Рішення № 79060728, 26.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2018 року № 372/613/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Гр. ОСОБА_1 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання дій протиправними дій щодо складання постанови від 20.02.2018 № 010853 та її скасування.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21.03.2018 відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 25.04.20108 залучено в якості другого співвідповідача Державну службу з безпеки на транспорті.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21.05.2018 адміністративну справу передано до Київського окружного адміністративного суду.

До Київського окружного адміністративного суду дана справа надійшла 08.06.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 дану справу прийнято до свого провадження та ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у порядку письмового провадження.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова винесена протиправно, оскільки 31.01.2018 позивач не займався пасажирськими перевезеннями, йому не відомо звідки могла бути отримана інформація про те, що у вказану дату він знаходився у Черкаській області та внаслідок чого ним, начебто, були порушені вимоги ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 р. № 2344-III (далі - Закон № 2344-III) за перевезення пасажирів без оформлення договору із замовником транспортних послуг, які зазначені в оскаржуваній постанові. Зазначив, що 31.01.2018 його ніхто не зупиняв, жодного акта чи протоколу відносно нього не складалося, перевірка не проводилась, жодна посадова особа не робила запису у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та не ставила свій підпис.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив, в якому у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що підставою для винесення оскаржуваної постанови було порушення відповідачем вимог абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону № 2344-III, а саме, під час пасажирських перевезень за маршрутом «м. Київ - м. Корсунь-Шевченківський» позивачем не було оформлено договір із замовником транспортних послуг, не оформлено документ, що посвідчує оплату транспортних послуг та відсутня індивідуально-контрольна книжка. Результати перевірки були зафіксовані в акті від 31.01.2018 № 008899. У подальшому на підставі вказаного акта перевірки було винесено оскаржувану постанову.

Судом встановлено, що позивач є власником автомобіля марки Mercedes-Benz, модель Sprinter 313 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1

Посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 31.01.2018 проведена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме: автомобіля марки Mercedes-Benz, модель Sprinter 313 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2, водієм якого був позивач, про що було складено відповідний акт № 008899.

Під час перевірки посадовими особами відповідача виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт - надання послуг з нерегулярних перевезень за маршрутом «м. Київ - м. Корсунь-Шевченківський», без оформлення документів, перелік яких передбачений ст. 39 Законом України «Про автомобільний транспорт», а саме: не оформлено договір із замовником транспортних послуг, не оформлено документ, що посвідчує оплату транспортних послуг та відсутня індивідуально-контрольна книжка

Із вказаного акту вбачається, що водій від підпису та пояснень відмовився.

На підставі акту перевірки № 008899 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки було прийнято постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу № 010853, якою позивачу на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону № 2344-III було нараховано штраф у розмірі 1700 грн. 00 коп.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваною постановою, звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані Законом № 2344-III, Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 7 червня 2010 р. № 340 (далі - Положення №340) та Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24 червня 2010 р. N 385 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно ст. 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно ч. 1 ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно ч. 2 ст. 48 Закону № 2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону № 2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані, зокрема, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.

Отже, з наведеного слідує, що автомобільні перевізники під час здійснення внутрішніх перевезень вантажів зобов'язані мати документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, а також інші документи, передбачені законодавством.

При цьому суд звертає увагу на те, що автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

У свою чергу, водії транспортного засобу під час здійснення внутрішнього перевезення вантажу повинні мати посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортну накладну або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови були висновки відповідача, викладені в акті № 008899, про надання позивачем послуг із нерегулярних пасажирських перевезень, без оформлення документів, передбачених ст. 39 Закону № 2344-III, зокрема, відсутній договір із замовником транспортних послуг (погоджений інформаційний лист), не оформлено документ, що посвідчує оплату транспортних послуг та відсутня індивідуально-контрольна книжка.

При вирішенні правомірності винесення відповідачем оскаржуваної постанови судом враховано таке.

Згідно з з вимогами ч.15 ст.6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, яким передбачено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень (далі- Порядок №1567).

Відповідно до вимог п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки, зокрема, перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Як слідує з п.2 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно п. 3 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Відповідно п.4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Згідно абз. 1 п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Відповідно п. 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Пунктом 29 Порядку № 1567 передбачено, що копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

У разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення (абз.2 п.29 Порядку №1567).

Отже, після складання посадовою особою органу державного контролю акту, в якому зафіксовано встановлені під час проведення перевірки порушення особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення здійснюється розгляд справи про порушення.

При цьому розгляд справи про порушення можливий у відсутність уповноваженої особи суб'єкта господарювання лише у разі належного сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку чи рекомендований лист із повідомленням.

Водночас, надане відповідачем повідомлення від 09.02.2018 №1213/17/03-18 не може бути підтвердженням повідомлення позивача про розгляд справи про порушення,, оскільки суду не надано підтвердження його направлення позивачу рекомендованим листом з повідомленням.

При цьому матеріали справи не містять інших належних та допустимих доказів, які підтверджують факт відправлення та отримання позивачем вказаного повідомлення, що свідчить про порушення вимог п.26 Порядку №1567.

За таких обставин суд дійшов висновку про порушення відповідачем порядку винесення оскаржуваної постанови, а отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо її винесення є обґрунтованими.

Враховуючи, що судом визнано протиправними дії щодо винесення оскаржуваної постанови, підлягають задоволенню і позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови № 010853, оскільки позовні вимоги в цій частині є похідними.

Відповідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання процедури розгляду справи про правопорушення щодо позивача, і тим самим не довів правомірність прийняття спірної постанови.

При цьому суд зазначає, що несповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення унеможливило прийняття позивачем участі у розгляді справи та надання доказів на спростування висновків про порушення.

Водночас, при вирішенні справи судом не можуть бути взяті до уваги обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами.

Відповідно до ст. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 02.03.2018.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 205, 241, 245, 246, 257, 259-262, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки щодо складання постанови від 20.02.2018 № 010853.

Визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 20.02.2018 № 010853.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.