Рішення № 79052089, 08.01.2019, Вовчанський районний суд Харківської області

Справа № 617/1330/18

Провадження № 2/617/80/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2019 року Вовчанський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вовчанську Харківської області в загальному порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась у вересні 2018 року до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_5 близько 03 год. 10 хв. ОСОБА_2 у під'їзді АДРЕСА_1 наніс її сину - ОСОБА_3 удар ножом в грудну клітину зліва, чим спричинив смертельне колото-різане поранення грудної клітини, проникаюче в плевральну порожнину з ушкодженням серця і гострою крововтратою та удар ножом на відмах в скроневу область голови зліва, спричинивши різану скальповану рану волосистої частини голови у висковій області зліва. Смерть ОСОБА_3 наступила внаслідок проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини, з ушкодженням серця, що викликало гостру крововтрату. Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 09 березня 2017 року ОСОБА_2 був визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України. Діями ОСОБА_2 їй спричинено матеріальні збитки, а саме: придбання одежі та предметів поховання у сумі 1 858 грн. 00 коп.; на транспортні послуги та копку могили у сумі 1 770 грн. 00 коп.; витрати на поминальний обід у сумі 9000 грн. 00 коп. та 3 800 грн. 00 коп.; витрати на виготовлення та установку пам'ятника у сумі 7 131 грн. 50 коп. Загальна сума понесених нею матеріальних витрат становить 23 559 грн. 50 коп. Також, вона зазнала значних моральних страждань, у зв'язку зі смертю сина. ОСОБА_3 був єдиним членом сім'ї на фізичну допомогу якого вона могла розраховувати. ЇЇ інший син є інвалідом першої групи та сам потребує постійного догляду. Смерть ОСОБА_3 постійно приносить душевні страждання, його відсутність є щоденно помітною і постійно нагадує про обставини його смерті, що спричиняє їй душевні страждання та біль. Моральну шкоду, спричинену їй, позивач оцінює в 500 000 грн. 00 коп. Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 23559 грн. 50 коп., моральну шкоду в розмірі 500000 грн. 00 коп., а також понесені витрати по оплаті правової допомоги в розмірі 5000 грн. 00 коп.

Позивач під час судового розгляду заявлені вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався завчасно та належним чином. Надав до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди визнав, проти стягнення з нього моральної шкоди заперечує та не визнає. Розгляд справи просив проводи за його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.

Як встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 був сином позивача по справі ОСОБА_1 (а.с. 18).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 17).

Вироком колегії Чугуївського міського суду Харківської області від 09 березня 2017 року, ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України - умисному вбивстві ОСОБА_3, вчиненому в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок систематичного знущання з боку потерпілого.

Вказане судове рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, аналізуючи досліджені докази, суд приходить до висновку, що, відповідно до вироку колегії Чугуївського міського суду Харківської області від 09 березня 2017 року винуватість ОСОБА_2, встановлена.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати (ч. 1 ст. 1201 ЦК України).

Аналізуючи вказані норми закону, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2, як особа, що спричинила смерть ОСОБА_3, зобов'язаний відшкодувати позивачу ОСОБА_1 понесені нею витрати, пов'язані із похованням її сина та на спорудження надгробного пам'ятника.

Як встановлено з пояснень позивача та наданих нею відповідних накладних та квитанцій, остання витратила на придбання одежі та предметів для поховання 1858 грн. 00 коп.; на транспортні послуги та копку могили 1770 грн. 00 коп.; на виготовлення та установку надгробного пам'ятника 7131 грн. 50 коп., а всього - 10759 грн. 50 коп. (а.с. 6, 11, 37).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 10759 грн. 50 коп. на відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування витрат, пов'язаних з витратами на поминальні обіди у розмірі 9000 грн. 00 коп. та 3800 грн. 00 коп. відповідно, суд зазначає наступне.

Нормою ст. 1 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено, що поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб'єктів господарювання, спрямована на:

забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі - тіла);

забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є;

створення та експлуатацію об'єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань;

організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих);

надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

У ст. 2 зазначеного Закону зазначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству, а предмети ритуальної належності - вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші).

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати, понесені на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання в розумінні ст. 1201 ЦК України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначеної норми права висловлена Верховним Судом, зокрема у постанові від 21 листопада 2018 року (справа № 392/548/16-ц,

провадження № 61-21176св18).

Суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення витрат на поминальні обіди, а тому в задоволенні позовних вимог у вказаній частині необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під час судового розгляду встановлена наявність завданої моральної шкоди позивачу, яка полягала у моральних стражданнях у зв'язку зі смертю сина, внаслідок протиправних дій відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням ОСОБА_2 та вини останнього в її заподіянні (описані протиправні дії відповідача явились причиною смерті ОСОБА_3, наслідком чого є моральна шкода матері), а тому суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу діями відповідача моральної шкоди.

Що стосується розміру відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Згідно роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України, з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Згідно ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Як встановлено судом, в результаті протиправних дій відповідача загинув син позивача, смерть якого для неї є непоправимою втратою, що свідчить про те, що позивач отримала душевні страждання на все своє життя та їх неможливо оцінити в матеріальному виразі. При тому втрата рідної людини є такою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивача будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тривалість

Враховуючи наведене, розмір відшкодування суд визначає виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, характеру психологічної травми, яку вона отримала у зв'язку зі смертю сина, та неможливістю повернення до життя людини прямої спорідненості, враховуючи ступінь та тривалість моральних страждань і переживань позивача, ті обставини, що позивач є пенсіонером та має сина - інваліда. Судвизначає моральну шкоду у розмірі 200 000 грн. 00 коп., а тому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 3, ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як зазначено у ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду за захистом своїх прав, позивач понесла витрати на вказану допомогу, здійснену адвокатом Примаковою Г.О. на підставі Договору про надання правової допомоги від 15 травня 2018 року (вивчення нормативних актів та судової практики за даною категорією справ, консультації з питань стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої смертю потерпілого від злочину, оформлення запитів, оформлення позовної заяви) (а.с. 24-25).

Вартість таких послуг становить 5000 грн. 00 коп., які сплатила позивач, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 5).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача за надання професійної правничої допомоги пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати у розмірі 2012 грн. 75 коп. ((10759 грн. 50 коп. + 200000 грн. 00 коп.) / 5000 грн. 00 коп. х (23559 грн. 50 коп. + 500000 грн. 00 коп.)).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. п. 1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду; за подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду;

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2018 року складає 1762 грн. 00 коп.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнена від сплати судового збору, а тому у порядку ст. 141 ЦПК України суму судового збору необхідно стягнути із відповідача у дохід держави у розмірі 1409 грн. 60 коп. (704 грн. 80 коп. + 704 грн. 80 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 10, 76, 81, 82, 133, 141, 244-245, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, пов'язану з витратами на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 10759 (десять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2012 (дві тисячі дванадцять) грн. 75 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп. на користь Держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2

Відповідач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання: АДРЕСА_3

Суддя -