Рішення № 79033272, 03.01.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1061/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представника позивача: Луньо Б.М. - довіреність № 03/10/18-01 від 03.10.2018 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-МІКС Україна"

до Приватного підприємства "Слободище"

про стягнення 96771,06 грн.

Процесуальні дії по справі.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-МІКС Україна" подано позов до Приватного підприємства "Слободище" про стягнення 96771,06 грн., з яких 81116,00 грн. - основний борг, 3309,61 грн. - інфляційні втрати, 8805,43 грн. - пеня; 738,48 грн. - 3% річних, 2801,54 грн. - штраф.

Ухвалою від 03.12.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.01.2019.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 05/06/18, позивачем поставлено відповідачу продукції на загальну суму 154319,10 грн.

Відповідач всупереч взятих на себе зобов'язань за договором частково оплатив отриманий товар на суму 73203,10 грн.

Таким чином, на момент звернення до суду у відповідача існує прострочена заборгованість в розмірі 8116,00 грн.

За порушення строків проведення розрахунків позивачем на підставі п. 7.2 заявлено до стягнення з відповідача 8805,43 грн. пені та 2801,54 грн. штрафу.

За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 3309,6 грн. інфляційних та 738,48 грн. 3% річних.

02.01.2018 від позивача на адресу суду надійшла заява, згідно якої позивач повідомив, що після подання позовної заяви відповідачем погашено суму основного боргу в розмірі 81116,00 грн. та додав докази проведених оплат відповідачем (а.с. 33-39).

Представник позивача судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Разом з тим підтвердив, що відповідач станом на день розгляду справи в суді погасив основний борг перед позивачем в повному обсязі.

Відповідач, в порядку ст. 165 ГПК України, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

В судове засідання відповідач повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 26).

Оскільки явка відповідача судом не визнавалась обов'язковою, а також враховуючи, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-МІКС Україна" (продавець, позивач) та Приватним підприємством "Слободище" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 05/06/18 (а.с. 11-12).

Відповідно до п.1.1. договору, продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти і оплатити корма та кормові добавки, надалі товар, в асортименті, комплектності та кількості згідно замовлень покупця.

Згідно п. 2.2. договору, асортимент, комплектність та кількість товару визначається згідно попереднього замовлення та вказується у видаткових накладних.

Відпуск товару продавцем покупцю здійснюється на підставі видаткових накладних (п. 2.4 договору).

Пунктом 2.3 договору встановлено, що покупець замовляє товар за 7 (сім) календарних днів до його очікуваної поставки. Замовлення передається в письмовій формі на факс чи у електронній формі на адресу електронної поштової скриньки продавця. За згодою продавця попереднє замовлення поставки товару може бути здійснено покупцем в усній формі. Видача продавцем товару покупцю підтверджує наявність попереднього замовлення (письмового чи усного) покупцем поставки товару.

За умовами п. 2.5 договору, датою отримання покупцем товару вважається дата оформлення та підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних.

За приписами п. 3.1 договору, оплата за товар здійснюється покупцем за договірною ціною шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця не пізніше як за один день до поставки товару, замовленого згідно п. 2.3 цього договору.

Грошові зобов'язання, які не виконані покупцем в термін, вказаний у п. 3.1 даного Договору, вважаються протермінованими із наступного дня, по який повинні бути здійснені платежі у відповідності до п. 3.1 даного Договору, до дня фактичної оплати за отриманий товар (п. 3.2 договору).

У пункті 4.1 договору товар відвантажується покупцю за договірними цінами, зазначеними в видаткових накладних по кожному виду продукції на день отримання товару покупцем.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань покупцем, він сплачує штраф у розмірі З (трьох) відсотків з суми простроченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

В разі прострочення покупцем виконання грошових зобов'язань, на вимогу продавця він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 (три) відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків (п. 7.3 договору).

Згідно п. 11.1 договору, даний договір вступає в силу з дати підписання його сторонами і діє до 01 червня 2019 року.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 154319,10 грн., що підтверджується накладними № 28000192 від 02.07.218 на суму 14741,00 грн., № 28000210 від 16.07.2018 на суму 19037,60 грн., № 28000153 від 04.06.2018 на суму 6441,50 грн., № 2800225 від 02.08.2018 на суму 22983,00 грн., № ДУ-6002458 від 15.08.2018 на суму 91116,00 грн. (а.с. 13-15).

