Рішення № 79044632, 29.12.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5331/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2018 року головуючий суддя Залізничного районного суду м. Львова Бориславський Ю.Л.розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона», ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн. моральної шкоди, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн. моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 05.02.2014 р. рішенням Галицького районного суду м. Львова, яке ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.11.2014 р., залишено без змін, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжинірринг. Охорона» усунути перешкоди у доступі до жилого приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 шляхом демонтажу домофону. Вказав, що таке обладнання було встановлено незаконно, чим позивачу завдано моральної шкоди. Просить суд задовольнити позов.

05 листопада 2018 року справу передано на розгляд судді Залізничного районного суду м. Львова Бориславського Ю.Л. шляхом повторного автоматизованого розподілу судових справ.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 09.11.2018 року справу прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін або у порядку загального позовного провадження сторонами з часу отримання вказаної ухвали суду не подано.

Ухвалами суду від 06.03.2018 р., 12.03.2018 р. та 29.12.2018 р. позивачу ОСОБА_1 та відповідачам відмовлено у задоволенні клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 29.12.2018 р. провадження в частині позовних вимог ОСОБА_3 закрито.

Відповідач ОСОБА_2 подала суду заперечення на позов, просила у задоволенні такого відмовити за безпідставністю. Вказала, що є неналежним відповідачем по справі, оскільки в справі, в якій прийнято рішення від 05.02.2014 р. вона була третьою особою.

Представник відповідача ТОВ «Домофон.Інжиніринг.Охорона» подав заперечення на позов, у якому позовні вимоги заперечив та вказав, що аналогічний позов між тими самими сторонами та з того самого предмету вже було подано суду та відкрито провадження у справі № 462/2638/15-ц. Крім цього, вказав, що рішення Галицького районного суду м. Львова від 05.02.2014 р. скасовано. Просить відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 05.02.2014 р. позовні вимоги ОСОБА_1 у справі № 461/11014/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Домофон.Інжиніринг.Охорона», третя особа - ОСОБА_2, задоволено частково, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Домофон.Інжиніринг.Охорона» усунути перешкоди у доступі до жилого приміщення - АДРЕСА_1 шляхом демонтажу домофону.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.11.2014 р. вказане рішення залишено без змін.

Як вбачається з даних рішень, судом встановлено наступні обставини: позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у багатоквартирному п'ятиповерховому житловому будинку АДРЕСА_1 який складається із 70 квартир та знаходиться на балансі ЛКП «Сяйво». В другому під'їзді цього будинку, в якому й проживає позивач ОСОБА_1 з своєю сім'єю, розміщено 15 квартир. 31.07.2013р. між ТзОВ «Домофон.Інжиніринг.Охорона» і представником мешканців під'їзду АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 укладено договір про монтаж домофонного устаткування №1329. Факт встановлення і передачі ТзОВ «Домофон. Інжиніринг.Охорона» системи обмеженого доступу типу «Домофон» замовникам підтверджується складеним 03.09.2013р. актом. ОСОБА_1 не давав своєї згоди на встановлення домофону. З акту здачі-приймання виконаних робіт з монтажу системи доступу типу «Домофон» вбачається, що такий від замовника підписано стороною договору ОСОБА_2 За змістом договору, такою отримано ключі для встановленого обладнання в кількості 60 шт., що є достатнім для вручення усім жильцям під`їзду, в тому числі і ОСОБА_1, якому у квартиру не було під'єднано зазначену систему. Однак, ОСОБА_1 не було вручено електронні ключі і від отримання таких він не відмовлявся.

Відтак, вказаними рішеннями судів встановлено наявність порушення прав ОСОБА_1 вільного доступу до його житла.

Частинами 1 - 2 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Також відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» про те, що рішення Галицького районного суду м. Львова від 05.02.2014 р. скасовано, оскільки таке спростовано відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, з якого вбачається, що постановою Апеляційного суду Львівської області від 11.06.2018 р. у справі № 461/11014/13-ц рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона», за участю третьої особи ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном та зобов'язання до вчинення дій залишено в силі.

