Рішення № 79040485, 21.12.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/8013/18

№ провадження 2/208/2704/18

РІШЕННЯ

Іменем України

21 грудня 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Івченко Т.П.,

секретаря судового засідання Корнієнко К.Є.,

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні у місті Камянське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам'янської міської ради, Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Камянської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача ОСОБА_2 «про визнання права власності на частку будинку за строком набувальної давності», -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області із позовною заявою до Кам'янської міської ради, Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача ОСОБА_2 «про визнання права власності на частку будинку за строком набувальної давності», у якій прохав:

- визнати за ОСОБА_1, (ІПН НОМЕР_1), право власності на 53/200 (п'ятдесят двохсотих) частин домоволодіння АДРЕСА_3, яке складається із житлового будинку А-1(загальною площею 88,4 кв.м., житловою площею 68,0 кв.м.), літньої кухні Б-1, вбиральні В-1, сараю Г-1, огорожі № 1,3,6,9, водопроводу № 2, 5, зливної ями № 4, тротуару І, ІІ, воріт № 7, 8.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що за ним зареєстроване в передбаченому законом порядку право власності на 53/200 частки житлового будинку АДРЕСА_3, а саме в порядку спадкування після смерті своєї матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8

Інша частка зазначеного домоволодіння, в розмірі 47/100 частини, на праві власності належить ОСОБА_2.

Інша частка домоволодіння, в розмірі 53/200 частини, фактично і постійно знаходилася у його користуванні та володінні з 1999 року, хоча і була оформлена на брата його батька, в порядку спадкування, а саме на ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.01.2001 року. ОСОБА_4 починаючи з 1999 року постійно проживав у Росії, де і помер ІНФОРМАЦІЯ_9. Жодного дня після отримання зазначеної частки у спадщину ОСОБА_4 не проживав, не користувався та не утримував спірне майно. Після його смерті, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_9 позивач продовжив відкрито користуватися та проживати у спірній частині, здійснюючи утримання спірного майна, по час звернення із даним позовом, тобто більш ніж десять років.

Відповідно до звернення до приватного нотаріуса Красношлик В.В. стосовно відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_4 повідомлено, що спадкова справа не відкривалася, спадщину ніхто не отримував.

А тому, виходячи із вище зазначеного, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Позивач та представник позивача ОСОБА_6 (діючий на підставі довіреності від 19.03.2018 року, посвідченої приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Красношликом В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 258) до судового засідання подано заяву, в якій прохали провести розгляд справи за їх відсутності, без застосування технічних засобів, прийняв рішення на підставі поданих сторонами доказів, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача № 1 - Кам'янської міської ради до судового засідання подав заву про розгляд справи без його участі, та без застосування технічних засобів, зазначив, що проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Представник відповідача № 2 - Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради до судового засідання подав заву про розгляд справи без його участі та без застосування технічних засобів, зазначив що проти позову не заперечують.

3-я особа, без самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, в судове засідання не прибув, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, заперечень проти позову не подав, зазначив, що він не проти задоволення позову ОСОБА_1, щодо визнання за ним прав власності на належну позивачу частку житлового будинку, після ОСОБА_4, який помер у 2006 році.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 89 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Між сторонами виникли спірні правовідносини, що підлягають врегулюванню згідно до третьої книги Цивільного Кодексу України - Право власності та інші речові права.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, та докази на які посилалися сторони:

Як встановлено судом, домоволодіння АДРЕСА_3, є об'єктом спільної часткової власності, а саме:

- 53/200 частини домоволодіння зареєстроване за ОСОБА_1, в порядку спадкування за законом (витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі - а.с. 14; свідоцтво про право на спадщину за законом, видана 11.08.2016 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Оката Л.Г., спадкова справа № 4/2016, зареєстровано в реєстрі за № 353 - а.с. 21);

- 53/200 частини домоволодіння, зареєстроване за ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право на спадщину НОМЕР_2, зареєстрованого в реєстрі за № 2-61 від 19.01.2001 року Першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою (а.с.20, 25-26);

- 47/100 частини домоволодіння, зареєстроване за ОСОБА_2, в порядку спадкування, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 3-879, виданого 18.07.2016 року державним нотаріусом Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області , зареєстровано в реєстрі за № 305804434 від 22.07.2016 року (а.с. 24).

