Рішення № 79050088, 02.01.2019, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 02.01.2019

ЄУ № 420/2045/18

Провадження №2-о/420/11/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Чалого А.В.,

за участю секретаря судового засідання Войтенко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження у приміщенні Новопсковського районного суду Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та факту смерті, заінтересована особа - Луганський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області,

ВСТАНОВИВ:

Заявник, ОСОБА_1, звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт того, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Микитівка Антрацитівського району Луганської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 є матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Микитівка Антрацитівського району Луганської області; встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, місце народження - с. Микитівка Антрацитівського району Луганської області, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3, місце смерті - м. Петрово-Красносілля, м.Хрустальний, Луганська область, Україна, причина смерті - дисциркуляторна енцефалопатія, зареєстроване місце проживання на момент смерті - АДРЕСА_1.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що його мати ОСОБА_2, 1940 р.н., під час знаходження на тимчасово непідконтрольній уряду України території у м. Петрово-Красносілля (раніше Петровське) м. Хрустальний ІНФОРМАЦІЯ_3 померла від дисциркуляторної енцефалопатії. 19.11.2018 Луганський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану відмовив у реєстрації смерті через видачу лікарського документу про смерть закладом який непідконтрольній українській владі. Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стан». Таким чином встановлення факту смерті в судовому порядку необхідно для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу - свідоцтва про смерть, згідно чинного законодавства України.

Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана ним як сином померлої згідно ст. 317 ЦПК України. Але у їх паспортах громадянина України під час обміну радянських паспортів в українській часті паспортів є різне написання прізвища у заявника «ОСОБА_1», а у померлої «ОСОБА_2» при тому що написання російською мовою співпадає. Тому заявник просить встановити факт родинних відносин між ним та померлою ОСОБА_2

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 12 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження на 02.01.2019.

Заявник в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, в своїй заяві просить справу розглядати без його участі.

Представник заінтересованої особи - Луганський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності на розсуд суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі документів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1, виданого 14.12.2000 Антрацитівським РВ УМВС України в Луганській області, російською мовою - «ОСОБА_1», уродженець с. Микитівка Антрацитівського району Луганської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується даними свідоцтва серії НОМЕР_2, виданого 09.12.1963 Микитівською сільською радою Антрацитівського району Луганської області, про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 «ОСОБА_1» (російською мовою), матір'ю зазначена «ОСОБА_2» (російською мовою), а також даними паспорта громадянина України серії НОМЕР_3, виданого 14.05.1998 Антрацитівським РВ УМВС України, в Луганській області, де ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначена російською мовою - «ОСОБА_2».

Таким чином, вимоги в частині встановлення факту родинних відносин підлягають задоволенню.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Отже, вказаний закон не містить спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово не підконтрольній Україні території, що при таких обставинах унеможливлює державну реєстрацію смерті певної особи в позасудовому порядку.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Микитівка Антрацитівського району Луганської області, громадянка України, паспорт серії НОМЕР_3, виданий 14.05.1998 Антрацитівським РВ УМВС України в Луганській області, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, Україна, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Петрово-Красносілля, м. Хрустальний, Луганська область, Україна, причина смерті - дисциркуляторна енцефалопатія, про що надано лікарське свідоцтво про смерть НОМЕР_4 від 22.10.2018, видане медичною установою, розташованою на тимчасово неконтрольованій українською владою території.

Відповідно до відмови Луганського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 19.11.2018 за вих. №468/17.1-29 заявнику ОСОБА_1 відмовлено в проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2, оскільки наданий документ на підтвердження смерті останнього не є підставою для проведення державної реєстрації смерті.

Оцінюючи лікарське свідоцтво про смерть, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

У зв'язку з чим, суд вважає, що доводи заявника є законними, обґрунтованими і підтверджені наявними у справі доказами, а тому вимоги заявника про встановлення факту смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, підлягають задоволенню.

Згідно ч. 4. ст. 317, ст. 430 ЦПК України ухвалене судом рішення у справі про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 81, 141, 258, 263-265, 268, 293-294, 315-319, 430 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та факту смерті, заінтересована особа - Луганський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Микитівка Антрацитівського району Луганської області, є матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Микитівка Антрацитівського району Луганської області.

Встановити, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Микитівка Антрацитівського району Луганської області, громадянка України, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, Україна, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Петрово-Красносілля, м. Хрустальний, Луганська область, Україна, причина смерті - дисциркуляторна енцефалопатія.

Заявник: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с. Микитівка Антрацитівського району Луганської області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий 14.12.2000 Антрацитівським РВ УМВС України в Луганській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.

Заінтересована особа: Луганський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, код ЄДРПОУ 41159356, знаходиться за адресою: вул. Федоренко, 10, м. Сєвєродонецьк, Луганська область.

Рішення в частині встановлення факту смерті особи допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя

Новопсковського районного суду

Луганської області А.В. Чалий