Рішення № 79041878, 28.11.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

28.11.2018 Єдиний унікальний номер 205/2654/18

Єдиний унікальний номер судової справи: 205/2654/2018

Номер провадження: 2/205/1924/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 підприємства «Київ-Ресурс», треті особи, що не заявлять самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 підприємства «Київ-Ресурс», треті особи, що не заявлять самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.04.2015 року близько 12 го. 40 хв. водій ОСОБА_3 рухався по пр. Петровського, з боку пр. Сергія Нігояна в напрямку вул. Київська в м. Дніпропетровську, знаходячись у трудових відносинах з ОСОБА_2 підприємством «Київ-Ресурс», керуючи технічно справним вантажним автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2, порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України та скоїв наїзд на його матір, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті чого остання померла. Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.02.2017 року водія ОСОБА_3 було засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Постановою Верховного суду від 05.04.2018 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 задоволено частково. Вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.02.2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 року стосовно ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову скасувати, призначити у цій частині новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в суді першої інстанції.

Далі позивач зазначає, що внаслідок неправомірних та протиправних дій з боку обвинуваченого ОСОБА_3, в результаті яких настала смерть його матері, ОСОБА_6, йому, ОСОБА_1 заподіяна майнова шкода, яку він оцінює у розмірі 11 596 (одинадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 79 коп., що підтверджується відповідними квитанціями та моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.

Посилаючись на вищевказані обставини, позивач просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 підприємства «Київ-Ресурс» на його, ОСОБА_1, користь суму матеріальної шкоди у розмірі 11 596 (одинадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 79 коп. та моральної шкоди у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.

Представник ОСОБА_2 підприємства «Київ-Ресурс», у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подав відзив на позовну заяву (а.с.37-40), в якому просив відмовити в повному обсязі в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підприємства «Київ-Ресурс», треті особи, що не заявлять самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

В обґрунтування своїх заперечень посилалися на ті обставини, що матеріальну шкоду завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачу зобов'язане відшкодувати Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», а не Приватне підприємство «Київ-Ресурс», оскільки, цивільно - правова відповідальність останнього застрахована за полісами обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме: полісом № АІ/7597259, яким забезпечений транспортний засіб «DAF TE 95», р/н НОМЕР_3, та полісом № АІ/7597260, яким забезпечений транспортний засіб № «FELDBINDER EUN 34.3», р/н НОМЕР_4, в яких страхова компанія визначила, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю - 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., розмір франшизи - 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. Також, Приватне підприємство «Київ-Ресурс», не визнає і вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до ч.2 ст. 1168 КК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю, а так як, позивачем не надано доказів проживання однією сім'єю із загиблою матір'ю, вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. також не підлягають задоволенню.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач під час проведення судового засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів такий учасник справи посилався на ті обставини, що викладені у позовній заяві. Позивач надав суду письмову заяву, в якій просить завершити розгляд справи без його участі та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надавши відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнали та просили відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Надали суду письмову заяву, в якій просили провести розгляд справи без участі їх представника та відмовити в задоволені позовних вимоги в повному обсязі.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» в судове засідання не з'явився, надавши відзив на позовну заяв, в якому позовні вимоги не визнали та просили відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Надали суду письмову заяву, в якій просили провести розгляд справи без участі їх представника та відмовити в задоволені позовних вимоги в повному обсязі.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, в судове засідання не з'явився, надавши суду письмову заяву, в якій просив провести розгляд справи без його участі та винести рішення відповідно до чинного законодавства.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 12.07.2018 року доручено адміністрації Державної установи «Крюковська виправна колонія № 29» (яка розташована за адресою: 38734, с. Божківське, вул. Миру, 4, Полтавського району Полтавської області) вручити ОСОБА_3, який утримується в ній, копію позовної заяви з доданими матеріалами та допитати його по суті позовних вимог та чи згоден він на розгляд справи за його відсутності?

Ухвалою суду від 13.09.2018 року залучено до участі у справі, в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», який знаходиться за адресою: 03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 27.04.2015 року близько 12 го. 40 хв. ОСОБА_3 рухаючись по пр. Петровського, з боку пр. Сергія Нігояна в напрямку вул. Київська в м. Дніпропетровську та керуючи технічно справним транспортним засобом «DAF TE 95», р/н НОМЕР_3, з напівпричепом «FELDBINDER EUN 34.3», р/н НОМЕР_5, порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України та скоїв наїзд на матір відповідача, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті чого остання померла.

Судом також встановлено, що на момент скоєння вказаної ДТП ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем - ОСОБА_2 підприємством «Київ-Ресурс».

Вказані обставини, у тому числі вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України встановлена в повному обсязі та доведена належними доказами. Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.02.2017 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки (а.с.21-23).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Поставною Верховного суду від 05.04.2018 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 задоволено частково. Вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.02.2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 року стосовно ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову скасовано, призначено у цій частині новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в суді першої інстанції (а.с. 1-3).

Таким чином, вирок суду за результатами розгляду кримінального правопорушення про встановлення вини ОСОБА_3 має преюдиціальне значення для суду, і цей факт не підлягає повторному доказуванню. Адже в силу вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом також встановлено, що на момент вказаного ДТП, цивільно-правова відповідальність ПП «Київ-Ресурс» була застрахована у страховика ПАТ «СК Українська страхова група» за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме: полісом № АІ / 7597259, яким був забезпечений транспортний засіб «DAF TE 95», р/н НОМЕР_3, та полісом № АІ / 7597260, яким було забезпечено транспортний засіб FELDBINDER EUN 34.3», р/н НОМЕР_5.

Судом також встановлено, а позивачем визнано, що із відповідною заявою про виплату страхового відшкодування позивач до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» не звертався, та будь-яких документів із цього приводу до вказаного страховика не надавав.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Одночасно із цим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка її завдала, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (статті 3, 5 Закону)

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого (статті 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

При цьому відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, саме страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.

За таких обставин, у разі якщо позивач (особа, якій завдана шкода) не звертався до страховика відповідача (завдавач шкоди) та не отримував його відмову у виплаті страхового відшкодування, а пред'явив відразу вимогу до особи відповідальної за шкоду, то відсутні передбачені законом підстави для задоволення його позовних вимог. Аналогічний за своїм змістом правовий висновок був зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-176цс18, яка відступила від висновку, висловленого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс18.

Залучивши в даному випадку до участі у справі в якості третьої особи страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, суд з'ясував відсутність факту звернення позивача з вимогою про виплату страхового відшкодування, і факт відсутності передбачених статтею 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обставин, які виключають обов'язок страховика з виплати страхового відшкодування.

Таким чином, з огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача майнової шкоди, завданої його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, без урахування положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суперечить вищевказаним вимогам матеріального закону. За таких обставин в суду відсутні правові підстави для задоволення позову і стягнення шкоди із відповідача по справі, внаслідок чого суд вимушений відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, суд вважає, сплачений судовий збір покласти на Позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 5, 6, 9, 35, 36, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , ст.ст. 999, 1187 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6, 49035 АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 підприємства «Київ-Ресурс» (код ЄДРПОУ 30931322, 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9 ), треті особи, що не заявлять самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення - відмовити в повному обсязі.

2. Судові витрати віднести на рахунок позивача по справі.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан