Рішення № 79053145, 28.12.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/346/18

Провадження № 2/645/871/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Бондарєвої І.В., при секретарі судових засідань - Проневич Д.О.,

Учасники справи: позивач ОСОБА_2, представник відповідача Сербіна А.В.., третя особа ОСОБА_4 - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Автогаражного кооперативу «Велозаводська» про визнання договору недійсним, третя особа: ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

22.01.2018 р. позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про визнання не дійсним договору, яка уточнена 19.02.2018 р., вказуючи, що 11.11.2015 року було укладено договір немайнового характеру про надання правових послуг між адвокатом ОСОБА_2 та автогаражним кооперативом «Велозаводська» в особі голови правління кооперативу ОСОБА_4 На виконання обов'язків за вищевказаним договором голова правління кооперативу ОСОБА_4 видав на ім'я ОСОБА_2 доручення на представництво інтересів юридичної особи в компетентних інстанціях, яке було нотаріально посвідчене приватним нотаріусом ХМНО Кімлик Н.І. 13.11.2015 року. Зі змісту доручення вбачається, що ОСОБА_4 представляв інтереси юридичної особи АГК «Велозаводська» та діяв як голова правління кооперативу відповідно до рішення зборів уповноважених членів представників АГК «Велозаводська» від 17.06.2011 року (протокол № 11 від 17.06.2011 року) та на підставі Статуту кооперативу в новій редакції, зареєстрованого 24.03.2004 року управлінням державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради, реєстраційна справа № 26468128Ю0031532. АГК «Велозаводська» за своїм напрямком діяльності є обслуговуючим кооперативом та у своїй діяльності АГК «Велозаводська» керується Статутом кооперативу та Законом України «Про кооперацію». В листопаді 2017 року позивачеві стало відомо від членів АГК «Велозаводська», що ОСОБА_4 як голова правління кооперативу загальними зборами кооперативу не обирався, тим паче існує рішення суду про скасування державної реєстрації Статуту товариства. Так, відповідно до рішення Фрунзенського райсуду м.Харкова від 09.02.2005 року по цивільній справі 2-1488/2005 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, АГК «Велозаводська» про визнання недійсними рішень загальних зборів, визнання недійсним статуту автогаражного кооперативу «Велозаводська», яке набрало законної сили , було визнано недійсним Статут автогаражного кооперативу «Велозаводська» у новій редакції, затвердженої зборами представників уповноважених АГК «Велозаводська» від 26.12.2002 року, та який був зареєстрований Управлінням державної реєстрації юридичних та фізичних осіб ХМР 24.03.2004 року, та було зобов'язано Управління державної реєстрації юридичних та фізичних осіб ХМР скасувати державну реєстрацію нової редакції Статуту.

Отже, діючою редакцією Статуту кооперативу на час укладання договору від 11.11.2015 року був Статут кооперативу у редакції від 12.02.1987 року, зареєстрований виконавчим комітетом Фрунзенської районної Ради народних депутатів м.Харкова та який був перереєстрований відповідно до розпорядження № 448 від 17.06.96 року Фрунзенською райрадою народниих депутатів м.Харкова (затверджений загальними зборами членів автогаражного кооперативу «Велозаводська», протокол № 1 від 27.01.1996 року).

Так, у відповідності до п.7.1. Статуту - органами управління кооперативу є загальні збори товариства та правління кооперативу.

У відповідності до п.7.2. Статуту - вищим органом управління кооперативу є загальні збори кооперативу, до компетенції яких входе обрання правління кооперативу.

Відповідно до п.8.1. Статуту - правління кооперативу обирається загальними зборами кооперативу строком на 5 років.

За таких обставин позивач вважає, що редакцією Статуту кооперативу від 12.02.1987 року, яка діяла на час укладання договору від 11.11.2015 р., не було передбачено обрання правління кооперативу, в тому числі голови правління, зборами уповноважених членів представників АГК «Велозаводська», бо такий орган управління як збори уповноважених членів представників АГК «Велозаводська» ані діючою редакцією Статуту кооперативу, ані Законом України «Про кооперацію» передбачені не були та в розумінні ст.15 Закону України «Про кооперацію» не є органом управління кооперативу та не мали права приймати рішення щодо обрання правління кооперативу, його голови , бо ці питання, відповідно до Статуту кооперативу у редакції від 12.02.1987 року, належить до виключної компетенції вищого органу кооперативу - загальних зборів, а умови дотримання порядку скликання зборів та їх проведення - кворуму відповідно до Статуту кооперативу.

