Ухвала суду № 79060752, 08.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

08 січня 2019 року м. Київ Справа № 320/62/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В., розглянувшипозовну заявуОСОБА_1доГоловного управління ДФС у Київській областіпровизнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати: наказ відповідача від 23.07.2018 № 1561; податкові повідомлення-рішення відповідача від 25.09.2018 № 0016921304, 25.09.2018 № 0016881304, 25.09.2018 № 0016871304 та 25.09.2018 № 0016861304; вимогу відповідача від 25.09.2018 № Ф-0016861304 про сплату боргу (недоїмки); рішення відповідача від 25.09.2018 № 0016841304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; рішення відповідача від 25.09.2018 № 0016901304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

В силу положень частини сьомої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (частина третя статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, згідно з приписами частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання адміністративного позову майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд звертає увагу позивача на те, що майновими вимогами є будь-які вимоги суб'єктів права, що пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням, обміном, розподілом майна, у тому числі нерухомими та рухомими речами, грошовими коштами тощо.

Рішення суб'єкта владних повноважень, яким визначено грошове зобов'язання платника податків, суму адміністративно-господарських, штрафних санкцій, зменшено суму бюджетного відшкодування, від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства, податком на додану вартість тощо, породжує підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи, а відтак, вимога про визнання протиправним та/або скасування такого рішення носить майновий характер.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI).

Як встановлено судом, позовні вимоги позивача носять одночасно майновий і немайновий характер.

Відтак, з огляду на те, що позовну заяву направлено позивачем до суду засобами поштового зв'язку 28.12.2018, розмір судового збору при зверненні до суду з даним адміністративним позовом з урахуванням положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 № 2246-VIII повинен складати 9514,80 грн (=8810,00 грн + 704,80 грн).

Разом з тим позивачем долучено до позовної заяви квитанцію від 28.12.2018 № 0.0.НОМЕР_1.1 про сплату судового збору у сумі 704,80 грн, тобто у розмірі, що не відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI.

Крім того, оскаржуваний наказ (його копія) в матеріалах позовної заяви відсутній. Клопотання про витребування вказаного документа позивачем до матеріалів позовної заяви також не приєднано.

Суд також звертає увагу позивача на положення частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Цією ж статтею встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, в силу положень статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, який є спеціальним законом у сфері забезпечення збору та обліку єдиного внеску, у разі, якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів за результатами розгляду його скарги на вимогу про сплату єдиного внеску або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, вимога № Ф-0016861304 про сплату боргу (недоїмки), рішення № 0016841304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та рішення № 0016901304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, які позивач просить визнати протиправними та скасувати, винесені відповідачем 25.09.2018.

Водночас з даною позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду лише 28.12.2018 (відбиток календарного штемпеля підприємства поштового зв'язку на конверті від 28.12.2018), тобто з порушенням спеціального десятиденного строку звернення до суду щодо оскарження рішень територіального органу доходів і зборів, визначеного статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI.

Разом з тим заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано.

Наведені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи приписи статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу для усунення зазначених недоліків.

Вказані недоліки повинні бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку; оригіналу платіжного документу, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 8810,00 грн; наказу Головного управління ДФС у Київській області від 23.07.2018 № 1561 та його належним чином засвідченої копії (а у разі його відсутності - клопотання про його витребування).

Враховуючи викладене, керуючись частиною першою статті 169, статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати (видати) позивачу невідкладно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Харченко С.В.