дня подачі позову до суду, тобто з 05.12.2018 року, з позовної заяви та доданих до неї матеріалів судом не встановлено підстав для визнання причин пропуску такого строку поважними, тому позов в частині виплати підвищення до пенсії починаючи з часу призначення пенсії за віком з врахуванням виплачених сум до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат слід залишити без розгляду.

Норма ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не підлягає застосуванню, оскільки в даному випадку спір стосується не лише виплати, але й нарахування суми надбавки.

Таким чином, необхідно застосувати норми ст. ст. 122, 123 КАС України та залишити без розгляду позовну заяву в частині виплати підвищення до пенсії починаючи з часу призначення пенсії позивачу до 04.12.2018 року включно.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) надбавки до пенсії як реабілітованій особі в розмірі передбаченому п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 з 05.12.2018 року нарахування та виплату пенсії відповідно до п.«г» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

Залишити без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до п.«г» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 25 % мінімальної пенсії з віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до 04.12.2018 року.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Крутько О.В.