Рішення № 79042109, 14.12.2018, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Копія

Справа № 180/1204/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 р. м.Марганець

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Хомченко С.І.,

з секретарем судового засідання Назаренко А.В.,

представників позивачів Жовтяк О.В., Лохмачова О.С.,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Марганець Дніпропетровської області цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до відповідача ОСОБА_4, згідно якого просить стягнути з відповідача 30392,11 грн. - заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.02.2012 року, яка складається з: 19034,80 грн.- заборгованість за кредитом; 1769,53 грн.- заборгованість за процентами за користування кредитом; 7664,35 грн.- заборгованість за пенею за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1423,43 грн.- штраф процентна складова; та понесені судові витрати по сплаті судового збору посилаючись на наступне. ОСОБА_4 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 09.02.2012 року згідно якої отримав кредит у розмірі 8000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом в заяві. Відносини між банком та клієнтом, які регулюються Договором про надання банківських послуг можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку або інший інтернет/ ресурс: зазначений банком. Відповідно до умов і правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача, що діяв на підставі ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, а наразі на підставі ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг». Тобто Умови та Правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання банківських послуг банком його клієнтам. Таким чином клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін в формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Заявою відповідача підтверджується, що він повністю проінформований про умови кредитування в ПривтБанку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором та Угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг» на підставі яких відповідач при укладанні договору про надання банківських послуг дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Під борговими зобов'язаннями сторони узгодили зобов'язання клієнта з повернення тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальну заборгованість клієнта, що зазначено в п. 2.1.1.12.1 «Умов та правил банківських послуг».

На підставі п.2.1.1.12.1. в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були надані трати, за користування кредитом Клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування. сплату відсотків за користування кредитом Клієнт здійснює шляхом надання доручення Банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих відсотків (договірне списання)

Відповідач своєчасно не надавав банку грошові кошти на погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що відображено у Розрахунку заборгованості за договором.

У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_4, станом на 03.07.2017 року має заборгованість 30392,11 грн., яка складається з наступного:

- 19034,80 грн.- заборгованість за кредитом;

- 1769,53 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 7664,35 грн. - заборгованість за пенею за користування кредитом;

- 500 грн. - штраф (фіксована частина);

- 1423,43 грн. - штраф процентна складова.

Вказану суму заборгованості відповідач не сплачує в добровільному порядку, що й стало підставою звернення до суду.

Заочним рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 09.02.2012 року в розмірі 30392 гривні 11 копійок та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600, а всього 31992 гривень 11 копійок.

Ухвалою суду від 07 листопада 2017 року заочне рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2017 року за результатами розгляду цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості скасовано. Призначено справу до нового розгляду.

В березні 2018 року відповідач ОСОБА_4 надав зустрічну позовну заяву до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення коштів. В обґрунтування якої зазначив, що 09.02.2012 року при отриманні ним картки у ПАТ КБ «Приватбанк» був встановлений кредитний ліміт в сумі 2000 грн., а не 8000 грн., як зазначено в позові банку. Протягом 2012-2016 років він користувався карткою та сумлінно свої обов'язки по поверненню коштів на рахунок банку. Останній раз він знімав кошти в сумі 900 грн. 18.08.2016 року. Після цього, через два тижні, перебуваючи у лікарні, він виявив відсутність картки, у зв'язку з чим зателефонував зі свого мобільного телефону до банку, повідомив про випадок і заблокував картку. 22.09.2016 року у відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» в м.Марганець йому повідомили, що необхідно внести 2200 грн. на погашення заборгованості, для закриття картки. Він вказану суму вніс, після чого, представник банку повідомив його, що заборгованості перед банком він не має та йому видали нову картку. Скористатися новою карткою він не зміг, оскільки вона заблокована. У банку йому сказали, що по картці заборгованість, оскільки було взято кредит в сумі 10000 грн. та 7000 грн.. З цього приводу він написав заяву та повідомив банк, що кредити не брав, тож заборгованості бути не може. Банк почав розслідування, навіть показував йому фото особи, причетної до використання коштів з його картки. Також він звернувся до поліції з заявою про шахрайство щодо його карткового рахунку. Банк не надав до поліції жодної інформації щодо особи, яка вчинила злочин та необхідної інформації про банківські операції. Вважає, що банк не вжив заходів щодо блокування картки, допустивши зняття коштів з рахунку. Як вбачається з виписки по його рахункам, після 18.08.2016 року він не користувався карткою, 22.09.2016 року ним було сплачено 2200 грн., але з картки списувались кошти в сумі 1215 грн. та 729 грн. за «покупку товару», який він не купував. Жодного повідомлення про списання коштів на його телефонний номер від банку не надходило. До цього часу банк не повідомив його про результати свого розслідування, про вид та спосіб банківських операцій, за якими третьою особою були здійснені операції по його рахунку. Вважає, що банк повинен повернути йому безпідставно списані з його карткового рахунку кошти, а також неправомірно нараховані комісії, проценти та неустойку, списані станом на 25.09.2017 року 36917,67 грн. Згідно виписки банку.

