Рішення № 79035308, 08.01.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/697/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 58000) до Чернівецький обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 08118534, вул. О.Кобилянської, 32, м. Чернівці, Чернівецька область, 58002) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

24.07.2018 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Чернівецький обласний військовий комісаріат (відповідач) з такими позовними вимогами:

1) визнати протиправною бездіяльність Чернівецького обласного військового комісаріату щодо ненаправлення до Міністерства оборони України заяви з доданими до неї документами для розгляду питання призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням інвалідності;

2) зобов'язати Чернівецький обласний військовий комісаріат оформити та подати до розпорядника бюджетних коштів Міністерства оборони України висновок з доданими до нього документами про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що в період з 01.09.1969 року по 11.02.1998 року, він проходив військову службу у Збройних Силах, в тому числі приймав участь в бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан в період з 24.03.1986 року по 28.03.1988 рік.

Внаслідок проходження військової служби позивач отримав захворювання, які пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при виконання інтернаціонального обов'язку, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №106 від 15.09.1997 року.

Крім того, у відповідності до довідки до акту МСЕК серії МСЕ №222005 від 29.01.2004 року, під час первинного огляду позивачу було встановлено III групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби при виконання інтернаціонального обов'язку із черговим оглядом 28.01.2005 року. В подальшому під час повторних оглядів, згідно довідок до акту МСЕК позивачу було встановлено III групу інвалідності у зв'язку із захворюванням пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби при виконання інтернаціонального обов'язку, оригінали цих письмових доказів знаходяться у Міжрайонній загально профільній МСЕК № 2.

На даний час, у відповідності до довідки до акту МСЕК серії 12ААА № 951833 від 11.06.2018 року під час повторного огляду позивачу було встановлено II групу інвалідності безтерміново, підставою встановлення якої є захворювання, яке пов'язане із виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку.

26.06.2018 року позивач звернувся до Чернівецького обласного військового комісаріату із заявою про надання Міністерству оборони України висновку про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, що передбачено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року.

Листом №1022/соц від 27.06.2018 року Чернівецький обласний військовий комісаріат повідомив про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а відтак підстав для направлення його документів до Міністерства оборони України.

Позивач вважає, що всупереч викладеним у п. 13 Порядку № 975 положенням, Чернівецький обласний військовий комісаріат вийшов за межі наданих чинним законодавством України повноважень та фактично самостійно розглянув подану ним заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням позивачем обов'язків військової служби з додатками та прийняв рішення про залишення її без реалізації, повернувши позивачу, у зв'язку із чим неправомірно перебрав на себе повноваження Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги.

Таким чином, на думку позивача, Чернівецьким обласним військовим комісаріатом недотримано обов'язок, визначений п. 13 Порядку №975, щодо направлення заяви та доданих до неї документів на адресу Міністерства оборони України, чим, у свою чергу, допущено протиправну бездіяльність.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, надав суду відзив проти позову в якому зазначив, що до Чернівецького обласного військового комісаріату на розгляд надійшло звернення ОСОБА_1 від 26.06.2018 року щодо направлення документів на розгляд Комісії Міністерства оборони України для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

На думку відповідача, враховуючи, що позивачу інвалідність встановлено до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 року №3597-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, він не має права на одержання такої одноразової грошової допомоги, так як на час встановлення інвалідності не існувало правової норми щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Згідно з п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності:

Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Групу інвалідності ОСОБА_1 змінено понад дворічний термін. У відповідності до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 зі змінами, розділу 4 наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року зі змінами "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей", розділу 2 наказу Міністерства оборони України №937 від 31.12.2014 року зі змінами "Про затвердження Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України" - оформлення та подання документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, на звільнених осіб зі Збройних Сил України покладено на обласні військові комісаріати.

Чернівецький обласний військовий комісаріат, керуючись вимогами ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 зі змінами, та у відповідності покладених функцій щодо оформлення та подання документів на звільнених осіб до Комісії Міністерства оборони України, з урахуванням роз'яснень (вказівок) Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31.01.2017 року №248/3/6/307, від 19.01.2018 року №248/3/6/177 - не має підстав для направлення документів ОСОБА_1 на розгляд, Комісії МО України, у зв'язку з тим, що інвалідність йому було встановлено з 19.12.2003 до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року № 3597-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги.

