Рішення № 79033460, 27.12.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 грудня 2018 року Справа № 913/514/18

м. Харків Провадження №17/913/514/18

Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С., розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження за позовом Фізичної особи - підприємця Жарчинського Віталія Віталійовича, м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до Державного підприємства "Первомайськвугілля", м. Гірське, Попаснянського району, Луганської області,

про стягнення 239575 грн 86 коп.

Секретар судового засідання Рвачов О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

Обставини справи: Фізична особа - підприємець Жарчинський Віталій Віталійович (позивач у справі) звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою №16 від 23.10.2018 до Державного підприємства "Первомайськвугілля" (відповідач у справі) про стягнення пені за період прострочення з 08.12.2017 по 30.06.2018 у сумі 110822,84 грн, 3% річних за період прострочення з 13.02.2017 по 23.10.2018 у сумі 28825,37 грн та інфляційних нарахувань за період прострочення з 13.02.2017 по 23.10.2018 у сумі 99927,65 грн, які виникли при розрахунках за договором про надання послуг з перевезення від 04.05.2016 № 04/05-1-2016п з урахуванням заміни кредитора у зобов'язання за договором про відступлення права вимоги від 05.06.2017 № 05/06-2017-3.

Ухвалою суду від 26.10.2018 відкрито провадження у справі № 913/514/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

19.11.2018 від відповідача до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву №01/4-1-293 від 13.11.2018, в якому останній, в частині вимог щодо стягнення пені посилається на пропуск позивачем позовної давності, а в частині вимог за ст.625 Цивільного кодексу України - на їх невірний розрахунок.

Відповідач зазначає, що згідно з п.1.3 Договору про відступлення права вимоги від 05.06.2017 № 05/06-2017-3 (далі - Договір 1) позивачу відступлено право вимоги основного боргу в сумі 609100,07 грн, який виник при розрахунках за договором про надання послуг з перевезення від 04.05.2016 № 04/05-1-2016п (далі - Договір).

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що право вимоги на 3 % річних та інфляційних втрат є переданими тільки з дати укладення договору про відступлення прав вимоги 05.06.2017. У зв'язку з чим нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з 13.02.2017 до 23.10.2018 є безпідставним. Враховуючи викладене, відповідач надав відповідні контррозрахунки за період з 06.06.2017 по 23.10.2018.

04.12.2018 від позивача до відділу документального забезпечення суду надійшла відповідь на відзив №17 від 30.11.2018, в якій він проти викладених у відзиві доводів відповідача заперечує та підтримує позовні вимоги повністю.

Позивач, зокрема, зазначив, що у Договорі 1 не містяться обмеження (застереження) щодо обсягу прав нового кредитора в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат на суму основного боргу за період після передачі права вимоги. Позивач вважає, що до нового кредитора разом із правами вимоги сплати основної суми боргу перейшли і субсидіарні права.

Крім того, позивач заявив клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд, розглянувши клопотання позивача, дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою суду від 17.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.12.2018.

Учасники судового процесу не скористалися правом участі в судовому засіданні 27.12.2018, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, господарський суд встановив наступне.

04.05.2016 між Державним підприємством «Первомайськвугілля», як Замовником (далі - відповідач) та фізичною особою-підприємцем Здравковим Сергієм Олександровичем, як Виконавцем (первісним кредитором) був укладений договір про надання послуг з перевезення № 04/05-1-2016п (далі - Договір), згідно з п.1.1 якого Виконавець зобов'язався за завданням Замовника надати послуги з перевезення вугільної маси автомобільним транспортом.

Відповідно до п.1.2 Договору, перевезення вугільної маси виконуються на підставі заявок Замовника.

Замовник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі здійснити оплату послуг Виконавця (пп.2.3.2 п.2.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору, вартість послуг з перевезення вугільної маси складає 4,33 грн за 1 тн/км, яка розрахована відповідно до Калькуляції вартості послуг, яка є невід'ємною частиною цього договору. У разі зміни статей витрат, зазначених в калькуляції, вартість послуг за цим договором змінюється шляхом підписання сторонами додаткової угоди. У разі відмови Замовника від підписання такої угоди, цей договір вважається розірваним з моменту закінчення терміну для підписання додаткової угоди про збільшення вартості послуг.

Відповідно до п.3.3 Договору, оплата здійснюється на протязі 10-ти банківських днів після підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних робіт на підставі наданого Виконавцем рахунку.

Згідно з п. 4.2 Договору, у разі недотримання Замовником строків оплати наданих послуг, передбачених п. 3.3 Договору, Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості виконаних послуг, за які допущено прострочення оплати за кожен день прострочення. За прострочення оплати понад тридцять днів Замовник додатково виплачує Виконавцю штраф у розмірі 7% від не виплаченої, або несвоєчасно виплаченої суми.