23 квітня 2018 року відповідач надав відзив на зустрічну позовну заяву в якій зазначив, що ОСОБА_4 з метою отримання банківських послуг 09.02.2012 року підписав заяву згідно якої отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Належними доказами на підтвердження погашення ОСОБА_4 за первісним позовом заборгованості в повному обсязі може бути виписка по рахунку або довідка банку про відсутність заборгованості. Доказів на спростування заборгованості ОСОБА_4 не надано. Із виписки по рахунку вбачається, що заборгованість відповідача є непогашеною. Не надано доказів, що ОСОБА_4 не користувався послугою «оплата частинами» та є потерпілим по кримінальній справі. Оформлення послуги «оплата частинами» можлива тільки за допомогою своєї кредитної картки з правильним введенням пін-коду. Оскільки оформлення послуги «Оплата частинами» було здійснено з правильним введенням пін-коду, то відповідальність за всі операції що здійснені з використанням картки лежить на позичальникові. Після оформлення послуги «Оплата частинами» 20.09.2016 року та 21.09.2016 року відповідачем було здійснено погашення заборгованості в розмірі 2200 грн. підтвердження якого є виписка з рахунку, тобто відповідач прийняв та виконував взяті на себе зобов'язання відповідно до договору. Не надано інформації щодо розслідування факту шахрайства. У разі доведення факту шахрайства ОСОБА_4 може звернутися до винних осіб з вимогою про відшкодування понесених ним збитків в порядку регресу. Просить суд відмовити у зустрічному позові та задовольнити вимоги банку.

03 жовтня 2018 року ОСОБА_4 надав уточнюючу позовну заяву про захист прав споживача, в якій зазначив, що згідно виписки по картковим рахункам відповідачем 18.08.216 року було збільшено кредитний ліміт по картці, що є безпідставним та в подальшому призвело до незаконного списання коштів за покупку товару третьою особою. Також є незрозумілими транзакції по картковому рахунку НОМЕР_1, оскільки він після втрати картки НОМЕР_2 отримав картку НОМЕР_3. Вважає, що транзакції «покупка товару» здійснені 20 вересня 2016 року та 21 вересня 2016 року по платіжній картці НОМЕР_2 виданій на ім'я ОСОБА_4 нечинним, і відповідач має відновити кошти на картковому рахунку НОМЕР_2 відкритого на ім'я ОСОБА_4 до того стану, в якому він був до виконання операцій «покупка товару» 20 вересня 2016 року та 21 вересня 2016 року. Просить суд визнати неправомірними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині невиконання банківських послуг при користуванні платіжною карткою НОМЕР_2. Визнати транзакцію «покупка товару» здійснені 20 вересня 2016 року та 21 вересня 2016 року по платіжній картці НОМЕР_2 виданій на ім'я ОСОБА_4 нечинними. Зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» відновити кошти на картковому рахунку НОМЕР_2 відкритому на ім'я ОСОБА_4 до того стану, в якому він був до виконання операцій «покупка товару» 20 вересня 20016 року та 21 вересня 2016 року.