З огляду на зазначене вважає, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Чернівецького обласного військового комісаріату та зобов'язання вчинити певні дії є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Позивач, ознайомившись з відзивом проти позову, подав до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що ІІ групу інвалідності довічно позивачу встановлено 11.06.2018 року. На день звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі статей 16,16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" діяв Порядок №975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

Ухвалою суду від 31.07.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 13.09.2018 року.

Судове засідання призначене на 13.09.2018 року відкладене на 11.10.2018 року у зв`язку з перебуванням головуючого суді у відпустці.

Судове засідання призначене на 11.10.2018 року відкладене на 01.11.2018 року у зв`язку з неявкою відповідача.

Судове засідання призначене на 01.11.2018 року відкладене на 04.12.2018 року за клопотанням представника позивача у зв'язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні.

В судовому засідання призначеному на 04.12.2018 року, за клопотанням представників сторін, суд перейшов до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження без участі сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку, про наявність підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 2-м відділом ЧМВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 7-8).

Відповідно до Посвідчення серії НОМЕР_3 виданого 18.06.2018 року Управлінням соціального захисту населення Першотравневого району ДПСЗН Чернівецької міської ради, позивач є інвалідом війни ІІ групи (а.с. 19).

Позивач проходив військову службу в період з 01.09.1969 року по 11.02.1998 року. Брав участь у бойових діях по наданню інтернаціональної допомоги ДРА в період з 24.03.1986 року по 28.03.1988 року, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 виданого 03.02.1998 року (а.с. 10).

Відповідно до Довідки міського військового комісаріату від 21.06.2018 року №126/к, позивач дійсно служив в Збройних Силах в період з 01.09.1969 року по 11.02.1998 року, в тому числі приймав участь в бойових діях в Афганістані в період з 24.03.1986 року по 28.03.1988 року (а.с. 9).

Відповідно до Свідоцтва про хворобу №106 від 15.09.1997 року позивач отримав захворювання, яке пов'язане із виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку (а.с. 11).

Відповідно до Довідки до Акта МСЕК серії МСЕ №222005 від 29.01.2004 року позивачу під час первинного огляду було присвоєно ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку із черговим оглядом 28.01.2005орку (а.с. 12)

В подальшому під час повторних оглядів, згідно довідки до Акта МСЕК серії МСЕ №222586 від 16.02.2005 року, довідки до Акта МСЕК серії ПДВ №004328 від 03.05.2006 року, довідки до Акта МСЕК серії ПДВ №008964 від 16.05.2007 року, довідки до Акта МСЕК серії ПДВ №021799 від 10.06.2008 року та довідки до Акта МСЕК серії ПОВ №029578 від 22.06.2010 року позивачу було встановлено III групу інвалідності у зв'язку із захворюванням пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби при виконання інтернаціонального обов'язку (а.с.13-17).

У відповідності до довідки до Акта МСЕК серії 12ААА №951833 від 11.06.2018 року позивачу було встановлено II групу інвалідності безтерміново. Захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку (а.с. 18).

26.06.2018 року позивач звернувся до Чернівецького обласного військового комісаріату із заявою в якій просив надати Міністерству оборони України висновок щодо призначення йому одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" (а.с. 20).

Розглянувши заяву позивача, Чернівецький обласний військовий комісаріат листом від 27.06.2018 року №1022соц. повідомив позивача про те, що позивач немає права на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та відповідно Чернівецький обласний військовий комісаріат немає підстав для направлення документів позивача на розгляд Комісії МО України (а.с. 21).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненаправлення до Міністерства оборони України заяви для розгляду питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням інвалідності, позивач звернувся до суду за даним позовом

До вказаних спірних правовідносин суду застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

20.12.1991 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Визначення соціального захисту військовослужбовців міститься у статті 1 Закону №2011-ХІІ, та означає діяльність (функція) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до статті 1-2 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Статтею 16 вказаного Закону №2011-XII у редакції чинній на момент виникнення правовідносин передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 16-2 Закону №2011-XII у редакції чинній на момент виникнення правовідносин, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина 6 статті 16-3 Закону).