У п. 6.1 Договору встановлено, що термін дії цього договору - з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2016. За умови, що жодна з сторін не заявить про його розірвання або припинення не пізніше ніж за один місяць до вказаного терміну, Договір вважається продовженим на наступний рік на цих же умовах (без підписання додаткової угоди).

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що сторони домовилися, що права та обов'язки за цим договором можуть бути передачі третім особам тільки за обоюдною згодою сторін.

Між сторонами була підписана Калькуляція на переміщення вугільної продукції вантажним автотранспортом КАМАЗ вантажопідйомністю 13 тн, на відстань 9 км від 20.05.2016 до Договору, згідно з якої вартість послуг з перевезення вугільної маси складає 4,33 грн за 1 тн/км (а.с.18).

Додатковою угодою №1 від 01.02.2017 (а.с.20) сторони внесли до Договору наступні зміни, а саме: перше речення п. 3.1 Договору виклали в наступній редакції: «вартість послуг з перевезення вугільної маси складає 5,20 грн за 1 тн/км, яка розрахована відповідно до Калькуляції вартості послуг, яка є невід'ємною частиною цього договору.».

Між сторонами була підписана Калькуляція на переміщення вугільної продукції вантажним автотранспортом на відстань 18 км від 30.01.2017 до Договору, згідно з якої вартість послуг з перевезення вугільної маси складає 5,20 грн за 1 тн/км (а.с.21).

Також, між сторонами була підписана Калькуляція на переміщення вугільної продукції вантажним автотранспортом на відстань 9 км від 30.01.2017 до Договору, згідно з якої вартість послуг з перевезення вугільної маси складає 5,20 грн за 1 тн/км (а.с.22).

На виконання умов вказаного Договору, ФОП Здравков С.С. надав відповідачу послуги з перевезення вугільної маси на загальну суму 685517 грн 31 коп., що підтверджується актами здачі - приймання робіт (надання послуг): № 6 від 31.01.2017 на суму 224197,53 грн; № 2 від 28.02.2017 на суму 24341,62 грн; № 6 від 28.02.2017 на суму 140566,61 грн; № 2 від 31.03.2017 на суму 23850,22 грн; № 6 від 31.02.2017 на суму 168180,48 грн; № 2 від 30.04.2017 на суму 45929,52 грн; № 6 від 30.04.2017 на суму 58451,33 грн.

Відповідач частково здійснив оплату заборгованості за актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 6 від 31.01.2017 на суму 76417,24 грн, заборгованість за цим актом склала 147780,29 грн. Решта актів оплачена не була, тому загальна сума заборгованості, яка підлягає сплаті за Договором про надання послуг з перевезення № 04/05-1-2016п від 04.05.2016 складає 609100,07 грн.

31.03.2017 між ФОП Здравковим С.О. та відповідачем у справі був підписаний акт звірення взаємних розрахунків, де відповідач підтвердив та визнав свою заборгованість перед ФОП Здравковим С.О. на загальну суму 609100,07 грн. На момент звірення розрахунків відповідач за надані послуги не розрахувався.

В подальшому, 05.06.2017 між позивачем - фізичною особою підприємцем Жарчинським В.В. (новим кредитором) та фізичною особою-підприємцем Здравковим С.С. (первісним кредитором) було укладено договір про відступлення права вимоги № 05/06-2017-3 (далі - Договір 1).

На Договорі 1 боржником (відповідачем) зроблено відмітку про його погодження.

У відповідності до умов п.п. 1.1-1.3 Договору 1, сторони дійшли згоди про те, що первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги, що належить первісному кредитору за договором № 04/05-1-2016 від 04.05.2016, укладеним між первісним кредитором та Державним підприємством «Первомайськвугілля», про надання послуг з перевезення вугільної маси автомобільним транспортом. За цим договором новий кредитор одержав право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором. За даним договором відступлене право вимоги на суму основного боргу у розмірі 609100,07 грн.

Також, відповідно до п. 2.4 Договору 1, до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов'язаннях в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме заборгованість за основним договором у розмірі 609100,07 грн.

Позивач, як новий кредитор, 16.11.2017 надіслав відповідачу листа (претензія № 1 від 16.11.2017) про сплату вказаного боргу, відповідач не відповів на претензію та не перерахував заборгованість позивачу.

У зв'язку з порушенням грошових зобов'язань відповідачем, на підставі п.4.2 Договору, позивач на суму боргу 609100,07 грн нарахував пеню за період прострочення з 08.12.2017 по 30.06.2018 у сумі 110822,84 грн.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України, позивачем на суму боргу у розмірі 609100,07 грн нараховані 3% річних за період прострочення з 13.02.2017 по 23.10.2018 у сумі 28825,37 грн та інфляційні нарахування за період прострочення з лютого 2017 року по жовтень 2018 року у сумі 99927,65 грн, за стягненням яких позивач звернувся до суду.

