Рішення № 79042286, 13.11.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

13.11.2018 Єдиний унікальний номер 205/3476/18

Єдиний унікальний номер судової справи:205/3476/2018

Номер провадження: 2/205/2136/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - Позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного Договору № б/н від 15.05.2009 року банк надав ОСОБА_2 (далі - Відповідач) кредит у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак, відповідач порушила умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів, та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв'язку з чим, станом на 31.03.2018 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 81 234 (вісімдесят одна тисяча двісті тридцять чотири) грн. 03 коп., де заборгованість за тілом кредиту - 4 719 (чотири тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн. 91 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 68 619 (шістдесят вісім тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 64 коп., заборгованість за пенею - 3 550 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 3 844 (три тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 48 коп. - штраф (процентна складова).

У зв'язку з чим, позивач змушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за Договором № б/н від 15.05.2009 року у розмірі 81 234 (вісімдесят одна тисяча двісті тридцять чотири) грн. 03 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Представник відповідача ОСОБА_2 у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подав відзив на позовну заяву (а.с.35-38), в якому просив відмовити в задоволені позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те що наданий розрахунок заборгованості не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», копія заяви позичальника не підтверджує наявність боргу, а умови та правила надання банківських послуг не підтверджують існування боргу. Окрім цього, представник відповідача подав також заяву про застосування строку позовної давності.

ПредставникАкціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подав відповідь на відзив (а.с.46-51), (а.с. 94-99), (а.с. 124-135), в якому просив задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором. У таких заявах по суті справи представник позивача заперечує проти доводів відповідача із посиланням на мотиви, які тотожні тим, що містяться у первісній позовній заяві, та просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за Договором № б/н від 15.05.2009 року у розмірі 81 234 (вісімдесят одна тисяча двісті тридцять чотири) грн. 03 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Представник відповідача ОСОБА_2 у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подав заперечення на відповідь на відзив (а.с.81-83) та (а.с. 89-91), в яких просив відмовити в задоволені позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. У таких заявах по суті справи представник відповідача заперечує проти доводів позивача із посиланням на мотиви, які тотожні тим, що містяться у відповіді на відзив, та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності. У такій заяві представник АТ Комерційний банк «Приватбанк» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог та просить здійснити розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник відповідача просить відмовити в задоволені позовних вимог АТ Комерційний банк «Приватбанк» з посиланням на обставини, викладені у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Також представник відповідача звернувся до суду із письмовою заявою про застосування наслідків спливу строків позовної давності до даного спору (а.с. 40-41).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 19.10.2018 року у задоволені заяви представника відповідача про витребування доказів було відмовлено.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення про відмову в задоволені позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 15.05.2009 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір № б/н, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 900 (дев'ятсот) грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку НОМЕР_2 зі сплатою базової процентної ставки 3% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. (а.с.10).

Судом також встановлено, що означений кредитний договір між сторонами було укладено в спосіб подання письмової згоди Відповідача на надання відповідної платіжної картки, та видачі Позивачем Відповідачу такої картки. Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, щодо способу укладання договору, а відтак породжували відповідні договірні зобов'язання для сторін по справі.

Згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено назву найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Позивач наголошує, що в порушення умов вказаного кредитного договору, Відповідач допустила прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого за нею, ОСОБА_2, станом на 31.03.2018 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 81 234 (вісімдесят одна тисяча двісті тридцять чотири) грн. 03 коп., де заборгованість за тілом кредиту - 4 719 (чотири тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн. 91 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 68 619 (шістдесят вісім тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 64 коп., заборгованість за пенею- 3 550 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 3 844 (три тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 48 коп. - штраф (процентна складова).

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Згідно зі статтею 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 2.9 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням затвердженим постановою Національного банку України від 19 квітня 2005 року № 137 визначено, що кредитна лінія під операції з платіжними картками відкривається банком на визначений термін та в межах установленого договором ліміту (заборгованості або граничної суми) кредитування.

Згідно з висновками Верховного Суду України викладеними у постанові від 19 березня 2014 року № 6-14цс14 відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

В даному випадку, надаючи суду довідку про те, що відповідачеві було видано картки НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_2, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, остання з яких мала термін дії до 07.2017 року, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів (відповідних заяв підписаних позичальником тощо) в розумінні статей 76, 81 ЦПК України на підтвердження повторного випуску картки в межах дії саме даного договору після закінчення встановленого терміну дії картки НОМЕР_8, що також підтверджується відсутністю будь-яких записів про номер та дату відкриття картки в розділі «Відмітки банку» у вказаній заяві, встановлення відповідного кредитного ліміту в розмірі, визначеному заявою.

Саме із цього приводу стороною відповідача в межах розгляду даної цивільної справи було зроблено заяви про застосовування строків позовної давності. Адже доказів продовження терміну дії картки НОМЕР_2, аніж ті, які були обумовлені під час підписання 15.05.2009 року відповідної заяви, матеріали справи не містять. Інших доказів, які б свідчили про переривання строку позовної давності матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

В даному випадку, судом не встановлено наявності непереборних, незалежних від волі позивача обставин, які б об'єктивно перешкоджали банку після спливу терміну дії картки НОМЕР_8 на протязі майже семи років звернутись до суду із відповідною позовною заявою.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд доходить висновку, що відповідач не виконав умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків, що є підставою для стягнення з позичальника отриманих ним коштів та відсотків за користування кредитом, однак позивач звернувся з позовом поза межами строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову внаслідок пропуску строку позовної давності.

Щодо стягнення штрафних санкцій, то суд вказує, що Умови та Правила надання банківських послуг, які Позивач надає суду на обґрунтування своїх вимог не містить підпису Відповідача. У матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували, що саме з даними Умовами була ознайомлена відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили відповідальність при порушенні договірних зобов'язань, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо відповідальності за порушення зобов'язання, не змінювались. У заяві позичальника також відсутні дані про те, з якими саме Умовами був ознайомлений такий учасник справи.

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відтак, суд відмовляє у позовних вимогах щодо стягнення заборгованості за пенею- 3 550 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., а також штрафів відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 3 844 (три тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 48 коп. - штраф (процентна складова) з мотивів недоведеність таких вимог.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, суд вважає, сплачений судовий збір покласти на Позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527,530, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141,258, 259, 263, 265, 280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 29092829003111, МФО 305299) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити в повному обсязі.

2. Судові витрати у вигляді судового збору віднести на рахунок позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 29092829003111, МФО 305299).

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан