Рішення № 79038064, 27.12.2018, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження № 2/225/1319/2018

Єдиний унікальний номер № 225/5874/18

Дзержинський міський суд Донецької області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27 грудня 2018 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

за участі

секретаря Бондарчук Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Північна селищна рада про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в жовтні 2018 року звернулася до суду із позовною заявою про визнання ОСОБА_2, 1933 року народження такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. Крім неї, за вказаною адресою також зареєстрована попередній власник квартири, відповідач ОСОБА_2, 1933 року народження. Проте, з квітня 2017 року відповідач ОСОБА_2 в її квартирі не проживає, оскільки вона виїхала до Російської Федерації. У зв'язку з цим їй самій приходиться нести всі затрати по утриманню квартири, сплачувати комунальні послуги відповідно до кількості осіб, зареєстрованих в її квартирі, тощо.

Вважає, що відповідача ОСОБА_2 необхідно визнати такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно позивачу для зняття її з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач в судове засідання не з'явилася, надавши письмову заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, заявлені вимоги підтримує повністю, наполягає на їх задоволенні.

Належно повідомлений відповідач у судове засідання не прибула з невідомих причин, про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена.

Представник третьої особи - Північної селищної ради в судове засідання не з'явився, надавши суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, заявлені вимоги визнає, проти їх задоволення не заперечує.

Приймаючи до уваги, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, тому суд розглядав справу на підставі ст.ст. 208-283 ЦПК України, заочно, у зв'язку з чим постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини, які регулюються Цивільним кодексом України, Житловим кодексом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно договору купівлі - продажу від 2.10.2018 позивачу по справі ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1. Зазначену квартиру позивач придбала у ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_2.

Згідно довідки про склад сім'ї № б/н від 08.10.2018 (а.с. 5) відповідач по справі ОСОБА_2, 1933 року народження зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, тобто за адресою позивача по справі.

З огляду на це, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь - який час.

Саме таку правову позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі 6-709цс16.

Судом з'ясовано той факт, що відповідач по справі ОСОБА_2, за місцем реєстрації не проживає. Тому позивач по справі вимушена нести всі витрати по утриманню квартири, сплаті комунальних послуг, тощо.

Факт того, що відповідач ОСОБА_2 не проживає за місцем своєї реєстрації також підтверджено актом вуличного комітету від (а.с. ).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач по справі ОСОБА_1, будучи власником квартири, правомірно звернулася до суду з позовом про усунення порушень свого права власності шляхом визнання відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, оскільки вона не є членом її сім'ї та не відноситься до кола осіб, які постійно проживають разом з позивачем по справі і ведуть з нею спільне господарство.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми доказами є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеність перед судом їх переконливості. Виходячи із цього принципу, суд не може за власною ініціативою збирати докази або робити інші процесуальні дії, направлені на збирання доказів, а лише оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги повністю доведеними, тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, 1933 року народження, такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області шляхом подання в 30 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Є.В. Челюбєєв