Рішення № 79031722, 06.12.2018, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2269/17

Провадження № 2/459/107/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Новосада М.Д.

з участю секретаря судових засідань Чухно Т.Л.,

представника позивача ОСОБА_2

третьої особи Степчук І.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору - приватного нотаріуса Степчук Ірини Степанівни, про визнання недійсним договору дарування,

В С Т А Н О В И В :

29.08.2017 року представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому, посилаючись на ст.ст. 202-229, 717 ЦК України, просить визнати договір дарування від 22.08.2016 року посвідчений приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С. та зареєстрований в реєстрі за №1886 недійсним; скасувати державу реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 від 22.08.2016 року, номер запису про право власності №16082456. На обґрунтування позову зазначає, що 22.08.2016 року між позивачем та ОСОБА_6 укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1. Зазначає, що такий договір не відповідав волевиявленню позивача, оскільки на момент укладення цього договору остання сприймала його як договір довічного утримання. У пункті 10 спірного договору йдеться про те, що дарителю надається право проживати в даному житловому приміщенні до дня її смерті. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла. ОСОБА_7 є її сином, станом на дату відкриття спадщини він був неповнолітнім, проживав разом зі спадкодавцем, тому відповідно до ст.ст. 1241, 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину. Станом на час укладення спірного договору позивачу виповнилося 70 років, остання хворіє, зазначені обставини могли безпосередньо вплинути на її волевиявлення. Оскільки спірний договір було укладено під впливом помилки, позивач просить позов задовольнити.

30.08.2017 року позовну заяву залишено без руху.

08.09.2017 року у справі було відкрито провадження та призначено судове засідання.

13.06.2018 року до участі у справі залучено приватного нотаріуса Степчук І.С.

Позивач у судовому засіданні 11.01.2018 року позов підтримала з підстав, вказаних у позовній заяві. Зазначила, що у неї була домовленість із дочкою про те, що дочка доглядатиме її довічно, а після смерті квартира перейде їй у дар.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав. Пояснив, що позивач не мала наміру укладати договір дарування, вважала, що підписує договір довічного утримання, через поганий зір не могла прочитати що підписує.

Відповідач ОСОБА_5, що діє в інтересах ОСОБА_7 у судовому засіданні 05.04.2018 року позов не визнав, пояснив, що позивач при укладенні спірного договору була при повній пам'яті, він не заперечує, щоб остання проживала у помешканні. У судове засідання 06.12.2018 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Третя особа приватний нотаріус Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С. у судовому засіданні пояснила, що нею був посвідчений спірний договір дарування. Було проведено оцінку майна, перевірено наявність заборон, проживання неповнолітніх, документи сторін, роз'яснено що таке договір дарування. Договір було посвідчено належним чином, документи вручено обдарованому, сторони перед підписанням перевіряли тексти договорів. Обдарована дала згоду на те, що даритель проживатиме у подарованій квартирі, що було зафіксовано у договорі. У неї не виникало сумнівів щодо дієздатності сторін договору.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на таке.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити не користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Судом установлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6, попередньо ознайомлені з вимогами законодавства щодо змісту і правових наслідків правочину, що укладається, діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам'яті та діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій та правові наслідки укладеного договору, ОСОБА_4 подарувала а ОСОБА_6 - прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору дарування, посвідченого 22.08.2016 року приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С., за реєстровим №1886.

Згідно п. 10 цього договору, Дарителю надається право проживати у даному жилому приміщенні до дня її смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1.

Відповідно до копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 18.08.2017 року №95013568, ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1.

Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), Витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 24.01.2018 року, після смерті ОСОБА_6 заведено спадкову справу №60363554.

Необхідно зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі - постанова ПВСУ від 06.11.2009 № 9) зазначено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

На підтвердження своєї вимоги про визнання оспорюваного договору дарування квартири недійсним на підставі вчинення його під впливом помилки позивачем не доведено, що помилка дійсно мала місце, оскільки у судовому засіданні з'ясовано, що позивач на час укладання оспорюваного договору мала намір подарувати своїй дочці квартиру, розуміла правові наслідки його укладення. Разом з тим необхідно зазначити, що помилка позивача щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину, зокрема, її сподівання отримувати догляд з боку ОСОБА_6 не має правового значення та не є підставою для кваліфікації правочину як такого, що вчинений під впливом помилки.

Суд також не бере до уваги посилання позивача на вчинення обдарованим на користь дарувальника дій майнового чи немайнового характеру як підставу, яка свідчить про те, що спірний договір не є договором дарування. Зазначена умова проживання позивача у квартирі не свідчить про отримання останньою винагороди за подароване майно. Тим більше, що квартиру позивачка дарувала майно рідній дочці.

Також позивачем не надано доказів свого хворобливого стану на час укладення спірного договору.

Оскільки стороною позивача не подано жодного доказу на підтвердження будь-якої з обставин, яка могла б стати підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, а тому, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК), суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 200, 206, 259, 263-265, 273 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору - приватного нотаріуса ОСОБА_3, про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації права власності на квартиру -відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: М. Д. Новосад