Рішення № 79041874, 04.01.2019, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/995/18

2/583/48/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2019 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді Сидоренка Р.В.,

за участю секретаря Зубатової І.В.,

представника позивача Крамської С.В.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в м. Охтирці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2018 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 19.09.2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», яке є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит у розмірі 12 100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною картою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач порушив умови кредитного договору, в зв'язку із чим станом на 28.02.2018 року виникла заборгованість у сумі 36 867,87 грн., яку просить стягнути із відповідача та судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. В письмовому запереченні на відзив зазначають, що укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та тарифами. В заяві - анкеті клієнта зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак, умовами договору визначено, що банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 36,00 % на рік. Далі процентна ставка була змінена, що узгоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг та відповідача було ознайомлено із зазначеними змінами, шляхом направлення СМС - повідомлення. Сторони також договором передбачили у разі порушення позичальником термінів платежів сплату штрафу за формулою: 500 грн. + 5% від суми позову. Позов про визнання недійсним кредитного договору в частині встановлення неустойки у вигляді штрафу відповідачем не заявляється, а тому договір у цій частині являється дійсним. Згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за договором.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала відзив на позовну заяву, згідно якого зазначила, що 19.09.2008 року між нею та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» укладений кредитний договір, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Кредитний ліміт за даним договором до 12 100 грн. було збільшено лише у грудні 2014 року. З розрахунку прослідковується, що заборгованість за кредитом почала виникати з 30.11.2015 року підставою чого стало збільшення позивачем у грудні 2014 року кредитного ліміту, процентної ставки без попередження. Жодних доказів повідомлення про зміну процентної ставки протягом дії даного кредитного договору позивач не надав, не надав розрахунку штрафу. В зв'язку з чим, позовні вимоги визнає частково, лише в частині стягнення тіла кредиту 7512,73 грн. В задоволенні інших вимог позовної заяви просить відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, з викладених у відзиві на позовну заяву підстав, просила позов задовольнити частково, оскільки відповідач визнає позов тільки у частині необхідності повернення заборгованості по тілу кредиту.

Ухвалою суду від 02.04.2018 року відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.07.2018 року витребувано від ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» розрахунок відсотків та пені по кредитному договору від 19.09.2008 року, укладеному між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, за ставками, які узгоджені сторонами кредитного договору та зазначені в довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 30 днів пільгового періоду» по договору станом на 28.02.2018 року.

На виконання ухвали суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшло повідомлення про те, що надати суду більш детальний розрахунок заборгованості не виявляється можливим з технічних причин.

Ухвалою суду від 24.09.2018 року зобов'язано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надати довідку стосовно номера карткового рахунку, дати відкриття та термін дії картки, виданої відповідно укладеного договору без номера 19.09.2008 року між ОСОБА_3 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та чи відкривалася нова картка по вказаному договору, якщо так, то також вказати дату її відкриття, номера карткового рахунку, та термін її дії, крім того надати докази про належне повідомлення ОСОБА_3 про збільшення процентної ставки за кредитом.

На виконання вищевказаної ухвали, позивач надав довідку про видачу ОСОБА_3 кредитних карт. Зазначив також, що карта може бути видана при зверненні клієнта до установи банку, якщо термін її дії сплив або її було загублено, так якщо клас картки було підвищено у зв'язку з певними обставинами.

Суд, заслухавши думку сторін по справі, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, шляхом підписання останньою 19.09.2008 року заяви та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».

Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач засвідчила, що була ознайомлена з договором про надання банківських послуг і погодилася отримати його екземпляр шляхом роздруківки з сайту ПриватБанку, а також погодилася з тим, що є обізнаною в тому, що Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privat.com.ua, які вона зобов'язалася виконувати, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті банку.

Крім того, ОСОБА_3 підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Кредитка Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій зазначено розмір відсотків за користування кредитом - 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості, щомісячного платежу що складає 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше суми залишку заборгованості, який вона повинна вносити до 25 числа наступного місяця, а також комісії банку за зняття готівки, пені за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафу при порушенні строку платежів.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами першою-третьою ст. 633 ЦК України передбачено, що договори, які укладаються банком з фізичними особами, є публічними.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Своїм підписом в анкеті-заяві відповідач засвідчила, що вона погоджується з тим, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, що вона ознайомилася і згодна з умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Таким чином відповідач, підписуючи анкету-заяву від 19.09.2008 року та Довідку про умови кредитування, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловила свою згоду з формою договору та його умовами.

Згідно ст. ст. 526, 529 ч. 1 ЦПК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В наданому позивачем до позовної заяви розрахунку зазначено, що станом на 28.02.2018 року розмір заборгованості ОСОБА_3 перед банком становить 36 867,87 грн. та складається: із заборгованості за кредитом в сумі - 7512,73 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 25 311,43 грн., заборгованості за пенею та комісією - 2050,00 грн., а також штрафів відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. - штраф (фіксована частина), 1743,71 грн. - штраф (процентна складова) (а. с. 5-7).

