Постанова № 79030212, 05.12.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9186/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2018 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Невойта П.С.,

секретаря с/з Грицак Е.В.,

справа №466/9186/18

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м.Львова адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,-

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Палайда-Тис О.М.,

встановив:

16.11.2018 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради та просить суд визнати постанову адміністративної комісії при Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради №11/11 від 07 червня 2018 року, якою на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень протиправною та скасуати таку.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що в постанові адміністративної комісії при Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради від 07.06.2018 №11/11 вказано, що ЛКП «Під Голоском 410» складено протокол про адміністративне правопорушення від 30.05.2018 року №16, згідно якого ОСОБА_2 не уклала договір на вивіз твердих побутових відходів із спеціалізованою організацією за адресою: м.Львів, вул.Теслярська,4 чим порушила п.20.1.32 Правил благоустрою м.Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 №376. Цією постановою на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00грн. Так, ОСОБА_2 вважає дії адміністративної комісії щодо оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 152 КУпАП незаконними з тих підстав, що протокол про адміністративне правопорушення складався без присутності позивача та копія протоколу останній не вручена. Про наявність постанови позивач дізналася з постанови державного виконавця Шевченківського ВДВС м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 29.10.2018 про накладення арешту на майно позивача. З врахування вищевикладеного, вважає, що постанова адміністративної комісії при Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради від 07.06.2018 року №11/11 винесена з грубим порушенням законодавства та є незаконною, а тому просить скасувати вказану постанову.

Ухвалою від 19.11.2018 прийнято адміністративну позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Тією ж ухвалою задоволено заяву позивача про поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду, визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки позивач надав докази поважності пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, т.я. дізналася про існування постанови про накладення адміністративного стягнення з постанови державного виконавця Шевченківського ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області від 29.10.2018 про накладення арешту на її майно, яку вона отримала рекомендованим листом 05.11.2018.

Представник позивач ОСОБА_3, який діє на підставі ордеру серії ЛВ№057066 /а.с.15а/ у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Додатково пояснив, що позивач на час складення протоколу та постанови мала договір про вивіз твердих побутових відходів, постійно сплачувала на рахунок юридичної особи кошти за вивіз сміття та, отримавши повідомлення про переукладення впродовж кілької днів уклала договір з іншою юридичною особою, яка вказана представником ЛКП. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Палайда-Тис О.М., яка діє на підставі довіреності від 18.01.2018, у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову, зазначила, що оскаржувану постанову винесено адміністративною комісією Шевченківської районної адміністрацією ЛМР в межах повноважень, вона є законною та обґрунтованою, а тому просила в задоволенні позову відмовити. Не скористалася правом на подання відзиву.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В судовому засіданні суд встановив, що постановою №11/11 від 07 червня 2018 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень /а.с.9/.

У вказаній постанові зазначено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 30.05.2018 №16, складеним ЛКП «Під Голоском-410», ОСОБА_2 не уклала договору за адресою: м.Львів, вул. Теслярська,4, на вивіз ТВП з спеціалізованою організацією, чим порушила п. 20.1.32 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 року №376.

Відповідно до ст. 152 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

Згідно з ч.1 ст. 218 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 45, 46, 92, 99, 103 1 - 104 1, статтею 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), статтями 138, 141, 142, 149 152 розглядають адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події складу адміністративного правопорушення, що має бути доведено шляхом надання доказів.

У відповідності до ст. 251 КпАП України, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Здійснюючи розширений аналіз ч.4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві - обов'язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд встановив, що згідно припису від 23.05.2018 за підписом директора ЛКП «Під Голоском 410» в одноденний термін зобов'язано (Вас, Теслярська,4) заключити договір на вивіз ТПВ з ТзОВ «Санком-Львів» /а.с.7/.

Як зазначає представник позивача, з даним приписом позивач була ознайомлена працівником ЛКП «Під Голоском 410» 25.05.2018.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 16 від 30.05.18, який наданий суду представником відповідача вбачається, що такий складений 30.05.18. та направлений позивачеві 01.06.18. у той час, як договір на вивіз сміття вже був укладений (а.с.11). Складючи протокол 30.05.18, уповноважена особа зазначила, що ОСОБА_2 на підписання договору не прибула, що не відповідає дійсності.

На підтвердження виконання обовязків щодо вивезення ТПВ, представником позивача надана суду довідка від 09.11.2018 №01/252, видана директором ТзОВ «ДВ-Екосвіт» про те, що з 03.06.2013 по 08.11.2018 року мешканці будинку №4 та 4а на вул.Теслярській у м.Львові користувалися послугами ТзОВ «ДВ-Екосвіт» з вивезення побутових відходів, згідно договорів ШП410Тес4а від 03.06.2013 та ШП410Тес4 від 03.06.2013 і оплачували їх згідно квитанцій /а.с.10/.

Суд встановив, що жодних повідомлень щодо припинення ТзОВ «ДВ-Екосвіт» надання послуг по вивезенню ТПВ не надходило, з сміттєвих контейнерів, які встановлені на подвір'ї позивача сміття кожного четверга вивозилося.

Суд встановив, що 28.05.2018 між ТзОВ «Санком-Львів» та ОСОБА_2 укладено договір №ПГ-104 про надання послуг щодо накопичення та вивезення твердих побутових відходів з метою утилізації (захоронення) /а.с.11/.

В судовому засіданні представник відповідача не представив суду достатніх та належних доказів підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, не надав документів, які стали підставою для прийняття рішення про притягнення до відповідальності позивача.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Разом з тим, згідно з ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Зазначена постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.

З наведених обстави суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП не доведена, прийняте рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення, відповідно постанова адміністративної комісії при Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради від 07.06.2018 року №11/11 підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, а тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними у судовому засіданні.

Отже, суд на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи приймає обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, у позивач ОСОБА_2 27.11.2018 подала заяву про повернення судового збору, оскільки судовий збір у розмірі 704,80 гривень сплачено нею помилково.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Підстави повернення судового збору зазначені у ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Матеріалами справи встановлено, що при зверненні позивачем з адміністративним позовом до суду першої інстанції ним було сплачено суму судового збору в розмірі 704,80грн згідно з квитанцією №74 від 16.11.2018 /а.с.1/.

Таким чином суддя приходить до висновку, що сплачений позивачем судовий збір при подачі адміністративного позову до суду підлягає поверненню.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 241-246, 250, 286, 293, 295, 297 КАС України, ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд

ухвалив:

позов ОСОБА_2 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити повністю.

Постанову адміністративної комісії при Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради від 07.06.2018 року №11/11 - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.152 КУпАП - закрити.

Повернути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 сплачений згідно квитанції №74 від 16.11.2018 судовий збір в сумі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) отримувач платежу Казначейство України, р/р 31212206013007, МФО 899998, код ЄДРПОУ 38007662, банк отримувач ГУ ДКСУ у Львівській області, код бюджетної класифікації 22030101.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, ЄДРПОУ 04056115, місцезнаходження: м. Львів, вул. Липинського,11.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, а особою, яка не була у судовому засіданні - з моменту отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 10.12.2018

Суддя П. С. Невойт