За даними позивача відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 73203,10 грн., а саме 01.06.2018 на суму 6441,50 грн., 02.07.2018 на суму 14741,00 грн., 12.07.2018 на суму 19037,60 грн., 01.08.2018 на суму 20714,50 грн., 27.08.2018 на суму 2268,50 грн., 14.11.2018 на суму 10000,00 грн.

Таким чином позивач вказує, що станом на 22.11.2018 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 81116,00 грн.

Водночас, як вказує позивач, в ході вирішення спору відповідач погасив заборгованість в сумі 81116,00 грн., а саме: 22.11.2018 в сумі 10000,00 грн., 06.12.20108 в сумі 30000,00 грн. та 11.12.2018 в сумі 41116,00 грн.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем на підставі п. 7.2 договору нараховано відповідачу 8805,43 грн. пені та 2801,54 грн. штрафу.

Крім того, на підставі п.7.3 договору та ч.2 ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3309,61грн. інфляційних та 738,48 грн. 3% річних.

Оскільки відповідач у визначені договором строки не провів розрахунки з позивачем за переданий товар, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу № 05/06/18 від 01.06.2018.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав відповідачу товар на загальну суму 154319,10 грн., що підтверджується накладними, що містяться в матеріалах справи.

Як встановлено судом у пункті 3.1. сторони погодили порядок проведення розрахунків за товар, а саме шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця не пізніше як за один день до поставки товару, замовленого згідно п. 2.3 Договору. Тобто умовами договору сторони погодили, що поставка товару мала відбуватись на умовах попередньої оплати.

Як свідчать матеріали справи відповідач попередню оплату здійснив лише за товар поставлений згідно накладної № 28000153 від 04.06.2018 на суму 6441,50 грн., № 28000192 від 02.07.2018 на суму 14741,00 грн., № 28000210 від 16.07.2018 на суму 19037,60 грн. та частково за товар поставлений згідно накладної № 28000235 від 02.08.2018 на суму 20714,50 грн.

В подальшому попередня оплата відповідачем не проводилась.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 ЦК України, частиною 1 якої визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.4 ст. 538 ЦК України).

Незважаючи на нездійснення попередньої оплати, позивачем згідно накладної № 28000235 від 02.08.2018 поставлено відповідачу товар на суму 22983,00 грн. (неоплаченим за умовами договору залишився товар на суму 2268,50 грн.), згідно видаткової накладної № ДУ-6002458 від 15.08.2018 поставлено товар на суму 91116,00 грн.

Оскільки позивач поставив відповідачу товар за вищевказаними накладними без здійсненої відповідачем попередньої оплати, передбаченої договором, а строк проведення розрахунків за поставку товару за умовами післяплати сторонами не визначено, то в даному випадку щодо проведення розрахунків за отриманий товар слід керуватись нормами ст. 692 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Отже, враховуючи приписи ст. 692 ЦК України, у відповідача виник обов'язок оплатити товар після його прийняття згідно накладних, а саме: згідно накладної № 28000235 від 02.08.2018 на суму неоплаченого товару в розмірі 2268,50грн. відповідач зобов'язаний був оплатити до 03.08.2018, згідно видаткової накладної № ДУ-6002458 від 15.08.2018 на суму 91116,00грн.- до 16.08.2018. .

Звертаючись до суду позивач вказував, що неоплаченим залишився товар на суму 81116,00 грн., поставлений згідно видаткової накладної № ДУ-6002458 від 15.08.2018.

Проте, в ході вирішення спору відповідач погасив заборгованість за отриманий від позивача товар в повному обсязі, що підтверджується даними з банківських виписок, наданих позивачем (а.с.35-39). . 35-39).

Разом з тим суд дослідивши дати здійснених відповідачем оплат встановив, що основний борг в сумі 10000,00 грн. було погашено відповідачем 23.11.2018, в той час як позивач згідно штемпеля на поштовому конверті звернувся до суду 24.11.2018. Тобто на момент звернення до суду предмет спору в частині стягнення з відповідача 10000,00 грн. боргу був відсутній.

