Рішення № 79050334, 03.01.2019, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/7175/18

Провадження №2/524/426/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді - Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( у її власних інтересах та інтересах неповнолітньої дитини) про визнання особами такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В

У серпні 2018 року до суду звернувся ОСОБА_1 з вказаним позовом до ОСОБА_2 про визнання особами такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідач є йому колишньою дружиною з якою перебував у шлюбі з 21 червня 2003 року по 21 липня 2010 року.

З вересня 2011 року відповідач ОСОБА_2 не проживає у квартирі АДРЕСА_6 тобто більше 7- ми років, що підтверджується актом обстеження ТОВ « Житлорембудсервіс» від 20 серпня 2018 року № 480 та можуть підтвердити свідки, які прийняли участь у складанні акту про не проживання, а також підписами його.

Просив визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування вказаним житловим приміщенням на підставі ст. 405 ЦК України.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2018 року було відкрито провадження у справі, залучено учасників справи та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибув, просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував щодо заочного розгляду справи, е наполягав на стягненні сплаченого судового збору, про що надав письмову заяву.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибула, була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи - Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради у судове засідання не прибув, керівництво якого про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином.

Третя особа ОСОБА_4 позов підтримала просила розглядати справу за її відсутності.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Згідно ст. 391 ЦК України власник має право володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом достовірно встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 на підставі Договору міни, посвідченого 19 липня 2005 року приватним нотаріусом Васильченко О.Б., запис в реєстрі № 2091. Згідно з витягом Державного реєстру правочинів № 1225478 від 14.07.2005 року правочин № 710050 зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно.

У згаданій квартирі є зареєстрованими ОСОБА_2, 10 серпня 2005 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, що підтверджується довідкою про склад сім'ї в спірній квартирі, виданої ТОВ «Житлорембудсервіс» № 3324/36 від 21 серпня 2018 року.

Відповідач ОСОБА_2 не надала суду належних та допустимих доказів на спростування позову та фактично визнала позов.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню. Відповідача ОСОБА_2 ( у її власних інтересах та інтересах неповнолітньої дитини) сина ОСОБА_3 необхідно визнати такими, що втратили право користування спірним житловим приміщення згідно ст. 405 ЦК України, оскільки не проживає у вказаному житловому приміщенні більше одного року.

Суд також врахував правовий висновок ВССУ викладений в ухвалі від 09 листопада 2017 року за № 598/1718/16-ц та правову позицію ВСУ у справі № 6-709цс16 від 16 листопада 2016 року. Зокрема, ч. 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України. Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд враховує, що позивач не ставив вимогу та не наполягав на стягненні з відповідача на його користь коштів у повернення сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 391, 405 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 258, 264, 265, 273, 280-282, 283, 284, 289, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( у її власних інтересах та інтересах неповнолітньої дитини) та неповнолітнього сина ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартири АДРЕСА_3.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_6 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_5

Третя особа Автозаводська районна адміністрація виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради, юридична адреса: м. Кременчук, пров. Л.Толстого, 38.

Третя особа: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, місце проживання за адресою: АДРЕСА_6.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його нескасування. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: