Рішення № 79060565, 28.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2018 р. Справа№0540/9224/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суду складі головуючого судді Циганенка А.І., за участі секретаря судового засідання Шемет Я.О., представника відповідача Яковлевої А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Торецьккомсервіс» Торецької міської ради до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2018 року шляхом надіслання поштою позивач, Комунальне підприємство «Торецьккомсервіс» Торецької міської ради, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач незаконно прийняв рішення, яким застосував штрафні санкції та нарахував пеню за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 165587,28 гривень. З посиланням на пункт 9-4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення №0028344312-156 від 17.05.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пенні у розмірі 165587,82 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що він звільнений від обов'язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО. За таких обставин, на думку позивача, до нього не можуть бути застосовані штрафні та фінансові санкції за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.

У відзиву на адміністративний позов відповідач позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. Позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому не звільнений від своїх обов'язків, визначених статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». На думку відповідача пункт 9-4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратив чинність.

26 вересня 2018 року позовна заява залишена без руху.

10 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження.

10 жовтня 2018 року від відповідача витребувані докази.

31 жовтня 2018 року за клопотанням представника відповідача розгляд справи продовжений за правилами загального позовного провадження.

18 грудня 2018 року позивачу поновлений строк звернення до адміністративного суду пропущений з поважних причин.

18 грудня 2018 року підготовче провадження було закрито та справа призначена до судового розгляду по суті на 28 грудня 2018 року.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у відзиву. Додатково пояснила, що недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску виникла у позивача до введення в дію Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство «Торецьккомсервіс» Торецької міської ради внесено в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 31217526 та перебуває на обліку в Костянтинівський об'єднаній Державній податкова інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (Торецьке вiддiлення).

17 травня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято рішення №0028344312-156 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму за період з 21 лютого 2014 року по 02 травня 2018 року 165587,82 гривень (том 1, а.с. 8).

03 липня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-381-25 станом на 30 червня 2018 року про наявність у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на суму 124149,92 гривень (том 2, а.с. 9).

25 лютого 2018 року позивачем подана до Державної фіскальної служби України скарга №13/147 на вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-381-25 від 03.07.2018 (том 2, а.с. 10).

29 серпня 2018 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги №27763/6/99-99-11-02-02-25, яким скарга позивач була залишена без задоволення, а вимога без зміню (том 2, а.с. 11).

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

За вимогами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VІІ до Закону № 2464-VI та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право на адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI.

Згідно з ч. 1 ст. 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Стаття 4 Закону № 2464-VIвизначає перелік суб'єктів, які відносяться до платників єдиного внеску.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VIпередбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом 1 ч 8 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону №2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, ч. 1 якої передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції.

Закон № 1669-VII, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Підпунктом 8 п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підп. «б» розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 93 такого змісту: «Платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу».

Згідно з п. 2 Закону України від 02 березня 2015 року № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці», п. 93 в редакції Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII вважати п. 94.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Тобто, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону №2464-VI.

З урахуванням абз. 3 п. 93 (у подальшому п. 94) розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Судом встановлено, що спірне рішення органу доходів і зборів прийнято стосовно позивача, як платника єдиного внеску, що перебуває на обліку в органі доходів і зборів, який розташований в м. Дзержзинськ (переліком віднесений до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція), про накладення на позивача штрафу та нарахування пені відповідно до ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI за період з 21 лютого 2014 року по 02 травня 2018 року, тобто частково в період проведення антитерористичної операції.

Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 2016 року №984-VІІІ «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» місто Дзержинськ перейменовано на місто Торецьк.

З аналізу наведених правових норм й встановлених обставин справи та з урахуванням безпосередньо абз. 3п. 93 (у подальшому п. 94) розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, суд дійшов висновку, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону №2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

В абз. 2 п. 93 (у подальшому п. 94) Закону №1669-VII зазначено про підставу для звільнення платників єдиного внеску від виконання їх обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, а саме, подання заяви до органу доходів та зборів за місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Зміни до Закону № 2464-VI у частині звільнення платників єдиного внеску, які перебувають на території антитерористичної операції, від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати внесено саме Законом №1669-VII.

За змістом ст. 1, ч. 1, 2 ст. 8 Основного Закону Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі й мають відповідати їй.

Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше актом.

Органи доходів і зборів, а також платники єдиного внеску під час здійснення своїх повноважень та обов'язків застосовують приписи Закону № 2464-VI, оскільки правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, передбачені саме цим Законом, норми якого є спеціальними в порівнянні з нормами Закону №1669-VII.

Щодо подання заяви як обов'язкової підстави для звільнення від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, суд зазначає, що її подання є додатковою умовою для списання і в подальшому ненарахування штрафних санкцій та пені на суми несвоєчасної сплати зобов'язань по єдиному внеску, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу. Платник єдиного внеску має можливість подання такої заяви протягом певного строку (тридцяти днів) після закінчення антитерористичної операції.

Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі № 2464-VI та не потребує додаткового звернення, оскільки ця норма встановлює «незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій» та адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Отже, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - Суд), викладену, зокрема, в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Тобто, норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлучамення, завжди трактуються на користь особи.

Дана справа є типовою, тобто відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №812/292/18 (адміністративне провадження №Пз/9901/22/18), а тому судом враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0028344312-156 від 17 травня 2018 року є протиправним та підлягає частковому скасуванню.

Як встановлено судом, згідно «Інтегрованої картки платника єдиного внеску Комунального підприємства «Торецьккомсервіс» Торецької міської ради» недоїмка у позивача виникла 20 лютого 2014 року, тобто до початку проведення АТО (том 1, а.с. 41).

Спірним рішенням пеня та штрафи застосовані за період з 21 лютого 2014 року по 02 травня 2018 року, таким чином, в період з 21 лютого по 14 квітня 2014 року позивач не був звільнений від обов'язку щодо сплати ЄСВ, а тому відповідач правомірно нарахував пеню та штраф за цей період.

В додаткових пояснення відповідач зазначив, що за період після 14 квітня 2014 року позивачу була нарахована пеня в сумі - 22631,63 гривень, штраф - 137320,91 гривень.

Таким чином, суми пені та штрафу, нараховані спірним рішення, є протиправними та підлягають скасуванню за період з 14 квітня 2014 року по 02 травня 2018 року.

Перевіривши рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень - на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору, здійснені позивачем, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

При подачі позову позивач сплатив 2483,83 гривень судового збору.

Суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на загальну суму 159952,54 гривень (22631,63 + 137320,91), що становить - 96,6% ((159952,54:165587,28)х100).

Таким чином, на позивача покладається 3,4% судових витрат, що складає 84,45 гривень, на відповідача - 96,6%, що складає 2399,38 гривень.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25,72-7 6, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов Комунального підприємства "Торецьккомсервіс" Торецької міської ради (місцезнаходження: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Героїв праці, б.3, код ЄДРПОУ - 31217526) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, б.114, код ЄДРПОУ - 39406028) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №0028344312-156 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, прийняте Головним управлінням ДФС у Донецькій області 17 травня 2018 року, в частині застосування штрафу у розмірі 137320 (сто тридцять сім тисяч триста двадцять) гривень 91 копійка за період з 14 квітня 2014 року по 02 травня 2018 року, в частині нарахування пені у розмірі 22631 (двадцять дві тисячі шістсот тридцять одна) гривня 63 копійки за період з 14 квітня 2014 року по 02 травня 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Комунального підприємства "Торецьккомсервіс" Торецької міської ради судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2399 (дві тисячі триста дев'яносто дев'ять) гривень 38 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 28 грудня 2018 року.

Повне рішення складено 08 січня 2019 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Циганенко А.І.