Згідно з частиною восьмою статті 16-3 Закону №2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

З аналізу наведених норм даного Закону вбачається, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Аналогічний правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 року у справі № 21-446а14 та від 21.04.2015 року у справі № 21-135а15.

Також, аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 372/1258/16-а, № провадження К/9901/6800/18.

З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2018 року позивач звернувся до Чернівецького обласного військового комісаріату із заявою про надання Міністерству оборони України висновок щодо призначення йому одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей".

Проте листом від 27.06.2018 року №1022соц. відповідач повідомив позивача про те, що він немає права на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та відповідно Чернівецький обласний військовий комісаріат немає підстав для направлення документів позивача на розгляд Комісії МО України.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до пункту 21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 (далі - Положення № 402) постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п.21.8 Положення № 402).

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 виданого 03.02.1998 року, Довідки міського військового комісаріату від 21.06.2018 року №126/к, Свідоцтва про хворобу №106 від 15.09.1997 року, Довідок до Акта МСЕК, Посвідчення серії НОМЕР_3 виданого 18.06.2018 року, вбачається що захворювання позивача пов'язане із виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку.

Зазначені документи долучені позивачем до заяви та передані Чернівецькому обласному військовому комісаріату.

За таких обставин суд приходить до висновку про надання позивачем належних документів, які зазначені в пункті 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини його захворювання.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Приписами пункту 13 Порядку № 975 обумовлено, що розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу (пункт 14 Порядку № 975).

Отже, порядок призначення та виплати допомоги полягає у наступному: особи, які мають право на одноразову грошову допомогу звертаються з документами в обласний військовий комісаріат; обласний військовий комісаріат подає розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги; перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги; після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються в обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам. Виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.

Порядком № 975 саме до дискреційних повноважень Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги, віднесена можливість або прийняти рішення про призначення, або відмовити у призначенні одноразової грошової допомоги.

Водночас, Чернівецький обласний військовий комісаріат не наділений повноваженнями на самостійне визначення наявності/відсутності в осіб права на призначення чи відмову в отриманні одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, або залишення їх заяв без реалізації.

Разом з тим, судом встановлено, що Чернівецький обласний військовий комісаріат, всупереч викладеним у Порядку № 975 положенням, вийшов за межі наданих чинним законодавством України повноважень та фактично самостійно розглянув подану позивачем заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням позивачем обов'язків військової служби з додатками та прийняв рішення про відмову, у зв'язку із чим неправомірно перебрав на себе повноваження Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги.

При цьому, Чернівецьким обласним військовим комісаріатом не виконано свій обов'язок, визначений п. 13 Порядку № 975, щодо направлення заяви позивача та доданих до неї документів на адресу Міністерства оборони України, чим, у свою чергу, допущено неправомірні дії відносно позивача.

Отже, суд приходить до висновку про те, що в спірних правовідносинах Чернівецький обласний військовий комісаріат діяв протиправно, оскільки не мав права приймати рішення щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги, а повинен був лише здійснити дії щодо підготовки поданих позивачем документів, необхідні для виплати одноразової грошової допомоги, з подальшою передачею їх до Міністерства оборони України для вирішення питання про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а тому наявні підстави для задоволення даного адміністративного позову в цій частині та визнати такі дії відповідача протиправними.

Також, враховуючи принцип ефективності судового захисту, суд дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом зобов'язання Чернівецького обласного військового комісаріату надати Міністерству оборони України висновки та матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання отриманого.

У відповідності до норм статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На переконання суду, відповідач не довів правомірності свого рішення.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд не вирішує питання про відшкодування судових витрат позивача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернівецького обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

2. Визнати протиправною бездіяльність Чернівецького обласного військового комісаріату щодо ненаправлення до Міністерства оборони України заяви з доданими до неї документами для розгляду питання призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням інвалідності.

3. Зобов'язати Чернівецький обласний військовий комісаріат оформити та подати до розпорядника бюджетних коштів Міністерства оборони України висновок з доданими до нього документами про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 58000);

Відповідач - Чернівецький обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 08118534, вул. О.Кобилянської, 32, м. Чернівці, Чернівецька область, 58002).

Суддя В.О. Григораш