Таким чином, вимога відповідача про стягнення з позивача 10000,00 грн. основного боргу заявлено безпідставно, відтак суд в даній частині позову відмовляє.

Водночас щодо стягнення з відповідача 71000,00 грн. основного боргу суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, оскільки відповідач за період з моменту звернення позивача до суду до дати вирішення спору в суді добровільно погасив заборгованість перед позивачем за договором в повному обсязі, що вказує на відсутність предмету спору.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача 8805,43 грн. пені та 2801,54 грн. штрафу суд зазначає про наступне.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (с. 526 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з умов договору від 01.06.2018 сторонами погоджено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань покупцем, він сплачує штраф у розмірі 3 відсотків з суми простроченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний денеь прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

З розрахунку позивача (а.с. 6) вбачається, що пеню заявлено:

- за накладною № 2800225 від 02.08.2018 за період з 03.08.2018 по 26.08.2018 на суму простроченої заборгованості 2268,50 грн., яка склала 52,21 грн.

- за видатковою накладною № ДУ-6002458 від 15.08.2018 за період з 16.08.2018 по 13.11.2018 на суму простроченої заборгованості 91116,00грн.; за період з 14.11.2018 по 22.11.2018 на суму простроченої заборгованості 81116,00 грн., яка в загальному розмірі склала 8753,22 грн.

За розрахунком позивача загальна сума пені становить 8805,43 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства та є арифметично вірним.

За таких обставин вимога про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу № 05/06/18 від 01.06.2018 є обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 8805,43 грн.

Штраф позивачем розраховано виходячи з умов п. 7.2 договору в розмірі 3% від сум прострочених платежів відповідача за накладними № 2800225 від 02.08.2018 в сумі 2268,50грн. та № ДУ -6002458 від 15.08.2018 в сумі 91119,00 грн. в сумі 91116,00 грн., який в загальному розмірі склав 2801,54 грн.

Перевіривши правильність нарахування штрафу, суд встановив, що його розмір є обґрунтованим, а вимога правомірною.

Водночас щодо одночасного застосування штрафу та пені суд вказує про наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 216, частини 2 статті 217 та частини 1 статті 230 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 738,48 грн. 3% річних та 3309,61 грн. інфляційних , то суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 6) 3% річних позивачем розраховано за аналогічні періоди та на суми простроченого зобов'язання, що й при нарахуванні пені які склали 738,48 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним та обґрунтованим. Відтак вимога про стягнення з відповідача 738,48 грн. 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання підлягає задоволенню у вказаній сумі.

Інфляційні позивачем заявлено за період з серпня 2018 року по жовтень 2018 року на суму простроченого зобов'язання 91116,00 грн., які склали 3309,61 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних суд встановив, що він є арифметично вірним та обґрунтованим, відтак вимога про стягнення з відповідача інфляційних заявлена у відповідності до норм чинного законодавства та підлягає задоволенню в сумі 3309,61 грн.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на загальну суму 15655,06 грн., з яких: 8805,43 грн. пені, 2801,54 грн. штрафу, 738,48 грн. 3 % річних,3309,61 грн. інфляційних.

В частині стягнення 10000,00 грн. основного боргу суд відмовляє за безпідставністю вимог.

В частині стягнення з відповідача 71116,00грн. основного боргу суд закриває провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір, сплачений позивачем при звернені до суду, суд покладає на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-МІКС Україна" (80750, Львівська область, Золочівський район, с. Хильчиці, вул. Заводська,14, код ЄДРПОУ 33708884)

на користь Приватного підприємства "Слободище" (13330, Житомирська область, Бердичівський район, с.Слободище, вул. Карпенка,1, код ЄДРПОУ 33708198)

- 8805,43 грн. пені

- 2801,54 грн. штрафу

- 738,48 грн. 3% річних

- 3309,61 грн. інфляційних

-1579,92 грн. судового збору

3. В частині стягнення 71116,00 грн. основного боргу закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.01.19

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1-в справу

2,3- сторонам (рек. з повід.)