У зв'язку з чим, позивач вважає, що ОСОБА_4, як представник юридичної особи, який укладав правочин від 11.11.2015 року, не мав законних прав та повноважень щодо представництва інтересів юридичної особи АГК «Велозаводська», бо правління кооперативу, в тому числі і голова правління кооперативу, обираються виключно загальними зборами кооперативу, а не зборами уповноважених членів представників АГК «Велозаводська», бо це суперечить ст.ст.7.1.,7.2., 8.1.Статуту кооперативу та ст. 15,16 Закону України «Про кооперацію».

Просить суд визнати недійсним договір про надання правових послуг від 11.11.2015 року, укладений між автогаражним кооперативом «Велозаводська» та адвокатом ОСОБА_2, з підстав, передбачених ст.ст.15, 16 Закону України «Про кооперацію», ст.ст.203, 215 ЦК України (а.с.2, 41).

16.02.2018 р. до суду надійшов Відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач підтверджує факт, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання юридичних послуг від 11.11.2015 року, предметом якого стало виконання дій, пов'язаних із оформленням та відчуженням права власності юридичної особи АГК «Велозаводська», а саме реєстрація права власності на нежитлові приміщення №18,19, які знаходяться на території АГК «Велозаводська». Інші обставини, зазначені позивачем, відповідачем не визнаються, з правовою позицією, наведеною позивачем, відповідачі не погоджуються в повному обсязі, з огляду на таке:

Підставою для позову стало відсутність, на думку позивача, у ОСОБА_7 повноважень на укладення вищевказаного договору.

Вказане спростовується відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно яких станом на день укладення договору ОСОБА_4 був головою правління, у графі «Прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи ведуться саме ОСОБА_4 Отже, ОСОБА_4 мав право та необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення вказаного договору із позивачем. Посилання позивача на внутрішні документи АГК «Велозаводська» (а саме порядок обрання голови правління) не належить до предмету даного спору. Про те, що між АГК «Велозаводська» та позивачем укладено спірний договір, було відомо усім бажаючим, більше того, питання, які витікали із наслідків діяльності позивача в рамках спірного договору навіть виносилось на розгляд зборів уповноважених представників членів АГК «Велозаводська». Так, наприклад, 11.03.2016 року (через невеликий проміжок часу після укладення оскаржуваного договору) були проведені збори, де до уповноважених представників було доведено інформацію про те, що «В процесі підготовки за участю юриста ОСОБА_2. (договір) було виявлено, що за даним об'єктом рішенням арбітражного господарського суду було скасовано право власності за АГК «Велозаводська». У зв'язку із ним цим усі дії по відчуженню даного об'єкту є недійсними...».

Позивач вважає, що ОСОБА_4 діяв без повноважень представника АГК, внаслідок чого

оскаржуваний договір слід визнати недійсним. Якщо припустити таке помилкове твердження позивача, мають бути застосовані наслідки, визначені ст. 241 ЦК України, згідно з якою правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Подальше прийняття наслідків укладеного правочину вказує на той факт, що цей договір було схвалено, а його наслідки прийняті АГК «Велозаводська». У зв'язку з чим просять відмовити у задоволенні позову.

27.02.2018 р. до суду надійшла відповідь на Відзив, відповідно до якої позивач вважає, що відзив не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України за наступними обставинами. Відзив мотивований тим, що відповідач вважає, що на момент укладання оскаржуваного договору ОСОБА_8 був наділений повноваженнями голови правління АГК Велозаводська» , та його повноваження підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Але витяг не містить в собі інформації щодо дати внесення запису до реєстру та документів на підставі яких ОСОБА_4 обраний головою правління АГК «Велозаводська». Також, зазначила, що відповідач у своєму відзиві посилається на правові підстави, що передбачені ст. 241 ЦК України, та які регулюють правовідносини вчинення правочину представником з перевищенням повноважень. Але це ствердження відповідача є помилковим, бо звернення до суду з вищевказаним позовом викликане тим фактом, що на час укладання правочину від 11.11.2015 року ОСОБА_4 взагалі не був наділений повноваженнями голови правління кооперативу у відповідності до діючої редакції Статуту кооперативу, а не тим фактом, що ОСОБА_4 діяв як представник з перевищенням своїх повноважень .

Крім того 09.10.2018 р. від ОСОБА_4 надійшла заява про застосування позовної давності (а.с.165).

В судове засідання учасники справи не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, від позивача - ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача - Сербіна А.В. та третя особа - ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені вчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

За таких обставин суд вважає можливим розгляд справи у відсутність сторін, на підставі наданих матеріалів справи, без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2015 р. між адвокатом ОСОБА_2 та автогаражним кооперативом «Велозаводська» в особі голови правління кооперативу ОСОБА_4, діючого на підставі Статуту, було укладено договір про надання юридичних послуг, предметом якого стало виконання дій, пов'язаних із оформленням та відчуженням права власності юридичної особи АГК «Велозаводська», а саме - реєстрація права власності на нежитлові приміщення №18,19, які знаходяться на території АГК «Велозаводська».

Вказаний договір укладений в простій письмовій формі.

При цьому текст договору не містить посилань на конкретну редакцію Статуту, на підставі якого при укладанні договору діяв ОСОБА_4 як керівник АГК.

Також судом встановлено, що рішенням Фрунзенського райсуду м.Харкова від 09.02.2005 року по цивільній справі 2-1488/2005 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, АГК

«Велозаводська», яке набрало законної сили, було визнано недійсним Статут автогаражного кооперативу «Велозаводська» у новій редакції, затвердженої зборами представників уповноважених АГК «Велозаводська» від 26.12.2002 року, та який був зареєстрований Управлінням державної реєстрації юридичних та фізичних осіб ХМР 24.03.2004 року, та зобов'язано Управління державної реєстрації юридичних та фізичних осіб Харківської міської ради скасувати державну реєстрацію нової редакції Статуту.

У відповідності з вимогами ч. 4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській, адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно положень Статуту АГК «Велозаводська» у редакції від 12.02.1987 року, зареєстрованого виконавчим комітетом Фрунзенської районної Ради народних депутатів м.Харкова та який був перереєстрований відповідно до розпорядження N 448 від 17.06.96 року Фрунзенською райрадою народних депутатів м.Харкова, що передував Статуту кооперативу, зареєстрованого 24.03.2004 року:

п.7.1. Статуту - органами управління кооперативу є загальні збори товариства та правління кооперативу;

п.7.2. Статуту - вищим органом управління кооперативу є - загальні збори кооперативу, до компетенції яких входе обрання правління кооперативу;

п.8.1. Статуту - правління кооперативу обирається загальними зборами кооперативу строком на 5 років.

Таким чином, редакцією Статуту кооперативу від 12.02.1987 року не було передбачено обрання правління кооперативу, в тому числі голови правління, зборами уповноважених членів представників АГК «Велозаводська», бо такий орган управління як збори уповноважених членів представників АГК «Велозаводська» ані діючою редакцією Статуту кооперативу, ані Законом України «Про кооперацію» передбачені не були та в розумінні ст.15 Закону України «Про кооперацію» не є органом управління кооперативу та не мали права приймати рішення щодо обрання правління кооперативу, його голови, бо ці питання відповідно до Статуту кооперативу у редакції від 12.02.1987 року належить до виключної компетенції вищого органу кооперативу - загальних зборів та за умови дотримання порядку скликання зборів та їх проведення - кворуму відповідно до Статуту кооперативу.

Також судом встановлено, що ОСОБА_4 є керівником АГК «Велозаводська, що підтверджується відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому датою державної реєстрації, датою та номером запису в Єдиному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу зазначено - 17.06.1996 р. та 09.04.2008 р. (а.с.31).

Відповідно до ст.97 ЦК України - управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.98 ЦК України - загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Відповідно до ч.1 ст.99 ЦК України - загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію та склад.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про кооперацію» - статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

У відповідності до ст. 15 Закону України «Про кооперацію» - вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу також належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про кооперацію» - виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Члени правління та голова правління обираються загальними зборами кооперативу на строк, визначений статутом кооперативу, але не більше, ніж на 5 років.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Враховуючи, що в подальшому договір про надання юридичних послуг, укладений 11.11.2015 р. між адвокатом ОСОБА_2 та АГК «Велозаводська» в особі голови правління кооперативу ОСОБА_4, в подальшому не був оскаржений (оспорений) членами АГК, до відома яких був доведений зміст договору, про що свідчить протокол зборів членів АГК від 11.03.2016 р. (а.с.29), тобто вказаний договір був схвалений членами АГК, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Наслідки сплину позовної давності, про що заявлено ОСОБА_4, в даному випадку не застосовуються, оскільки позовна давність не сплинула.

Судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 704,80 грн., понесені позивачем при поданні позову, не відшкодовуються у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог та покладаються на позивача, відповідно до положень ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 13, 76-82, 84, 133, 141, 247, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 215, 526,610, 626-628, 1054 ЦК України, суд -

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Автогаражного кооперативу «Велозаводська» про визнання договору недійсним, третя особа: ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з для отримання копії цього рішення.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчисляється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено: 08 січня 2019 року.

Головуючий - суддя