18 жовтня 2018 року відповідач надав відзив на уточнену позовну заяву, в якому зазначив, щодо зміни кредитного ліміту в заяві -анкеті клієнта зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак умовами договору визначено, що банк має право в будь який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення пін-коду (в банкоматах) або підписанням чеку, саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові. При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта, а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка. У 2016 році ОСОБА_4 звернувся до банку із заявою про пере випуск картки, тобто надання картки з новим строком дії. Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватись в тому числі і на перевипущеній картці. Активація пере випущеної картки здійснюється за допомогою контактного телефону клієнта шляхом відправки коду авторизації на телефон клієнта, а відповідно карта не може бути активована без згоди чи відома клієнта. Із виписки вбачається, що ОСОБА_4 знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість по договору і потім знову користувався кредитними коштами. Згідно довідки про видачу кредитних карт клієнт отримав кредитні карти НОМЕР_3, НОМЕР_2, НОМЕР_1, остання з яких має термін дії до останнього місяця 12.2019 року. Щодо оформлення послуги «оплата частинами» можлива тільки за допомогою своєї кредитної картки з правильним введенням пін-коду. Просять суд відмовити в задоволенні заявлених вимог та задовольнити первісний позов.

З 21 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

У судовому засіданні представники позивача первісний позов підтримали та просили такий задовольнити, проти зустрічної позовної заяви заперечували, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні проти первісної позовної заяви заперечував, зустрічну уточнену позовну заяву просив задовольнити, відповідно до викладених мотивів.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, була підписана заява № б/н від 09.02.2012 року згідно якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується копією наданої заяви, підписаної відповідачем та відповідачем не заперечується.

Згідно дослідженої в судовому засіданні заяви встановлено, що ОСОБА_4 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом в заяві.

Відповідач за первісним позовом, підписавши заяву та отримавши кредитну картку, не лише активізував її, а протягом тривало часу користувався нею, знімаючи незначні грошові суми та потім повертаючи їх в строк, передбачений «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Правилами користування платіжною карткою», що підтверджуються як поясненнями самого ОСОБА_4 так і наданим суду розрахунком заборгованості, що свідчить про те, що ОСОБА_4 мав бажання користуватись відповідними банківськими послугами. Фактично ними користувався та був обізнаний з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Правилами користування платіжною карткою» так як протягом тривалого часу не допускав передбачених даними правовими актами порушень.

Крім того відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до указаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір, або не встановлено законом.

Виходячи з того, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 отримавши кредитну картку активізував її та протягом тривалого часу користувався кредитними коштами, своєчасно повертаючи їх позивачу, суд не вбачає підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що між сторонами не було укладено кредитний договір у формі, як того вимагає ст. 1055 ЦК України.

В даному випадку відносини між банком та відповідачем були врегульовані іншим шляхом та тривали (виконувались обома сторонами) протягом тривалого періоду.

У вересні 2016 року, після втрати картки ОСОБА_4, щоб отримати нову картку погасив заборгованість за вкраденою карткою, сплативши 2200 грн. (а.с.85). Отримавши нову картку, ОСОБА_4 не зміг нею скористатися, так як остання була заблокована, оскільки на ній існувала заборгованість.

Судом також встановлено, що 20.09.2016 року та 21.09.206 року були здійснені операції на суму 1215,00 грн. та 729 грн. «покупка товару» з кредитної картки ОСОБА_4, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.85). ОСОБА_4 заперечував проведення даних операцій, про що повідомив банк.

Крім того, суд погоджується з поясненнями ОСОБА_4 про те, що користуючись кредитною карткою він знімав невеликі суми для своїх потреб та протягом встановленого строку погашав їх. Так як з наданого суду розрахунку вбачається, що протягом 2012 по вересень 2016 року відповідачем знімались незначні суми та ці суми своєчасно повертались. ОСОБА_4 звертався до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про проведення розслідування з приводу викрадення грошових коштів з його рахунку. Банк почав своє розслідування, його викликали в банк та показували фото особи, яка причетна до злочину.