Відповідачем було надано відзив на позовну заяву №01/4-1-293 від 13.11.2018, згідно якого він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених вище.

Позивач у відповіді на відзив від 31.11.2018 №17 доводи відповідача відхиляє та наполягає на повному задоволенні позову.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Водночас, у п. 7.4 Договору передбачено, що сторони домовилися, що права та обов'язки за цим договором можуть бути передачі третім особам тільки за обоюдною згодою сторін.

Згідно з п. 4.2 Договору 1, одночасно з підписанням цього договору Первісний кредитор зобов'язаний протягом 17 днів з дати укладання цього договору надати Новому кредитору підтвердження про вручення Боржникові повідомлення про відступлення права вимоги за Основним зобов'язанням. Обов'язок направлення повідомлення Боржнику покладається на первісного кредитора.

Матеріалами справи підтверджується, що Договір 1 погоджено з ДП «Первомайськвугілля» (Боржником) (а.с.32).

Як встановлено судом, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором 1 з оплати наданих послуг ФОП Здравковим С.О. за актами здачі - приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 609100,07 грн, за Договором.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою Договір від 04.05.2016 № 04/05-1-2016п є договором про надання послуг та регулюється, зокрема, ст. 901 ЦК України, згідно з якою за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

У ч.1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 525, ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На підтвердження факту наявності заборгованості за надані послуги за Договором на загальну суму 609100,07 грн позивач посилається на додані до матеріалів справи: договір від 04.05.2016 № 04/05-1-2016п; додаткову угоду № 1 від 01.02.2017 та калькуляції від 30.01.2017 до договору від 04.05.2016 № 04/05-1-2016п; акти здачі - приймання робіт (надання послуг): № 6 від 31.01.2017 на суму 224197,53 грн; № 2 від 28.02.2017 на суму 24341,62 грн; № 6 від 28.02.2017 на суму 140566,61 грн; № 2 від 31.03.2017 на суму 23850,22 грн; № 6 від 31.02.2017 на суму 168180,48 грн; № 2 від 30.04.2017 на суму 45929,52 грн; № 6 від 30.04.2017 на суму 58451,33 грн; акт звірки взаєморозрахунків від 31.03.2017 укладений між ФОП Здравковим С.О. та відповідачем у справі.

Дані обставини відповідачем не заперечуються.

Пункт 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Строк виконання Замовником зобов'язань з оплати отриманих послуг передбачений п. 3.3 Договору, згідно з яким оплата здійснюється відповідачем протягом 10 календарних днів після підписання сторонами Акта здачі - приймання робіт.

Отже, останнім днем сплати є десятий календарний день з моменту підписання відповідного акту.

Як свідчать позовні вимоги, позивач не заявляє вимог про стягнення боргу у сумі 609100,07 грн, а просить стягнути похідні вимоги на підставі п.4.2 Договору, а саме: пеню у сумі 110822,84 грн, а також 3% річних у сумі 28825,37 грн та інфляційні нарахування у сумі 99927,65 грн на підставі ст. 625 ЦК України.

Суд вважає, що відсутність у позові вимоги про стягнення основного боргу не є перешкодою для розгляду по суті обґрунтованості додаткових вимог, за умови, що позивач надав докази у підтвердження існування боргу.

Доказів, що свідчать про сплату вказаної суми заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

Як було вказано вище, суд встановив факт прострочення сплати відповідачем боргу за надані послуги на суму 609100,07 грн, що дає правові підстави для застосування ст. 625 ЦК України.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 28825,37 грн (нарахування здійснено на суму основного боргу 609100,07 грн за період з 13.02.2017 по 23.10.2018) та інфляційні нарахування у сумі 99927,65 грн (нарахування здійснено на суму основного боргу 609100,07 грн за період прострочення з 13.02.2017 по 23.10.2018), а також пені за період прострочення з 08.12.2017 по 30.06.2018 у сумі 110822,84 грн.

Відповідач надав контррозрахунок цих вимог, згідно якого 3 % річних за період з 06.06.2017 по 23.10.2018 становлять 25281,82 грн та інфляційні втрати за період з 06.06.2017 по 23.10.2018 - 79061,18 грн.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1.3 Договору 1 встановлено, що за даним Договором відступається право вимоги на суму основного боргу у розмірі 609100,07 грн.

Право вимоги Первісного кредитора до Боржника на суму основного боргу в розмірі 609100,07 грн за Основним договором підтверджується наступними документами, які є невід'ємною частиною цього Договору і передаються Первісним кредитором Новому кредитору в момент його підписання: акт звірення взаєморозрахунків від 31.03.2017, акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 6 від 31.01.2017; акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 2 від 28.02.2017; акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 6 від 28.02.2017; акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 2 від 31.03.2017; акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 6 від 31.02.2017; акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 2 від 30.04.2017; акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 6 від 30.04.2017 (п.1.4 Договору 1).