Згідно до реєстраційних даних, позивач - ОСОБА_1 є особою яка фактично проживає з народження та має зареєстровану за ним частку у праві спільної часткової власності за адресою будинок АДРЕСА_3

Так, згідно до реєстраційних даних та технічної характеристики домоволодіння, спірний будинок фактично є у користуванні, володінні, та розпорядження ОСОБА_1 та ОСОБА_2, згідно до усталеного порядку користування будинком, про що спір між сторонами відсутній (а.с. 9-11).

ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_4 помер, та після його смерті спадкова справа не відкривалася, що підтверджено витягом зі Спадкового реєстру (а.с. 14-15), довідкою про смерть № 10 від 01.06.2018 року (а.с. 19).

З позовної заяви, вбачається, що відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 05.02.1992 року, виданого Відділом ЗАГС Заводського району м. Дніпродзержинська, актовий запис №644, ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, де батьками записано: ОСОБА_9, ОСОБА_10.(а.с.7).

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_4 від 05.02.1992 року, виданого Відділом ЗАГС Заводського району м. Дніпродзержинська, актовий запис №420, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3, де батьками записано: ОСОБА_9, ОСОБА_10.(а.с.8).

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_5 від 22.03.2018 року, виданого Заводським районним у місті Кам'янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №2936, ОСОБА_1, народився ІНФОРМАЦІЯ_1, де батьками записано: ОСОБА_8, ОСОБА_3. (а.с.6).

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_6 виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20.09.1999 року, ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_4, актовий запис про смерть №765. (а.с.16).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом виданого державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Сисойкіною Н.М. від 19.01.2001 року, спадкоємцем майна ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4,є в рівних долях син - ОСОБА_8, що мешкає в АДРЕСА_1 та син - ОСОБА_4, що мешкав в АДРЕСА_2.(а.с.20).

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_7 виданого Баглійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 17.10.2008 року, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_6, актовий запис про смерть №1063. (а.с.18).

Після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 його частка нерухомого майна у розмірі 53/200 перейшла ОСОБА_3.

Відповідно до заповіту, посвідченого Державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Пономаренко В.М. від 12.04.2010 року, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті належне їй сі права та обов'язки, а також все інше майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті, і на що вона за законом матиме право, заповідає ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.22).

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_8 виданого Баглійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області від ІНФОРМАЦІЯ_10, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_10, актовий запис про смерть №1197. (а.с.17).

Норми права, які застосував суд:

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч. 1 ст. 41 Конституції України).

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2 ст. 41 Конституції України).

Стаття 251 Цивільного Кодексу України. Поняття строку та терміну

1. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

2. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

3. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Стаття 253 Цивільного Кодексу України. Початок перебігу строку

1. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Стаття 316 Цивільного Кодексу України. Поняття права власності

1. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 Цивільного Кодексу України. Зміст права власності

1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

2. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Стаття 319 Цивільного Кодексу України. Здійснення права власності

1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

3. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

4. Власність зобов'язує.

5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

6. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Стаття 322 Цивільного Кодексу України. Тягар утримання майна

1. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 325 Цивільного Кодексу України. Право приватної власності

1. Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

2. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

3. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

Стаття 328 Цивільного Кодексу України. Підстави набуття права власності

1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 344 Цивільного Кодексу України. Набувальна давність

1.Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

2. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

4. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" відповідно до частини першої статті 344 ЦКУкраїниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України).

