Рішення № 79060527, 28.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2018 року № 810/4724/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом гр. ОСОБА_1 до Київського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії ,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Київського обласного військового комісаріату щодо відмови у видачі йому довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 18 травня по 20 травня 1986 року без урахування нарахування та виплати додатково коштів за:

одноразову винагороду у розмірі 974, 52 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення;

премію за роботу у зоні відчуження у розмірі 400 крб.;

добові у розмірі 10, 50 крб.;

за харчування 8, 55 крб.;

- зобов'язати Фастівський міський відділ ( з обслуговування міста Фастова і Фастівського району ) ГУ МВС України в Київській області нарахувати та виплатити на його користь недоплачену суму за роботу в зоні відчуження за період з 27 по 28 квітня 1996 року;

- зобов'язати Київський обласний військовий комісаріат видати йому нову довідку про грошове забезпечення з урахуванням виплат, а саме:

одноразової винагороди у розмірі 974, 52 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення;

премії за роботу у зоні відчуження у розмірі 400 крб.;

добових у розмірі 10, 50 крб.;

за харчування 8, 55 крб.;

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач у довідці про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження від 29.08.2018 № 1/3/4350, не правильно визначив розмір його фактичної заробітної плати (грошового забезпечення) за роботу у зоні відчуження, зокрема, грошового забезпечення за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 18.05.1986 по 20.05.1986 зазначено без урахування одноразової винагороди за отриману гранично допустиму дозу радіаційного опромінення у розмірі 974, 52 крб., премії за роботу в зоні відчуження в розмірі 400 крб., добових у розмірі 10, 50 крб. та за харчування у розмірі 8, 55 крб., оскільки передбачені чинним законодавством виплати за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС йому не нараховувались і не виплачувались. Вказані обставини, у свою чергу, призвели до суттєвого зниження розміру пенсії, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем 11.10.2018 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що з 1963 р. по 1990 р. позивач служив у Збройних Силах СРСР.

Під час аварії на ЧАЕС перебував на посаді військового комісара Фастівського міського військового комісаріату, військове звання підполковник.

З 18.05.1986 по 20.05.1986 був відряджений та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпосередньо на об»єкті «Укриття» Чорнобильської АЕС.

За час перебування в зоні відчуження з 18.05.1986 по 20.05.1986 позивачем отримана доза радіоактивного опромінювання 25 бер , що підтверджується довідкою від 05.04.2012 № 90.

Під впливом іонізуючого випромінювання позивач втратив здоров'я, внаслідок чого визнаний особою з інвалідністю 2 групи та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії (посвідчення серія НОМЕР_1 ), тому має право на встановлені законодавством України відповідні пільги.

На теперішній час перебуває на обліку та отримує пенсію в Фастівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області.

Так, відповідно до довідки від 08.12.2016 № 5293 за роботу (службу) в населених пунктах зони відчуження з 18.05.1986 по 20.05.1986 року посадовий оклад позивача становив 160 крб. згідно особових рахунків виплачене грошове забезпечення в сумі 163 крб. 36 коп. з урахуванням коефіцієнта 4 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10 червня 1086 року № 207-7 «Об условиях оплаты труда и материального обеспечения работников предприятий, организаций и учреждений, занятых на работах, связаных с ликвидацией последствий аварии на Чернобыльской АЭС и предотвращением загрязнения окружающей среды».

Премія за діючими системами преміювання за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках із зазначенням показника преміювання, розміру премії та підстави її виплати), а також інші доплати та надбавки ( за роботу в нічний час, за класність тощо із зазначенням розміру та підстави виплати) до даної довідки не включені.

У зв'язку з відмовою відповідача - Київського обласного військового комісаріату, оформлену листом від 29.08.2018 № 1/3/4350 надати повну інформацію про усі передбаченні законодавством нарахування під виконання службового обв'язку в зоні відчуження в період з 18 по 20 травня 1986 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склалися, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язати діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання спірних відносин з урахуванням дії законів та інших нормативно-правових актів в часі здійснювалось, зокрема:

-постановою Ради Міністрів СРСР від 7 травня 1986 року № 524-156;

-розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964;

-розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031;

-постановою Ради Міністрів СРСР від 5 червня 1986 року № 655-195;

-постановою Ради Міністрів УРСР від 8 травня 1986 року № 168-5;

-постановою Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1986 року № 207-7;

-відомчими нормативно-правовими актами, - наказами МВС СРСР, МВС УРСР, зокрема від 19 березня 1984 року № 090, від 05.05.1986 р. № 020 лс, від 11 травня 1986 року № 0130, від 26 травня 1986 року № 0149, від 30 червня 1986 року № 0189 та іншими.

Так, пунктом 1 постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 7 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств та організацій зони Чорнобильської атомної електростанції» було надано право керівникам підприємств та організацій проводити оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, по підвищеним на 100 процентів тарифним ставкам (відрядним розцінкам) та посадових окладах, конкретні розміри яких встановлюються з урахуванням складності та терміновості виконуваних робіт.

Абзацом другим цього пункту було передбачено виплату військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадових окладів та окладів за спеціальним званням в подвійному розмірі.

Абзацом третім цього пункту було передбачено особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, начальницькому та рядовому складу органів внутрішніх справ виплачувати крім того добові та забезпечувати їх безкоштовним харчуванням.

Пунктом 2 постанови Ради Міністрів УРСР від 8 травня 1986 року № 168-5 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції»» доведено до відома міністерств, відомств УРСР, облвиконкомів, Київського і Севастопольського міськвиконкомів про прийняття постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 524-156, а пунктом 3 цієї постанови на міністрів, керівників відомств, голів обл(міськ)виконкомів покладено персональну відповідальність за виконання зазначеної постанови.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР № 964 рс від 17 травня 1986 року «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати» надано право голові урядової комісії з ліквідації аварії виплачувати працівникам, які відзначилися при виконанні особливо важливих і відповідальних робіт в залежності від небезпеки їх проведення одноразову винагороду в розмірі до 1000 руб; дозволено керівникам міністерств і відомств, які беруть участь у ліквідації аварії, за узгодженням з головою урядової комісії з ліквідації аварії проводити у виняткових випадках оплату праці працівників, зайнятих на зазначених роботах в III зоні небезпеки, в п'ятикратному розмірі у порівнянні з установленими діючим законодавством нормами, в II зоні - в чотирикратному і в I зоні - в трикратному розмірі (абзац перший). У тих випадках, коли працівник отримує максимально допустиму дозу радіації і в зв'язку з цим не допускається для подальшої роботи у вказаних зонах небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода в розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського і начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового забезпечення за посадою і військовому або спеціальному званню, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 руб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 руб. (абзац другий).

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР № 1031 рс від 23 травня 1986 року «Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» поширено: а) на військовослужбовців, начальницький і рядовий склад органів внутрішніх справ, зайнятих на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, порядок і розміри підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964. При цьому грошове забезпечення в підвищених розмірах виплачувати виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також з окладу на військовим або спеціальним званням (абзац перший).

Постановою Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 5 червня 1986 року № 665-195 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і попередженням забруднення навколишнього середовища» надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам проводити оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964. Оплата праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, проводиться відповідно у чотири, - три- і двократному розмірах, понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), установленому за основним місцем роботи (абзац третій і четвертий пункту 1).

Пунктом 2 цієї постанови дозволено міністерствам і відомствам виплачувати працівникам, в тому числі військовослужбовцям військових частин і органів КДБ СРСР, військовозобов'язаним, призваним на збори, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, направленим на роботи, зазначені у пункті 1 цієї постанови, добові в розмірі 3 руб. 50 коп., а також забезпечувати їх безкоштовним триразовим гарячим харчуванням (з розрахунку 2 руб. 85 коп. на добу) та безкоштовним житлом (абзац 1).

Постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професійних спілок від 10 червня 1986 року № 207-7 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та попередженням забруднення навколишнього середовища» доведено до відома міністерств, відомств УРСР, облвиконкомів, Київського і Севастопольського міськвиконкомів, республіканських комітетів, обласних і Київської міської ради професійних спілок про прийняття постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195, а пунктом 2 цієї постанови зобов'язано міністрів, керівників відомств, голів облвиконкомів, Київського та Севастопольского міськвиконкомів, голів республіканських комітетів, обласних та Київської міської ради профспілок забезпечити виконання зазначеної постанови.

Постановою ЦК КПРС, ПВР СРСР, РМ СРСР, ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 524-156 було, зокрема, надано право керівникам підприємств і організацій проводити оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих на роботах з ліквідації наслідків аварії, у підвищеному на 100 відсотків розмірі, а також передбачено виплату військовослужбовцям та працівникам органів внутрішніх справ, які виконували службові обов'язки в зоні ЧАЕС, посадових окладів та окладів по військовому та спеціальному званню у подвійному розмірі і виплачувати добові та забезпечувати їх безкоштовним харчуванням.

У подальшому правовому регулюванні вказані положення постанови зазнали змін та уточнень.

Так, розпорядженням РМ СРСР № 964 рс від 17 травня 1986 року було надано право голові урядової комісії з ліквідації аварії приймати рішення про виплату працівникам, які відзначилися при виконанні особливо важливих і відповідальних робіт в залежності від небезпеки їх проведення одноразову винагороду в розмірі до 1000 руб., а також дозволено керівникам міністерств і відомств, які брали участь у ліквідації аварії, за погодженням з головою урядової комісії проводити у виняткових випадках оплату праці працівників, зайнятих у відповідних зонах небезпеки, у кратному розмірі (5, 4, 3) у порівнянні з установленими чинним законодавством нормами (абзац перший). Крім того, цим же розпорядженням було передбачено, зокрема, виплату працівникам органів внутрішніх справ одноразової винагороди 500 руб. у випадку отримання максимально допустимої дози радіації, у зв'язку з чим він не допускався для подальшої роботи у вказаних зонах небезпеки (абзац другий).

Розпорядженням РМ СРСР № 1031 рс від 23 травня 1986 року порядок і розміри підвищеної оплати праці, передбачені названим розпорядженням, було поширено, зокрема, також на працівників органів внутрішніх справ.

Постановою РМ СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195 надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам проводити оплату праці працівників, зайнятих на роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у відповідних зонах небезпеки у кратних розмірах (4, 3, 2) понад середньомісячній зарплату за основним місцем роботи, а також їм дозволено виплачувати працівникам, в тому числі працівникам органів внутрішніх справ, добові у розмірах 3,50 руб. та забезпечувати безкоштовним триразовим гарячим харчуванням з розрахунку 2,85 руб на добу та безкоштовним житлом.

Відповідні положення були передбачені наказом МВС СРСР від 26.05.1986 р. № 0149, наказом МВС СРСР від 30.06.1986 р. № 0189, яким вони були частково змінені та доповнені, іншими наказами МВС СРСР та МВС УРСР.

Також, суд звертає увагу, що листом Міністерства праці та соціальної політики від 13.04.2001 № 03-3/1652-018-2 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 рр. осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» роз'яснено особливості грошового утримання військовослужбовців, які виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС запобіганням забрудненню навколишнього середовища (п. 4), а саме:

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 р. N 1031 було визначено, що грошове утримання військовослужбовців, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в III, II, I зонах небезпеки, провадиться в 5-, 4-, 3-кратному розмірі посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також і окладів за військове і спеціальне звання. Процентна надбавка за вислугу років та інші надбавки за основним місцем служби нараховувались на одинарний посадовий оклад.

На решті території зони відчуження, що не була віднесена до зон небезпеки (зона особливого контролю), з дня аварії грошове утримання провадилось виходячи з підвищених на 100% посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також і окладів за військове або спеціальне звання, відповідно до постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156 (постанова Ради Міністрів УРСР від 08.05.86 р. N 168.)

Прибавка замість продовольчого пайка і грошова компенсація замість продпайка при призначенні пенсії не враховуються.

З аналізу норм зазначених нормативно-правових актів випливає, що положення постанови ЦК КПРС, ПВР СРСР, РМ СРСР, ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 524-156 щодо подвійних розмірів оплати праці та розпорядження РМ СРСР від 17.05.1986 року щодо кратних розмірів оплати праці не можуть застосовуватися одночасно, оскільки останнім розпорядженням були введені нові, а не додаткові умови оплати праці, які змінили попередні.