Відповідно до п. 2.4 Договору 1, до нового кредитора (позивача) перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. За даним договором було відступлено право вимоги на суму основного боргу у розмірі 609100,07 грн.

Суд зазначає, що на момент передачі права вимоги за Договором, заявлені суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат ще не були обраховані Первісним кредитором та виставлені до сплати боржнику.

З наведеного вбачається, що Первісним кредитором було обумовлено виключно відступлення вимоги щодо стягнення 609100,07 грн.

При розгляді заявлених позивачем вимог про стягнення пені за період прострочення з 08.12.2017 по 30.06.2018 у сумі 110822,84 грн, судом враховується, що стосовно цієї вимоги відповідачем у відзиві було зроблено заяву про застосування позовної давності.

Згідно із ч.1 ст.230 ГК, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.3.3. Договору, оплата здійснюється на протязі 10-ти календарних днів після підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно з п. 4.2 Договору, у разі недотримання Замовником строків оплати наданих послуг, передбачених п. 3.3 Договору, Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості виконаних послуг, за які допущено прострочення оплати за кожен день прострочення. За прострочення оплати понад тридцять днів Замовник додатково виплачує Виконавцю штраф у розмірі 7% від не виплаченої, або несвоєчасно виплаченої суми.

Враховуючи вказані умови Договору в поєднанні з нормою ч. 6 ст. 232 ГК, шестимісячний період нарахування пені починається з одинадцятого календарного дня з дня підписання відповідного акту здачі - приймання робіт (надання послуг) та закінчується через шість місяців з цього дня, а саме: за актом № 6 від 31.01.2017 на суму 224197,53 грн нарахування пені починається 11.02.2017 та закінчується 11.08.2017; за актом № 2 від 28.02.2017 на суму 24341,62 грн нарахування пені починається 11.03.2017 та закінчується 11.09.2017; за актом № 6 від 28.02.2017 на суму 140566,61 грн нарахування пені починається 11.03.2017 та закінчується 11.09.2017; за актом № 2 від 31.03.2017 на суму 23850,22 грн нарахування пені починається 11.04.2017 та закінчується 11.10.2017 ; за актом № 6 від 31.03.2017 на суму 168180,48 грн нарахування пені починається 11.04.2017 та закінчується 11.10.2017 ; за актом № 2 від 30.04.2017 на суму 45929,52 грн нарахування пені починається 11.05.2017 та закінчується 11.11.2017; за актом № 6 від 30.04.2017 на суму 58451,33 грн нарахування пені починається 11.05.2017 та закінчується 11.11.2017.

Водночас, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за період прострочення з 08.12.2017 по 30.06.2018, що знаходиться поза межами визначеного ч.6 ст. 232 ГК періоду.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення пені в сумі 110822,84 грн за період 08.12.2017 по 30.06.2018, як такої, що заявлена безпідставно.

Стосовно доводів відповідача про необхідність застосування позовної давності, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Застосування позовної давності у разі заміни сторони у зобов'язанні врегульоване нормою ст. 262 ЦК. Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

У відповідності до ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи безпідставність вимог про стягнення пені, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні, а тому у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, інфляційні витрати та 3% річних не є видом відповідальності, нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Отже, право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат виникло у позивача з моменту відступлення права вимоги, а саме: з 05.06.2017, а не з 13.02.2017, як помилково зазначив позивач.

За уточненим розрахунком 3 % річних, зробленим судом за допомогою програми «Законодавство», згідно якого 3% річних складають 25331,89 грн (609100,07 грн х 506 днів (з 05.06.2017 по 23.10.2018) х 3% : 365).

У задоволенні решти 3% річних слід відмовити за необґрунтованістю.

В частині вирішення вимоги щодо нарахування інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань слід виходити з наступного.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат за допомогою програми «Законодавство», згідно якого інфляційні втрати складають 68241,00 грн (609100,07 грн х 111,20357845% (середній індекс інфляції за період з липня 2017 року по вересень 2018 року) = 677341,07 грн - 609100,07 грн).

У задоволенні решти інфляційних втрат слід відмовити за необґрунтованістю.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 25331,89 грн та інфляційні нарахування у сумі 68241,00 грн, всього 93572,89 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1403,59 грн.

Керуючись п.2 ч.1 ст.129, ст.ст.232-233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Первомайськвугілля», вул. Куйбишева, 21, м. Гірське, Луганська область, 93292, ідентифікаційний код 32320594, на користь Фізичної особи - підприємця Жарчинського Віталія Віталійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, 3% річних у сумі 25331,89 грн та інфляційні нарахування у сумі 68241,00 грн, судовий збір в сумі 1403,59 грн.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні 27.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.01.2019.

Суддя О.С. Фонова