Як вбачається з Ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 лютого 2008 року, відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1 ст. 10 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Стаття 76 ЦПК України:

1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Згідно ч.ч.1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Оцінка доказів:

Враховуючи вище встановленні обставини, а саме той факт, що починаючи з 19.01.2001 року позивач ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом 19.01.2001 року, у вигляді 53/200 частки у спільній частковій власності на будинок АДРЕСА_3, після офіційного оформлення документу на спадщину, повернувся до Росії і в отриманій в спадщину частині будинку не проживав жодного дня та не був зареєстрований, а з 19.01.2001 року позивач ОСОБА_1 постійно відкрито піклуватися, доглядав та користувався, як належною йому на праві приватної спільної часткової власності так і за часткою будинку зареєстрованою за ОСОБА_4, що відповідає 53/200 часток зазначеного домоволодіння.

Враховуючи, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є родинний зв'язок, та що про смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9, спадкова справа не відкривалася, спадщину ніхто не отримував, позивач постійно проживає за адресою АДРЕСА_3, що підтверджено довідкою від 10.12.2018 року №850, виданої Головою квартального комітету №9 ОСОБА_13, а за життя померлий ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, знятий з реєстрації та не проживає по АДРЕСА_3 з 24.03.1976 року. (а.с.59), що позивач ОСОБА_1, як до ІНФОРМАЦІЯ_9 так і після смерті ОСОБА_4, постійно фактично проживає, відкрито володіє та користується 106/200 частинами житлового будинку, 53/200 частини які зареєстровані за позивачем та інші 53/200 частини зареєстровані були за померлим ОСОБА_4, що не оспорюється відповідачем № 1 Кам'янською міською радою, та відповідачем № 2 - Департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Камянською міською радою, та 3-ої особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, яки є співвласником зазначеного домоволодіння, та його частка у праві спільної часткової власності становить 94/200 частики, та як відповідачі так і ОСОБА_2 визнали позовні вимоги ОСОБА_1, а тому таке право набуте позивачем правомірно, та узгоджується із приписами ст.ст. 317, 319, 325, 328, 344 Цивільного Кодексу України.

На підставі вище зазначеного, встановив, що позивач ОСОБА_1 більше 10 років, до часу звернення із позовом, відкрито, добросовісно та безперервно володіє та користується 53/200 частиною домоволодіння АДРЕСА_3, яке залишилося після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_9, вимоги позивача про визнання за ним права власності на зазначені 53/200 частин вищевказаного домоволодіння ніким не оспорюється, та визнається як відповідачами так і 3-ою стороною, що підтверджено доказами у їх сукупності, в зв'язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі та керуючись ст.ст. 12, 42, 81, 141, 142, 200, 259, 263-265, 268, ЦПК України, ст. ст. 3, 328, 344, 392 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кам'янської міської ради, Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Камянської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача ОСОБА_2 «про визнання права власності на частку будинку за строком набувальної давності», - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, (ІПН НОМЕР_1), право власності на 53/200 (пя'тдесят двохсотих) частин домоволодіння АДРЕСА_3, яке складається із житлового будинку А-1(загальною площею 88,4 кв.м., житловою площею 68,0 кв.м.), літньої кухні Б-1, вбиральні В-1, сараю Г-1, огорожі № 1,3,6,9, водопроводу № 2, 5, зливної ями № 4, тротуару І, ІІ, воріт № 7, 8.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно до 15.5) Перехідних положень ЦПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

15.8) оприлюднення інформації щодо справи, визначеної цією редакцією Кодексу, на офіційному веб-порталі судової влади України здійснюється в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_1, адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3.

Відповідач № 1:

- Кам'янська міська рада: юридична адреса реєстрації: ЄРДПОУ 24604168, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, Майдан Петра Калнишевського, будинок 2.

Відповідач № 2

- Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради: ЄРДПОУ 20268696, юридична адреса реєстрації: Дніпропетровська область, місто Кам'янське, Майдан Петра Калнишевського, будинок 2.

Третя особа - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3.

Повний текст рішення виготовлений 21 грудня 2018 року.

Суддя Івченко Т. П.