Рішення № 79044160, 03.01.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/4610/2018

пр.№2/336/316/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Суркової В.П.,

при секретарі Аксьоновій О.А.,

з участю представника

позивача - адвоката ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 336/4610/2018, провадження № 2/336/316/2019 за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, прокуратури Запорізької області, ліквідаційної комісії ГУМВС України в Запорізькій області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з Державного казначейства України в рахунок відшкодування завданої йому незаконними діями досудового слідства, прокуратури і суду моральної шкоди в сумі 94438,91 грн. та матеріальної шкоди у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 11246,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20.07.2014 року він був затриманий в порядку ст. 208 КПК України та в той же день йому було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. 22.07.2014 року до нього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який 25.07.2014 року був замінений на заставу в розмірі 13000 грн.

01.10.2014 року кримінальне провадження відносно нього надійшло для розгляду до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя. В ході судового розгляду 18.05.2015 року прокурором заявлено про відмову від обвинувачення та долучено постанову від 09.04.2015 року про відмову від підтримання державного обвинувачення у зв'язку із не підтвердженням пред'явленого обвинувачення.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2015 року кримінальне провадження закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відмовою прокурора та потерпілої від обвинувачення.

Позивач також зазначив, що незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності за злочин середньої тяжкості, незаконне затримання та тримання під вартою принизило його честь та гідність, а тому моральну шкоду визначив виходячи з двократного розміру мінімальної суми відшкодування у розмірі 94438,91 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просили про його задоволення.

Представник відповідача Державної казначейської служби України заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на його недоведеність та необґрунтованість.

Представник відповідача прокуратури Запорізької області визнала позов частково та пояснила, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться у відповідності до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 року, який набрав чинності з 01.01.2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина, а застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року і становить 20438,70 грн. Просила задовольнити позов на суму 20438,70 грн.

Представник відповідача ліквідаційної комісії ГУМВС України в Запорізької області заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на його недоведеність та відсутність вини. З цих підстав просила про відмову у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення учасників справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 20 липня 2014 року старшим слідчим СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Сіренком Р.М. в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_2 (а.с. 3-5).

У цей же день йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України (а.с. 6-8).

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2014 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Сіренка Р.М. про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосовано до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Запорізькому слідчому ізоляторі УДПтСУ строком на 60 днів з моменту взяття під варту, визначена застава у розмірі 13000 грн. (а.с. 9-11).

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2014 року апеляційна скарга захисника - адвоката ОСОБА_1 задоволена частково, скасована ухвала слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2014 року. У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Сіренка Р.М. про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу тримання під вартою відмовлено, застосовано до нього запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 13000 грн. на 2 місяці, тобто до 25 вересня 2014 року. У відповідності до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України зобов'язано ОСОБА_2 прибувати за кожною вимогою до суду або іншого визначеного органу державної влади; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи (а.с. 12-16).

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2014 року задоволено клопотання слідчого СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Сіренка Р.Н. про проведення обшуку, надано дозвіл на проведення обшуку у будинку АДРЕСА_1, де мешкає ОСОБА_2 (а.с. 17).

09 квітня 2015 року старший прокурор м. Запоріжжя відмовився від підтримання державного обвинувачення відносно ОСОБА_2 та інших осіб за ч. 2 ст. 190 КК України на підставі ч. 1 ст. 340 КПК України, у зв'язку із не підтвердженням пред'явленого особам обвинувачення (а.с. 20-22).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2015 року закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014080010000342 від 20.07.2014 року відносно ОСОБА_2 та інших осіб, обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відмовою прокурора та потерпілої від обвинувачення (а.с. 23-25).

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення самостійних цивільних правовідносин (ст. 11 ЦК України).

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Крім того, п. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

У позовній заяві позивач посилався на те, що йому завдана шкода утриманням під вартою та тривалим перебуванням під слідством.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебував у під вартою 5 календарних днів, а загальний строк перебування під слідством становить 12 місяців 23 дні ( з 20.07.2014 року по 12.08.2015 року).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов'язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Стаття 5 цієї Конвенції гарантує право потерпілого від арешту або затримання на відшкодування шкоди.

За змістом зазначених положень Конвенції під справедливим та відкритим розглядом протягом розумного строку слід розуміти також розумні строки ведення досудового слідства, оскільки відповідно до норм КПК України під час розслідування з приводу підозри у скоєнні кримінального злочину особа обмежується у певних правах та зазнає певні обмеження життя, зокрема: обмеження свободи пересування, свободи працевлаштування, свободи спілкування тощо.

Отже, перебування за гратами та тривалість досудового слідства протягом необмеженого строку може завдавати особі певну шкоду: матеріальну та моральну.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 31березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова), у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Крім того, в абзаці 2 п. 14 постанови судам роз'яснено про те, що розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

З огляду на приписи ст. 1176 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Отже, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд повинен встановити розмір шкоди згідно з вимогами ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а якщо є підстави для стягнення шкоди у більшому розмірі, повинен обґрунтувати такий розмір шкоди, але з обов'язковим виконанням наведеної норми права.

Згідно з пунктом 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону Україні від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, розрахункова величина застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Таким чином, сума відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу тривалим перебуванням під слідством, становить 20426,66 грн. (12 місяців х 1600 грн. =19200 грн. + 1226,66 грн. за 23 дні).

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

За положеннями ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, повноваження представника позивача адвоката ОСОБА_1 підтверджуються ордером на надання правової допомоги від 01.08.2018 року, договором про надання правової допомоги від 01.08.2018 року та копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 21.07.2006 року.

На підтвердження наданих адвокатом послуг надано акт № 1 виконаних робіт від 10.08.2018 року та квитанція до прибуткового касового ордера від 10.08.2018 року на загальну суму 2816 грн. (а.с. 30-31). Доказів здійснення адвокатом інших витрат позивачем не надано, тому стягненню підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 2816 грн., решта вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає у зв'язку з недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 137, 263, 264, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України ст. ст. 11, 16, 23, 1167, 1176 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 3, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби (ЄДРПОУ 37567646) України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1) моральну шкоду в розмірі 20426,66 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Державної казначейської служби України (ЄДРПОУ 37567646) шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2816 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 08.01.2019 року.

Суддя В.П. Суркова