Крім цього, суд критично оцінює твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що вона є неналежним відповідачем у справі, так як у справі № 461/11014/13-ц брала участь як третя особа, оскільки згідно ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін.

Із змісту рішення Галицького районного суду м. Львова від 05.02.2014 р. вбачається, що саме ОСОБА_2 була стороною договору про монтаж домофонного устаткування №1329, як представник мешканців - замовників, внаслідок якого допущено порушення прав ОСОБА_1 вільного доступу до його житла.

Також суд не приймає до уваги покликання відповідачів на те, що аналогічний позов між тими самими сторонами з того самого предмету був предметом розгляду судом у справі №462/2638/15-ц, оскільки як встановлено постановою Апеляційного суду Львівської області від 04.09.2018 р. предметом позову у справі № 462/5331/17є стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 моральної шкоди у сумі 6000,00 грн., завданої позивачам самовільним встановленням домофонної системи ТзОВ «Домофон.Інжирінг.Охорона» за замовленням ОСОБА_2, що створило їм перешкоди у доступі до квартири АДРЕСА_1. У справі № 462/2638/15 предметом позову є визнання неправомірними дій відповідачів ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» та ОСОБА_2 щодо встановлення домофонного обладнання у під'їзді АДРЕСА_1 зобов'язання демонтувати домофонне обладнання, заборона ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» в подальшому встановлювати домофонне обладнання, стягнення солідарно з ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13355,93 грн. матеріальної шкоди, стягнення солідарно з ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3333,39 грн. матеріальної шкоди та стягнення солідарно з ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 60000 грн. моральної шкоди, спричиненої повторним встановленням домофонного обладнання у під'їзді АДРЕСА_1 без згоди усіх мешканців даного під'їзду, які є співвласниками місць загального користування будинку, в тому числі і без згоди позивачів.

Крім того, позов у справі № 462/5331/17 пред'явлено ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона» та ОСОБА_2, а у справі № 462/2638/15, рішення у якій стало підставою для закриття провадження у даній справі, позов пред'явлено ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» та ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17

Тобто, відсутні підстави вважати, що спір виник між тими самими сторонами та про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що діями відповідачів позивачу була заподіяна моральна шкода, яка полягає в порушенні звичного ритму життя, незручностях пов'язаних із встановленням домофонного обладнання у під'їзді, а також обмеженням доступу до житла. Відтак, внаслідок порушення відповідачами прав ОСОБА_1 щодо вільного доступу до його житла, позивач зазнав негативних переживань, тобто такі дії відповідачів спричинили моральну шкоду позивачу.

Відповідно до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що вимога позивача про стягнення моральної шкоди є підставною, однак, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до переконання, що розмір такої позивачем завищений, а тому, із врахуванням обставин справи вважає, що достатнім та справедливим є стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди із ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» на користь ОСОБА_1 у розмірі 3 000,00 гривень та із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 2 000,00 гривень.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Беручи до уваги, що позивача звільнено від сплати судового збору при поданні позову, а тому судовий збір слід стягнути з відповідачів на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України, ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 264, 265, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон.Інжиніринг.Охорона», ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона», /02091, м. Київ, вул. Горлівська, 124/1/ на користь ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000,00 /три тисячі / гривень.

Стягнути із ОСОБА_2, /АДРЕСА_2/ на користь ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000,00 /дві тисячі /гривень.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона», /02091, м. Київ, вул. Горлівська, 124/1/ в дохід держави судовий збір у розмірі 400,00 /чотириста/ гривень.

Стягнути із ОСОБА_2, /АДРЕСА_2/ в дохід держави судовий збір у розмірі 304 /триста чотири/ гривні 80 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідно до розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Текст судового рішення складений 29 грудня 2018 року.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Бориславський Ю. Л.