Звернення відповідача з заявою до правоохоронних органів з питання викрадення коштів з його кредитної картки підтверджується матеріалами кримінального провадження № 12016040330000898 за фактом таємного викрадення грошових коштів ОСОБА_4 за ознаками ч.1 ст. 185 КК України, дослідженого в судовому засідання, за яким на даний час продовжує здійснюватись досудове розслідування. Скаргою на закриття кримінального провадження. Ухвалою слідчої судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25.05.2018 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що ОСОБА_4 надано достатньо доказів того, що з його кредитної карки були викрадені грошові кошти та за даним фактом порушенно кримінальне провадження, яке на даний час перебуває на досудовому розгляді.

ОСОБА_4 вчинив усі дії у відповідності з «Правилами користування платіжною карткою» подавши заяву з детальним описом ситуації як до банку так і до правоохоронних органів.

Доказів, які б прямо вказували, що дані кошти були зняті самим відповідачем, позивачем за первісним позовом суду не надані. Також відсутні доказів про те, що ОСОБА_4 надавав її для користування іншим особам, або повідомляв комусь ПІН-код суду не надано, а відповідач заперечує дані обставини.

За таких обставин суд не вбачає підстав вини ОСОБА_4 у невиконанні умов кредитного договору щодо неповернення кредитних коштів.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові верховного суду України у справі № 6-71цсв15 від 13 травня 2015 року Верховний суд України дійшов висновку, що відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного предявлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Доказів того, що відповідач ОСОБА_4, своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції суду не надано. Навпаки всі дії відповідача свідчать про те, що він вчинив всі необхідні дії для доведення своєї невинуватості та правомірності вчинених ним дій.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за потрібне у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовити в повному об'ємі зважаючи на те, що відсутні підстави стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача, оскільки невиконання умов кредитного договору щодо неповернення кредитних коштів відбулося не з вини ОСОБА_4

Так як суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за рахунок відповідача не відшкодовуються та покладаються на позивача.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача суд приходить до такого.

Дослідивши надані сторонами докази та встановивши вказані обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 в достатньому обсязі було доведено факт викрадення грошових коштів з його кредитної картки, також враховується, що за даним фактом порушенно кримінальне провадження, яке на даний час перебуває на етапі досудового розслідування.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до п. п. 6.7, 6.8 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», чинного на час укладення між сторонами договору та видачі платіжних карток, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

За змістом п. 8 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», яка діяла на момент списання спірних коштів і згідно з якою втратила чинність постанова Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, банк, як емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Згідно з п. 9 розділу VI вказаного Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно умов договору клієнт зобов'язаний не допускати використання карток будь-якими іншими особами, зберігати у таємниці ПІН-коди, коди CVV2, коди CVС2, паролі та іншу інформацію, розголошення якої може призвести до фінансових втрат клієнта та банку, у разі втрати картки негайно повідомляти про це контакт-центр банку, не ініціювати проведення операцій із застосуванням карток у разі, якщо це може призвести до порушення недотримання вимог чинного законодавства України.

Доказів, які б прямо вказували, що дані кошти були зняті самим ОСОБА_4 матеріали справи не містять та не були надані АТ КБ «Приватбанк» при розгляді справи у суді. Також відсутні докази про те, що ОСОБА_4 надавав її для користування іншим особам, або повідомляв комусь ПІН-код суду не надано. Дані обставини АТ КБ «Приватбанк» не заперечує.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів у повному обсязі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263- 265, 268, 273 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовити повністю.

Позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_4 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів - задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в частині невиконання банківських послуг при користуванні платіжною карткою НОМЕР_2.

Визнати транзакції «покупка товара», здійснені 20 вересня 2016 року та 21 вересня 2016 року по платіжній картці НОМЕР_2, виданій на ім'я ОСОБА_4 - нечинними.

Зобов'язати акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» відновити кошти на картковому рахунку НОМЕР_2, відкритому на ім'я ОСОБА_4 до того стану, в якому він був до виконання операцій «покупка товару» 20 вересня 2016 року та 21 вересня 2016 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Марганецький міський суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: С. І. Хомченко