Ухвала суду № 79029442, 03.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/196/19 Справа № 702/493/18 Категорія: ч.1 ст. 115 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого судді Торопенко М. В.

суддів Поєдинка І. А., Соломки І. А.

при секретарі Кулик О. О.

за участю: прокурора Пашковської Ю. П.

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси, матеріали кримінального провадження, за апеляційною скаргою прокурора Роги С. С. на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.10.2018 року про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

встановила:

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси повернуто прокурору повернуто обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016250220000381 від 12.11.2016 року відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального Кодексу України для усунення недоліків, викладених в описовій частині ухвали. Задоволено частково клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 строком 30 днів, тобто до 21 листопада 2018 року включно.

Суд першої інстанції повернув обвинувальний акт прокурору з тих підстав, що органом досудового розслідування допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які порушують гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого ОСОБА_4, в частині конкретного формулювання обвинувачення, та щодо порушення права на захист, та перешкоджають суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення. Викладені в обвинувальному акті фактичні обставини справи та формулювання обвинувачення є неконкретними оскільки, орган досудового розслідування зазначивши форму вини та мету вчинення злочину, не вказав мотивів скоєного діяння.

Окрім того, відповідно до вимог ч.1 ст.348 КПК України в судовому засіданні головуючий зобовязаний розяснити обвинуваченому суть обвинувачення, однак, з огляду на наведене, виконати ці вимоги кримінального процесуального закону не можливо.

Неконкретність і суперечливість обвинувального акту суттєво порушує право обвинуваченого на захист та свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України.

Крім цього, встановлено, що в обвинувальному акті не в повному обсязі встановлені відомості які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 чи являється він інвалідом, учасником АТО, чи має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей або осіб похилого віку.

Вказані обставини, стали підставами для повернення обвинувального акту у даному кримінальному провадженні прокурору, для усунення недоліків.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду прокурор, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду в частині повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків підлягає скасуванню у зв’язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Висновки суду про його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України, є безпідставними. В акті чітко зазначено всі його складові згідно із зазначеною статтею, детально викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, сформульовано саме обвинувачення та зазначено його правову кваліфікацію.

Також прокурор зазначає, що необгрунтоване повернення обвинувального акту прокурору тягне за собою порушення вимог ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість висунутого обвинувачення, а також вимоги ч. 5 ст. 28 КПК України, згідно з яким кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

З підстав наведених в апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.10.2018 в частині повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні №12016250220000381 від 12.11.2016.

Ухвалою судді апеляційного суду від 16.11.2018 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 14.01.2019 року, включно.

Крім того, начальником Монастирищенського відділу Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_5 подано клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 Подане прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою мотивовано наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого обвинуваченому злочину та наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися, тому вважає є достатні підстави для продовження саме такої міри запобіжного заходу, оскільки вона зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора який підтримав апеляційну скаргу, думку обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, які заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги прокурора ти клопотання про продовження строку тримання під вартою, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріалів кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно повернув обвинувальний акт прокурору в порядку ст. 314 КПК України, а висновки суду про порушення органами досудового розслідування вимог ст. 291 КПК України є необґрунтованими.

Згідно ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості обвинуваченого; анкетні відомості потерпілого; прізвище, ім’я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи ); дату та місце його складення та затвердження.

Колегією суддів встановлено, що в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 12016250220000381 по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК України детально викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, сформульовано саме обвинувачення та зазначено його правову кваліфікацію.

Незважаючи на виклад в обвинувальному акті всіх фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, правової кваліфікації з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, судом безпідставно в обґрунтування прийнятого рішення покладено твердження про те, що обвинувальний акт не містить зазначених складових.

Зазначений вище обвинувальний акт відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України. Зокрема, обвинувачення сформульовано достатньо детально, щоб можна було чітко зрозуміти, яке саме діяння ставиться обвинуваченому у вину. Вказано дані про час, місце, спосіб вчинення злочину, форму вини.

Згідно з ч. 2 роз'яснень ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до КПК України» від 03.10.2012 № 223-1430/0/4-12 відповідно до вимог ст. 314 КПК України суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291, 292 КПК України: зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки.

Колегія суддів вважає, що посилання суду 1 інстанції на неконкретність у викладенні фактичних обставин та в формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті також не можуть вважатися підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України вказує на необхідність викладення лише тих фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті необхідно зазначити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

При складанні обвинувального акту щодо ОСОБА_4 слідчим та прокурором дотримано вимоги, передбачені п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки вказано анкетні дані обвинуваченого ОСОБА_4 Вимог щодо того, щоб зазначати в обвинувальному акті певний обсяг відомостей, які характеризують особу обвинуваченого, кримінальний процесуальний кодекс України не містить.

Що стосується клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4, то вказане клопотання підлягає до часткового задоволення з огляду на наступні обставини.

Розглядаючи питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен виходити з того, що право на свободу та особисту недоторканість є одним із значущих прав людини. Частиною 2 статті 29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматись під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановленим законом.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п.35 рішення ЄСПЛ №12369/86 від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції»).

Європейський суд з прав людини у справі «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» від 13.04.2014 року також зазначає, що обґрунтованість підозри ґрунтується на можливості сторонньої, незацікавленої особи дійти висновків, що підозрювана особа вчинила кримінальне правопорушення.

Право на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження передбачає, що вирішення питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може розглядатись абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати у кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі, але за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу.

Колегія суддів, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу бере до уваги характер та обставини вчинення інкримінованого в обвинувальному акті обвинуваченому ОСОБА_4 діяння, зокрема те, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п’ятнадцяти років. Також ОСОБА_4 офіційно не працює, з місця злочину зник, що дає підстави вбачати наявність ризиків, передбачених п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України та доводить недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів. Крім того, кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_4 з використанням вогнепальної зброї та має наслідком смерть людини, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку інкримінованого обвинуваченому злочину.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що при ухваленні рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд першої інстанції вдався до вирішення питань, які повинні вирішуватись під час розгляду кримінального провадження по суті, встановлення форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, оцінки доказів, зібраних у кримінальному провадженні у ході досудового розслідування, зокрема, їх достатності для встановлення тих чи інших обставин кримінального правопорушення.

Необгрунтоване повернення обвинувального акту прокурору тягне за собою порушення вимог ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість висунутого обвинувачення, а також вимоги ч. 5 ст. 28 КПК України, згідно з яким кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи є підставою для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не може вважатися законною і обґрунтованою в частині повернення обвинувального акту, а тому підлягає скасуванню, а обвинувальний акт з матеріалами кримінального провадження поверненню до суду першої інстанції з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання, а в іншій частині оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 405,407, 409 КПК України колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 – задовольнити.

Ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 23.10.2018 року, в частині повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР № 12016250220000381 12 листопада 2016 року – скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_4 в суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження.

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 (тридцять) днів, починаючи з 03.01.2019 року по 01.02.2019 року, включно, у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

В іншій частині ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 23.10.2018 року – залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :