Рішення № 79060224, 28.12.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 грудня 2018 року Справа № 0840/3894/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 АДРЕСА_2

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому позивач просить суд: визнати дію відповідача, пов'язану з не призначенням позивачу військової пенсії за вислугою років неправомірною та зобов'язати відповідача розглянути документи позивача про призначення пенсії та призначити позивачу - прапорщику у відставці військову пенсію за вислугу років з дня звернення за призначенням пенсії (з 19 жовтня 2017 року) відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей» від 15.06.2004 № 1763-IV та пп. «в» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII в редакціях Законів, які діяли на час звільнення позивача.

Ухвалою суду від 24.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №0840/3894/18.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 проходила безперервну військову службу в Збройних Силах України, вислуга років в календарному обчисленні складає 15 р. 2 міс. 26 дн. 17.09.2004 позивача звільнено у відставку за станом здоров'я, а також у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України. 25.02.2007 позивач досягла 45-річного віку та набула права на отримання пенсії за вислугу років відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей» від 15.06.2004 № 1763-IV та пп. «в» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII. В серпні 2018 року, на виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя, Запорізький обласний військовий комісаріат направив відповідні документи позивача до ГУ ПФУ в Запорізькій області. Листом від 23.08.2018 №615 ОСОБА_1 повідомлено, що права на військову пенсію вона не має, оскільки з військової служби звільнена у віці 42 років. Вважає дії відповідача протиправними та просить задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 17.10.2018 №32916), в якому зазначає, що відповідно до пп. 11 п. 1 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей» для військовослужбовців, які звільняються зі Збройних сил України у зв'язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 15 календарних років пенсія обчислюється у розмірі 50% відповідного грошового забезпечення. Дана редакція закону діяла з 08.07.2004 по 13.09.2011. З 13.09.2011 редакція даного Закону передбачає наявність вислуги 20 календарних років для призначення пенсії. Позивач звернулась із заявою про призначення пенсії 19.10.2017, отже на момент звернення вона не має достатньої календарної вислуги років. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у період з 06.08.1989 по 01.11.2004 проходила безперервну військову службу в Збройних Силах України, має військове звання «прапорщик», та вислугу років в календарному обчисленні 15 років 2 місяці 26 днів, що підтверджуються військовим квитком, посвідченням прапорщика (мічмана), послужним списком та не заперечується сторонами.

На підставі наказу Командувача військ Південного оперативного командування від 17.09.2004 № 112-ПМ ОСОБА_1 звільнено у відставку за пп. «в» п. 63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 № 1053/2001, за станом здоров'я, а також у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.

Наказом командира військової частини А 1392 від 01.11.2004 № 306 позивача виключено з 01.11.2004 зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.

Актами огляду МСЕК від 01.09.2004, від 29.08.2005, від 29.08.2006 позивачу встановлено третю групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби, на підставі чого в період з 2004 року по 2008 рік остання отримувала пенсію по інвалідності.

За результатами чергового огляду з 16.09.2008 по 23.09.2008 ОСОБА_1 визнано не інвалідом, про що надано відповідну довідку (висновок №4909) та у зв'язку із чим припинено виплату пенсії по інвалідності.

25.02.2007 позивачу виповнилося 45 років.

19.10.2017 року ОСОБА_1 звернулась до Запорізького обласного військового комісаріату із заявою про призначення пенсії за вислугу років та отримала відмову, оформлену листом від 19.10.2017 № 1441/с, мотивовану тим, що позивач має лише 15 років вислуги, а не 20 років, та 45-річного віку вона досягла лише у 2007 році.

Позивач звернулась із заявою про призначення пенсії до ГУ ПФУ в Запорізькій області. Листом від 01.11.2017 №1068/С-9 її повідомлено про те, що з питань, які стосуються права на пенсію та документів, необхідних для її призначення, необхідно звертатися до уповноваженого органу Міноборони України.

Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до суду. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2018 по справі №333/6766/17 зобов'язано Запорізький обласний військовий комісаріат направити документи прапорщика у відставці ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей» від 15.06.2004 року № 1763-IV та п.п. «в» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб», звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII в редакціях Законів, які діяли на час звільнення ОСОБА_1. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути документи про призначення пенсії та призначити прапорщику у відставці ОСОБА_1 військову пенсію за вислугу років з дня звернення за призначенням пенсії (з 19 жовтня 2017 року) відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей» від 15.06.2004 року № 1763-IV та п.п. «в» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII в редакції Законів, які діяли на час її звільнення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018

рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2018 у справі № 333/6766/17 (2-а/333/351/17) скасовано в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути документи про призначення пенсії та призначити прапорщику у відставці ОСОБА_1 військову пенсію за вислугу років з дня звернення за призначенням пенсії (з 19 жовтня 2017 року) відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей» від 15.06.2004 року № 1763-IV та п.п. «в» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII в редакції Законів, які діяли на час її звільнення, і прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

На виконання рішення суду, розглянувши документи позивача, листом від 23.08.2018 №615 ГУ ПФУ в Запорізькій області її повідомлено про те, що права на пенсію за вислугу років у неї не виникає, оскільки її звільнено зі служби в 2004 році у 42-річному віці та з того часу на службі позивач не перебувала.

Не погоджуючись з діями відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується наступним.

Закон України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей» від 15.06.2004 № 1763-IV (далі - Закон № 1763-IV) встановлює правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв'язку зі скороченням чисельності Збройних Сил України в ході їх реформування, та членів їхніх сімей.

Пунктом 11 статті 1 Закону № 1763-IV передбачено, що особам, які звільняються з військової служби на підставі нормативно-правових актів, прийнятих у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, надаються такі гарантії соціального захисту: для військовослужбовців, які звільняються зі Збройних Сил України у зв'язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 15 років пенсія обчислюється у розмірі 40 відсотків від грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 відсотки за кожний наступний рік, але не більше ніж

50 відсотків відповідного грошового забезпечення.

Вказана редакція Закону № 1763-IV діяла на момент звільнення позивача з військової служби у 2004 році.

Згідно із Законом від 08.07.2011 N 3668-VI до пункту 11 ст. 1 Закону № 1763-IV внесено зміни та викладено його у наступній редакції: «для військовослужбовців, які звільняються зі Збройних Сил України у зв'язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 20 календарних років пенсія обчислюється у розмірі 50 відсотків відповідного грошового забезпечення».

За правилами, встановленими ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а тому норми пункту 11 статті 1 Закону № 1763-IV в редакції Закону України від 08.07.2011 N 3668-VI поширюються на відносини, які виникли після набуття чинності даною редакцією.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Відтак, 25.02.2007, після досягнення 45-річного віку, маючи 15 років 2 місяці 26 днів вислуги років в календарному обчисленні, ОСОБА_1 набула права на пенсію за вислугу років, що передбачено пунктом 11 статті 1 Закону № 1763-IV.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

Частиною 1 ст. 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Пунктом «а» статті 1-2 Закону № 2262-XII передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом.

Призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України (ст. 10 Закону № 2262-XII).

Пунктом «в» статті 12 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 20 календарних років і більше, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей».

Відповідно до пункту «б» ст. 50 Закону № 2262-XII, пенсії відповідно до цього Закону призначаються: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків.

Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією (ст. 50 Закону № 2262-XII).

Звертаючись із відповідною заявою до органів Пенсійного фонду несвоєчасно (19.10.2017, що не заперечується сторонами), ОСОБА_1 не втрачає права на призначення пенсії, набутого 25.02.2007, а лише втрачає можливість отримати належну їй пенсію саме з дня виникнення права на її отримання.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 (АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) військової пенсії за вислугою років з 19.10.2017.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) призначити ОСОБА_1 (АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) - прапорщику у відставці військову пенсію за вислугу років з дня звернення за призначенням пенсії (з 19 жовтня 2017 року), відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей» від 15.06.2004 № 1763-IV та пп. «в» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII.

4. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок присудити на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 28.12.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко