Рішення № 79033433, 20.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2018Справа № 910/9987/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М., при секретарі судового засідання Мартинюк М.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 19364259) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК"- Славкіної Марини Анатоліївни (АДРЕСА_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (03049, м. Київ, ВУЛИЦЯ КУРСЬКА, будинок 10; код ЄДРПОУ 35007886)

про стягнення 921 907,81 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Гвоздецька Н.І. - довіреність №329 від 01.10.2018 року;

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" Славкіної Марини Анатоліївни звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" про стягнення 921 907,81 грн. боргу

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 01.11.2016 року в частині своєчасної та повної сплати орендної плати, оплати комунальних послуг та відшкодуванню податків, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь: 639 473,00 грн. - заборгованості із сплати орендної плати, 27 738,71 грн. - заборгованості з оплати комунальних послуг, 64 751,45 грн. - заборгованості з відшкодування податків, 189 944,65 грн. - пені, 13 828,62 грн. - судового збору.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Якименко М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30.10.2018 року.

30.10.2018 року через канцелярію суду представник позивача подав заяву з розрахунком заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 01.11.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2018 року підготовче провадження у справі закрито; розгляд справи по суті призначено на 20.11.2018 року.

В судове засідання 20.11.2018 року представник відповідача не з'явився.

В судовому засіданні 20.11.2018 року представники позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 20.11.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (далі по тексту - Позивач, Орендодавець, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (далі по тексту - Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення (далі по тексту - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.3. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) нежитлове приміщення, загальною площею 1367,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (далі по тексту - Приміщення), для розміщення в ньому приватного закладу охорони здоров'я.

Умовами п.3.2. Договору встановлено розмір орендної плати за Приміщення - 127 131,00 грн., у т.ч. ПДВ 21 188,50 грн., на місяць.

Згідно пункту 3.3. Договору розрахунки по орендній платі проводяться щомісячно на підставі цього Договору, шляхом перерахування Орендарем на рахунок Орендодавця суми, визначеної відповідно до умов п.3.2. даного Договору, не пізніше 15-го числа місяця, за який здійснюється оплата, починаючи зі моменту підписання акту прийому-передачі Приміщення в оренду.

Крім того, згідно з умовами пункту 3.6. Договору, до складу орендної плати не входять витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, а також орендні платежі за земельну ділянку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачуються за фактичними витратами пропорційно площ, що орендуються.

31.01.2017 року на виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято в оренду приміщення, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передавання нежитлового приміщення від 31.01.2017 року.

Відповідно до п. 8.1. Договору даний договір укладено строком на 1 рік і діє з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення.

У відповідності до п.8.5. Договору даний договір припиняється у разі:

- закінчення строку на який було укладено договір оренди;

- достроково за взаємною згодою сторін, а також в односторонньому порядку згідно п.8.4. цього Договору, за рішенням суду при невиконанні сторонами зобов'язань за цим Договором.

Повернення орендованого приміщення у разі закінчення строку дії цього договору чи його дострокового розірвання/припинення здійснюється зі складанням акту прийому-передачі (п.2.3. Договору).

Згідно додаткового договору від 25.07.2017 року про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2016 року, договір оренди було достроково розірвано 25.07.2017 року (останній день дії оренди).

18.08.2017 року відповідачем повернуто, а позивачем прийнято приміщення (об'єкт оренди), що підтверджується підписаним між сторонами актом прийому-передачі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності сплати орендної плати, оплати комунальних послуг та відшкодуванню податків відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з їх сплати в розмірі: 639 473,00 грн. (заборгованості зі сплати орендної плати), 27 738,17 грн. (комунальних послуг) та 64 751,45 грн. (відшкодування податку).

01.09.2017 року між сторонами підписано Акт звіряння взаємних розрахунків, згідно якого станом на 01.09.2017 року відповідач визнав перед позивачем заборгованість за Договором в розмірі 731 963,16 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування об'єкт оренди (приміщення) на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача орендну плату, плату за комунальні послуги та не відшкодував податки, в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість з її сплати в розмірі: 639 473,00 грн. (заборгованості зі сплати орендної плати), 27 738,17 грн. (комунальних послуг) та 64 751,45 грн. (відшкодування податку).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1639 473,00 грн. (заборгованості зі сплати орендної плати), 27 738,17 грн. (комунальних послуг) та 64 751,45 грн. (відшкодування податку), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому позивач, керуючись п.6.2. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 189 944,65 грн.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у разі несвоєчасного перерахування Орендарем платежів по орендній платі Орендодавцю відповідно до умов даного Договору, Орендар сплачує на його користь пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) від суми затриманого платежу, за кожен день прострочення виконання зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на момент виникнення прострочення виконання зобов'язання від суми затриманого платежу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Враховуючи вищевикладене та здійснивши власний розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню та за власним розрахунком суду становлять 85 713,41 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (03049, м. Київ, ВУЛИЦЯ КУРСЬКА, будинок 10; код ЄДРПОУ 35007886) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 19364259) 639 473 (шістсот тридцять дев'ять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 00 коп. - заборгованості зі сплати орендної плати, 27 738 (двадцять сім тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 17 коп. - комунальних послуг, 64 751 (шістдесят чотири тисячі сімсот п'ятдесят одну) грн. 45 коп. - відшкодування податку, 85 713 (вісімдесят п'ять тисяч сімсот тринадцять) грн. 41 коп. - пені, 12 265 (дванадцять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 14 коп. - судового збору.

3. В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 04.01.2019 року.