З розрахунку заборгованості також вбачається, що відповідач вносила кошти на погашення заборгованості. Крім того, представник відповідача в судовому засіданні не заперечував факту отримання нею основної кредитної карти, та у відзиві на позовну заяву відповідач погоджується із заборгованістю за кредитом в сумі 7512,73 грн.

В зв'язку з чим суд приходить до висновку, про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитом в сумі 7512,73 грн.

Стосовно стягнення заборгованості по процентам суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Пунктом 5.3. Умов та правил надання банківських послуг передбачено право банку здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому, банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці по картрахунку згідно з п. 1.1.3.1.9 даного договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про непогодження зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну карту кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта (а.с. 14).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що останнім нараховувалися проценти за користування кредитом на потону заборгованість, виходячи із ставки 36% річних, на прострочену заборгованість - зі ставки 72%. З 01.01.2013 року, як на поточну так і на прострочену заборгованість проценти нараховувалися, виходячи зі ставки 30%, з 01.09.2014 року - 34,8%, з 01.04.2015 року - 43,2%.

З урахуванням наведених норм права та встановлених у справі обставин суд зазначає, що правила застосування банком змінюваної процентної ставки позивачем не дотримані, а саме: на порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України жодних доказів про встановлення процентної ставки у розмірі 34,8% чи 42,3%, як зазначено у розрахунку заборгованості банком не надано, як і не надано доказів про ознайомлення відповідача з таким розміром процентної ставки, які б містили його підпис.

Тому проценти за користування кредитними коштами у даному випадку мають нараховуватися банком виходячи із процентної ставки 36%, яка діяла станом на момент укладення кредитного договору.

Разом з тим, з наданої позивачем довідки, за укладеним кредитним договором від 19.09.2008 року, відповідачу були видані наступні кредитні карти: НОМЕР_2 (термін дії - 02/10), НОМЕР_3 (термін дії - 06/12), НОМЕР_4 (термін дії 12/15).

Таким чином, строк дії кредитного договору від 19.09.2008 року закінчився у зв'язку із закінченням строку дії картки, а саме: 31.12.2015 року і в подальшому сторонами не продовжувався.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом на строк, який відповідає строку дії картки - до 31 грудня 2015 року включно.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Вказаного висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року за № 444/9519/12.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів відхиляє доводи позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами у підвищеному розмірі процентної ставки, а також про стягнення з неї процентів за користування кредитними коштами за період після спливу строку кредитування, тобто, з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

Суд погоджується з розміром заборгованості по процентам згідно розрахунку позивача станом на 31.12.2012 року на загальну суму 58,66 грн.

За період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року підлягає стягненню заборгованість по процентам за користування кредитом визначена на рівні 36% річних: 7512,73 грн. х 36,00%/360 х 1094 = 8218,93 грн.

Загальний розмір процентів за період з 19.09.2008 року по 31.12.2015 року становить 8277,59 грн. (8218,93 грн. + 58,66 грн.)

Щодо вирішення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та штрафу, то суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені, з огляду на наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», які банк надав суду, передбачена відповідальність позичальника за порушення зобов'язання, а саме: пеня за несвоєчасне погашення заборгованості (пеня = пеня (1) + пеня (2), де: пеня (1) = (базова процентна ставка за договором)/30, нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 10 грн., нараховується 1 раз в місяць при наявності прострочки по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму більше 50 грн.), а також штраф за порушення строків платежів за будь - яким із грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 120 день (250 грн. + 5 % від суми позову).

Отже, умовами укладеного сторонами 19.09.2008 року кредитного договору передбачено застосування пені і штрафу за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом.

Враховуючи вище наведене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, тобто, строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні з відповідача пені, не допускаючи, тим самим, подвійної відповідальності.

При визначенні розміру штрафу суд враховує, що його процентна складова розраховується із суми тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами.

При цьому, розмір штрафу за порушення відповідачем кредитних зобов'язань розраховується наступним чином: 250 грн. + (7512,73 грн. + 8277,59 грн.* 5%) = 1039,52 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, яка утворилась у відповідача станом на 28.02.2018 року за укладеним між сторонами кредитним договором від 19.09.2008 року, мав становити 16 829 грн. 84 коп., з яких: 7512,73 - тіло кредиту, 8277,59 грн. - заборгованість по процентам, 1039,52 грн. - штрафи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, пропорційно задоволеної частини позовних вимог (45,65%) з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають стягненню судові витрати в розмірі 804,35 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 13, 133, 137, 141, 258, 259, 263- 265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299, код за ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ) в розмірі 16829,84 грн. та 804,35 грн. судового збору, а всього - 17634 (сімнадцять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 19 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 04.01.2019 року.

Суддя Охтирського міськрайсуду

Сумської області Р.В.Сидоренко