Таким чином, після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 р. № 964 робота на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС оплачувалась у кратному розмірі до тарифної ставки (посадового окладу) за місцем роботи відповідно до зони небезпеки, у якій вона виконувалась, тобто без застосування підвищення на 100 відсотків тарифів та подвійних посадових окладів і окладів за спеціальним званням, які раніше були передбачені постановою ЦК КПРС, ПВР СРСР, РМ СРСР, ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 524-156.

Як встановлено судом, позивачу було нараховано і виплачено грошове забезпечення за дні роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у спірний період з урахуванням кратності у відповідній зоні небезпеки, яке включено до довідки для обчисленні пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2016 року (К/800/38136/15), від 22 грудня 2016 року (К/800/49262/15), в ухвалі від 21 січня 2016 року (К/800/43268/15) та в ухвалі від 14вересня 2016 року (К/800/38114/15).

Не передбачено преміювання, надбавки та оплата за несення служби в надурочний час, у вихідні та святкові дні і наказом МВС СРСР від 19 березня 1984 року № 090.

Також слід зазначити, що виплата премії за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС жодними нормативно-правовими актами не передбачена і могла мати місце відповідно до прийнятих у відомстві положень з питань преміювання.

Посилання позивача на п. 3 постанови Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1986 року № 207-7, яким вирішено виділяти в розпорядження Міністерства енергетики і електрифікації СРСР для заохочення працівників підприємств, установ і організацій (незалежно від їх підвідомчої підпорядкованості), які безпосередньо беруть участь в роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, кошти, суд оцінює критично, оскільки даний пункт не визначає обов'язковість виплати премії.

Таким чином, частина виплат не була передбачена чинним на той час законодавством, а інші не мали обов'язкового характеру і могли здійснюватися за наявності відповідних рішень органів управління.

Щодо не зазначення у довідці одноразової виплати коштів у сумі 974, 52 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 Розпорядженням Ради Міністрів СРСР № 964-рс від 17 травня 1986 року «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати» передбачено, що у тих випадках, коли працівник отримує максимально допустиму дозу радіації і в зв'язку з цим не допускається для подальшої роботи у вказаних зонах небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода в розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського і начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового забезпечення за посадою і військовому або спеціальному званню, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 руб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 руб. (абзац другий).

Основні межі радіоактивного опромінювання встановлено ст. 5 Закону України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» від 1998 р.

Згідно цієї норми основна межа дози індивідуального опромінювання населення не повинна перевищувати 1 мілізіверта ефективної дози опромінювання за рік, при цьому середньорічні ефективні дози опромінювання людини віднесено до критичної групи, не повинні перевищувати встановленого цією статтею основних дозових меж опромінення незалежно від умов та шляхів формування цих доз.

Частина 2 ст. 8 цього Закону визначає, що тимчасова евакуація людей здійснюється у разі, якщо протягом перших двох тижнів після аварії ефективна доза опромінення може досягти рівня 50 мілізівертів. Відповідно примітки до ч.1 ст.5 зазначеного закону 1 мілізіверт дорівнює 0,1 бера.

Отже, отримана позивачем доза радіоактивного опромінювання 25 бер за 18-20 травня 1986 року складає 250 мілізівертів.

Оскільки п. 2 Розпорядження Ради Міністрів СРСР № 964-рс від 17 травня 1986 року носить імперативний характер то позивачу не доплачено 974, 52 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення ( 164, 84 крб. - оклад + 160 крб - військове звання х 3 = 974, 52 крб.).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).

Ухвалою Вищого адміністративного суду № К/ 9991/ 71523/ 12 встановлено, що в разі неправильної оплати роботи в зоні відчуження підприємство, установа, організація на підставі первинних документів має провести перерахунок заробітної плати згідно з законодавством.

Таким чином, розрахунок грошового утримання позивача на час виконання роботи в зоні відчуження має бути здійснений з урахуванням одноразової виплати коштів у розмірі 974, 52 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Київського обласного військового комісаріату у видачі ОСОБА_1 довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 18 травня по 20 травня 1986 року без урахування одноразової виплати коштів у сумі 974, 52 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання.

Зобов'язати Київський обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_1 нову довідку про грошове забезпечення з урахуванням одноразової виплати коштів у розмірі 974, 52 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.